Ухвала суду № 84793790, 07.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.10.2019 р. Справа № 914/1106/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши заяву

відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «Сам Вош 3», с. Наварія Львівської області,про відвід головуючого судді,у справі за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Голодний Микола», с. Сокільники Львівської області,до відповідача 1:Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «Сам Вош 3», с. Наварія Львівської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:товариство з обмеженою відповідальністю «Рестри», с. Сокільники Львівської області,про: визнання недійсною ухвали, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання недійсним договору оренди землі.Представники учасників справи не викликались (не повідомлялись).Встановив

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Голодний Микола» до відповідача 1: Львівської міської ради та відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Сам Вош 3» про:

- визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 № 3526 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та продаж права оренди земельної ділянки на вул. Стрийській (навпроти будинку № 179) на земельних торгах у формі аукціону»;

- скасування рішення від 05.09.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0203, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1636776846101, згідно з яким право комунальної власності зареєстрованого за Львівською міською радою;

- визнання недійсним договору оренди землі від 18.12.2018 (зареєстрований у Львівській міській раді 18.12.2018 за № Ф-3088), укладеного між Львівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Сам Вош 3».

Ухвалою суду від 25.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2019.

У підготовчому провадженні розгляд справи відкладався та оголошувались перерви у судових засідання на 26.07.2019, на 01.08.2019, на 03.09.2019, на 16.09.2019, на 24.09.2019, на 30.09.2019 та на 03.10.2019. Наведене відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Ухвалою суду від 03.10.2019 поновлено ТзОВ «Рестри» процесуальний строк для подання висновку експерта від 18.09.2019 № 18/09/19 та прийнято такий до розгляду, клопотання ТзОВ «Сам Вош 3» про зустрічне забезпечення позову - задоволено частково, зобов'язано ТзОВ «Ресторан «Голодний Микола» внести на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області 71'895,38 грн протягом 10 (десяти) днів з дня постановлення цієї ухвали, у задоволенні клопотання ТзОВ «Сам Вош 3» про призначення експертизи відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2019 о 10:00 год.

У даному засіданні 03.10.2019, після виходу суду з нарадчої кімнати та оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду від 03.10.2019 у даній справі, суд перед призначенням часу (години) судового засідання, вчиняючи дії щодо погодження такого часу (години) з учасниками справи, був зупинений (перерваний) представником відповідача 2 - Шегинським Р. А., який заявив головуючому судді у даній справі відвід. Вислухавши заявлений відвід, суд завершив оголошення години на яку призначено судове засідання у справі та закрив засідання.

Заява про відвід судді подана з посиланням на пункт 3 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статтю 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статті 55, 129 Конституції України, статті 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

За загальним правилом, встановленим пунктом 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому суд відзначає, що заяву відповідача 2 ТзоВ «Сам Вош 3» про відвід головуючого судді викладено письмово, вона містить чіткі та зрозумілі аргументи на підтримку своїх доводів. З огляду на це суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення відводу.

Позиція заявника - ТзОВ «Сам Вош 3».

30 вересня 2019 року представником відповідача 2 було подано клопотання про призначення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, з питання яке має безпосереднє значення для вирішення справи по суті. Причиною звернення відповідача 2 з вказаним клопотанням було долучення до матеріалів справи ТзОВ «Рести» висновку експерта №18/09/19 судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по заяві директора ТзОВ «Рестри» О. А. Позднякова.

У клопотанні про призначення експертизи відповідач 2 звертав увагу суду на те, що судження та висновки зроблені експертом Бобало Т. В. суперечать нормам чинного законодавства, державних будівельних та санітарних норм України. Однак суд незважаючи на явну та очевидну невідповідність висновку експерта законодавству не знайшов підстав для призначення судової експертизи в межах справи № 914/1106/19.

Наведене вище дає підстави стверджувати про те, що головуючий суддя Трускавецький В. П. є зацікавлений у вирішенні спору на користь сторони позивача, що у свою чергу викликає сумніви у об'єктивності, безсторонності та неупередженості головуючого судді.

Вказані обставини також на думку відповідача 2 підтверджуються тим, що головуючий суддя всіляко сприяє позивачу у задоволенні його безпідставних та необґрунтованих процесуальних заяв (клопотань), в тому числі про забезпечення позову, витребування доказів, залучення третіх осіб, тощо та натомість відмовляє у задоволенні заяв та клопотань відповідача 2.

Тому головуючому судді Трускавецькому В. П. заявляється відвід з підстав п. 3 ч. 1 ст. 35 ГПК України, згідно з якою, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.

У світлі прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgement of 24 May 1989. Series A, No. 154, p. 48).

