Рішення № 84795249, 01.04.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11092/18

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дідук С. В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 лютого 2018 року о 1 год. 30 хв. в м. Полтава відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який на праві власності належить ОСОБА_2 . У результаті даної ДТП було пошкоджено автомобіль позивача.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/1191180 від 27.11.2017.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що постановою Київського районного суду м. Полтава від 27.02.2018 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ремонтної калькуляції №935/1 від 01.03.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 64 173,27 грн., ПДВ 12 834,65 грн., а всього 77 007,92 грн.

Як зазначає позивачка, вона звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 10.04.2018 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на лист Полтавської митниці ДФС від 19.03.2018, відповідно до якого автомобіль «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , ввезений на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення на строк до одного року» з метою особистого користування громадянином ОСОБА_5 . З огляду на те, що ОСОБА_3 на момент ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , він не був особою, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно полісу АМ/1191180 від 27.11.2017, у зв`язку з чим відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 77007,92 грн. страхового відшкодування та судовий збір.

Ухвалою від 28.08.2018 у даній справі було відкрите провадження у справі та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалю від 12.12.2018 до участі у справі був залучений ОСОБА_3 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Посилався на те, що відповідач протиправно відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки за даними сервісу МТСБ України поліс АМ/1191180 від 27.11.2017 є дійсним та був діючим на момент ДТП.

Представник відповідача ПрАТ «УПСК» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову зважаючи на те, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , не був його законним володільцем. В свою чергу, п.п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власниками наземних ТЗ називає власників або законних володільців (користувачів на праві власності, оперативного керування, на основі договору оренди або осіб, які правомірно експлуатують ТЗ на інших законних підставах).

Зважаючи на те, що автомобіль Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , було ввезено на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення» громадянином ОСОБА_5, то виключно дана особа могла користуватися ввезеним автомобілем на території України. Відповідно до ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну для їхніх особистих потреб.

Посилаючись на те, що на момент ДТП за кермом автомобіля був ОСОБА_3 , який не був законним володільцем автомобіля Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , та не може вважатися особою, чия цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Також вказував на те, що відповідач не міг відмовити в укладенні договору страхування ОСОБА_3 , на момент укладення договору не був зобов`язаний перевіряти законність володіння автомобілем. Однак, на переконання відповідача, наявність полісу не свідчить про безальтернативний обов`язок відповідача виплачувати страхове відшкодування.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку. До суду надіслав листа, у якому просив позов задовольнити, справу розглядати без його участі.

Зазначив, що під час укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності повідомляв відповідача про те, що керує автомобілем на підставі довіреності. Вказував на те, що після ДТП виконав усі необхідні дії та подав усі документи, необхідні відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для виплати страхового відшкодування. Наразі готовий відшкодувати 1000 грн. франшизи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 лютого 2018 року о 1 год. 30 хв. в м. Полтава відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4

Постановою Київського районного суду м. Полтава від 27.02.2018 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відтак - винним ДТП (а.с.9).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП є підтвердженою постановою суду у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», №АМ 1191180 від 27.11.2017 (а.с.19).

Пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , належав на праві власності ОСОБА_2 (а.с.23), яка 26.03.2018 звернулася до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений 16.02.2018 транспортний засіб з вини водія ОСОБА_3

Однак, листом від 10.04.2018 відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовило позивачці ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність для цього законних підстав (а.с.11).

Листом від 13.07.2018 відповідач направив на адресу представника позивачки копію ремонтної калькуляції №935/1 від 01.03.2018, відповідально до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 64 173,27 грн., ПДВ 12 834,65 грн., а всього 77 007,92 грн., та копію Полісу АМ 1191180 від 27.11.2017 (а.с. 12-19).

Не погоджуючись з відмовою у виплаті страхового відшкодування, позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стали відомості про те, що автомобіль «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , був ввезений на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення на строк до одного року» з метою особистого користування громадянином ОСОБА_5 , що підтверджується листом від 19.03.2018 Полтавської митниці ДФС (а.с.40).

З позиції відповідача на момент ДТП ОСОБА_3 не був законним володільцем та користувачем транспортного засобу «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , а тому не був особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована згідно полісу АМ/1191180 від 27.11.2017, що випливає з аналізу норм пунктів 1.4. та 1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідач посилається на те, що транспортний засіб «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , ввезений на митну територію України у митному режимі "Тимчасове ввезення" на строк до одного року з метою особистого користування іноземцем, а отже відповідно до п.4 ст. 380 Митного кодексу України, водій ОСОБА_3 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вказаного транспортного засобу, у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Судом встановлено, що страхувальником за полісом №АМ /1191180 є ОСОБА_3

Укладаючи з даною особою Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності (поліс АМ /1191180) та приймаючи від ОСОБА_3 страховий платіж, відповідач обізнаний, що страхувальник, є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях. За таких обставин, відповідач повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язання сторонами.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач не має законних підстав посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України, та особи, яка перебувала за кермом, як на підставу для того, щоб констатувати, що водій ОСОБА_3 , який керував автомобілем у момент ДТП, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АМ /1191180.

Крім того, суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Суд наголошує на тому, що суду не надано доказів визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АМ /1191180) недійсним.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000, 00 грн., франшиза - 1000,00 грн. (а.с.19).

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АМ/1191180 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 1000 грн., розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача повинно становити 63 173,27 грн.

Така сума є вартістю ремонту без ПДВ (64 173,27 грн.) за вирахуванням франшизи 1000 грн. (а.с.16).

Відповідно до положень ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 не було надано доказів проведення ремонту автомобіля та сплати податку на додану вартість під час оплати проведених робіт, при визначенні розміру страхового відшкодування розмір оціненої шкоди зменшується на суму податку на додану вартість - 12834,65 грн., що передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин, відповідач неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування, а відтак, страхове відшкодування має бути стягнуте з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 у розмірі 64 173,27 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 16, 22, 23, 28, 29, 34, 37, 37.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 23, 526, 992, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК Украйни, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПЕ НОМЕР_3 ) 77 007,92 грн. страхового відшкодування та 770,08 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 8 квітня 2019 року.

Суддя Т. В. Войтенко