Вирок № 84795769, 07.10.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/1811/19

Провадження № 1-кп/140/372/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2019 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Путій З.О.

з участю прокурора Садовніка О.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів

кримінальне провадження за обвинувальним актом внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019020240000283 від 01.06.2019 року відносно:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Брідок, Теплицького району Вінницької області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта неповна середня, працюючого охоронником в ПП «Скіф», учасника АТО, розлученого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що згідно рішення Теплицького районного суду Вінницької області № 2-161/2008 від 07.03.2008 року ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 200 грн., щомісячно до досягненням дитиною повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили 28.03.2008 року.

У подальшому, ОСОБА_2 , знаючи про необхідність сплати аліментів, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання сина ОСОБА_3 , ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, порушуючи ст. 21, ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, починаючи з 2009 року до серпня 2015 року аліменти не сплачував, заходів щодо офіційного працевлаштування не вживав, на облік в центри зайнятості не вставав, при цьому обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я не мав, отримуваний певний дохід від тимчасових заробітків про що в порушення ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.2019 (чинний до 02.06.2016), будь-якої іншої допомоги своєму малолітньому сину ОСОБА_3 не надавав.

Крім того, ОСОБА_2 знаючи про необхідність сплати аліментів, маючи умисел на ухилення від сплати встановленим рішенням суду коштів на утримання сина ОСОБА_3 , ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, починаючи з серпня 2015 року по липень 2016 року проходив військову службу у військовій частині А 1619 м. Гайсин, Вінницької області де отримував грошове забезпечення, проте коштів на утримання сина ОСОБА_3 не сплачував. Сукупний дохід ОСОБА_2 за час проходження служби, згідно довідки з військової частини № 1619/143/1786 від 25.06.2019 року складає 42808 грн. 17 коп.

До того ж, ОСОБА_2 знаючи про необхідність сплати аліментів, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання сина ОСОБА_3 , ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, починаючи з 06.12.2016 року по 11.09.2017 року перебував на обліку в Немирівському центрі зайнятості, де отримував допомогу по безробіттю, проте коштів на утримання сина ОСОБА_3 не сплачував. Сукупний дохід ОСОБА_2 за час перебування в Немирівському районному центрі зайнятості, згідно довідки з Немирівського районного центру зайнятості № 01-43/407 від 24.06.2019 року складає 40947 грн. 22 коп.

Після чого, ОСОБА_2 знаючи про необхідність сплати аліментів, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання сина ОСОБА_3 , ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, починаючи з 11.09.2019 року аліменти не сплачував, заходів щодо офіційного працевлаштування не вживав, на облік в центри зайнятості не вставав, при цьому обмежень для фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я не мав, отримував певний дохід від тимчасових заробітків про що в порушення п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (чинний на даний момент), будь-якої іншої допомоги своєму малолітньому сину ОСОБА_3 не надавав.

Згідно довідки розрахунку відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області загальна заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 07.03.2008 року по 31.05.2016 року становить 27383 грн. 50 коп., що сукупно перевищує суму за 3 місяці відповідних платежів.

Будучи допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро кається, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діянням, та дав покази, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті. Просить суворо не карати. Повністю погоджується з обвинуваченням, запевняє, що більше скоювати злочинів не буде.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспоруються.

Потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що хоче щоб обвинувачений платив аліменти та просить його покарати на розсуд суду.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істиною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає, що обвинувачення пре`явлене обвинуваченому ОСОБА_2 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, його дії органами досудового розслідування кваліфіковано вірно за ст. 164 ч. 1 КК України, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд керується

вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого .

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винного, його соціальне становище, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває раніше не судимий, який характеризується за місцем проживання позитивно, працюючого охоронником в ПП «Скіф», розлученого, пом`якшуючі та обтяжуючі вину обставини, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання згідно санкцій ст. 164 ч. 1 КК України, у виді громадських робіт.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ви кладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 164 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав,передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: В.М.Алєксєєнко