У справі «Декюббер проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини встановив, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки суддя «міг в очах обвинуваченого» здаватися негативно налаштованим проти нього (див.: De Cubber v. Belgium judgement of 26 October 1984, Series A, No. 86, p. 29).

Аналіз судових рішень Європейського суду з прав людини дозволяє узагальнити, що щодо безсторонності суду існує дві вимоги: суд повинен бути суб'єктивно вільний від упередження чи зацікавленості в результаті справи, по-друге, він також має бути безсторонній з об'єктивної точки зору, тобто має запропонувати досить гарантій для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності (справа «Фіндлей проти Сполученого Королівства»). Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: «Існування безсторонності для цілей статті 6 параграф 1 повинно визначатись згідно суб'єктивного тесту, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і також згідно об'єктивного тесту, тобто встановлення, чи суддя має гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно безсторонності» (справа «П'єрсак проти Бельгії»).

Враховуючи наведене, заявник просить задовольнити подану заяву про відвід судді Трускавецького В. П. від розгляду даної справи та передати справу № 914/1106/19 на розгляд іншого судді Господарського суду Львівської області.

При постановленні ухвали суд керувався таким.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Інститут відводу заінтересованих в результаті справи суддів є гарантією об'єктивності дослідження фактичних обставин справи та вчинення інших процесуальних дій.

У контексті об'єктивного критерію … окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для відводу судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд: 4) крім іншого вирішує про вступ у справу інших осіб; 6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; тощо.

Згідно з частиною третьою статті 198 Господарського процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Як зазначає відповідач 2 у поданій заяві, причиною звернення ТзОВ «Сам Вош 3» 30.09.2019 до суду із клопотанням про призначення експертизи передувало подання ТзОВ «Рестри» висновку експерта № 18/09/19 судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Відповідач 2 вказує, що у клопотанні звертав увагу суду на тому, що судження та висновки зроблені експертом Бобало Т. В. суперечать нормам чинного законодавства, державним будівельним та санітарним нормам України. Однак суд незважаючи на явну та очевидну невідповідність висновку законодавству не найшов підстав для призначення судової експертизи за клопотанням відповідача 2.

Викликані у відповідача 2 сумніви у об'єктивності, безсторонності та неупередженості головуючого судді, на думку відповідача 2 підтверджуються також тим, що головуючий суддя всіляко сприяє позивачу у задоволенні його безпідставних та необґрунтованих процесуальних заяв (клопотань), в тому числі про забезпечення позову, витребування доказів, залучення третіх осіб, тощо та натомість відмовляє у задоволенні заяв та клопотань відповідача 2.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 № 6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Заявлена підстава відводу за своєю суттю зводиться до незгоди відповідача 2 - ТзОВ «Сам Вош 3» з процесуальною діяльністю суду в цій справі (постановленням відповідних ухвал за результатами розгляду заяв, клопотань, тощо). Потрібно зауважити, що підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості такого судді. При цьому незгода з процесуальною діяльністю суду до таких обставин не може належати, адже в такому випадку будь-яка сторона в будь-якій справі зможе в такий спосіб змінювати суддю у своїй справі.

Саме тому, законодавцем включено до статті 35 Господарського процесуального кодексу України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. З урахуванням наведених обставин суд визнає необґрунтованими заявлені доводи.

В доповнення до наведеного суд звертає увагу на необхідність дотримання частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України. Так, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Натомість, відповідачем 2 заявлено відвід із пропуском наведених у цій статті строків, адже навіть якщо не брати до уваги те, що ухвалу про відкриття провадження у справі ТзОВ «Сам Вош 3» отримало 29.06.2019, про подання учасниками справи інших заяв (забезпечення позову, витребування доказів, залучення третьої особи, долучення доказів третьою особою) в об'єктивності та неупередженості розгляду яких у відповідача 2 виникають сумніви, останній знав у хронологічному порядку від дат подання таких до суду та дат задоволення таких судом, однак таким правом щодо заявлення відводу у встановлений законом строк не скористався та не навів фактів щодо дати коли він дізнався про підставу відводу.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Цитування позивачем рішень Європейського Суду з прав людини, не є нормативним обґрунтуванням заявленої вимоги про відвід судді у цій справі і не підтверджує фактів неупередженості та необ'єктивності судді Трускавецького В. П. щодо розгляду даної справи.

Враховуючи усе наведене вище у сукупності, зважаючи на необґрунтованість заявлених обставин як підстав відводу, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 914/1106/19 до вирішення питання про відвід судді Трускавецького В. П. від розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 228, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 914/1106/19 до вирішення питання про відвід судді Трускавецького В. П.

2. Передати справу №914/1106/19 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Трускавецький В.П.