Рішення № 84793781, 02.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

02.10.2019р. Справа № 914/1002/19

Суддя Господарського суду Львівської області Галамай О.З., розглянувши заяву Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” про розподіл судових витрат від 17.09.2019

у справі № 914/1002/19

за позовом: Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН”, м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про визнання акта недійсним

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Чорна І.Б.

за участю представників:

від позивача: Єсіпов І.А. - представник (довіреність №1/2019 від 08.04.2019);

від відповідача: Піскун А.Й. – представник (довіреність №2901-вих-68 від 18.01.2019)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” до Львівської міської ради про визнання акта недійсним.

У судовому засіданні 17.09.2019 Господарським судом Львівської області проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

До закінчення судових дебатів у судовому засіданні 17.09.2019 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу.

23.09.2019 від позивача надійшло клопотання, до якого долучено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 18-09/ТЕН/914/1002/19 від 18.09.2019 та платіжне доручення № 97 від 19.09.2019 на суму 30 510 грн.

Ухвалою від 25.09.2019 Господарський суд Львівської області призначив дану заяву до розгляду на 02.10.2019.

У судове засідання 02.10.2019 з`явився представник позивача та підтримав доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак від його представника надійшли заперечення щодо розподілу судових витрат. Заперечуючи проти покладення на Львівську міську раду витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 510 грн зазначає, що з наданих позивачем документів не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом послуг, а на деякі послуги вказано неспіврозмірну кількість годин (15,35 год) та вартість у сумі 23 025 грн. На думку відповідача написання такої позовної заяви не потребувало значного проміжку часу та проведення аналізу доказової бази, оскільки такі обґрунтування зводились лише до висновків, вказаних в рішеннях судів у попередніх справах між тими ж сторонами. Стверджує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час. Також просить врахувати, що стягнення з відповідача, який є бюджетним виконавчим органом, призведе до суттєвого зменшення відповідних видатків на забезпечення функціонування Львівської міської ради. Крім того, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, в якій зазначено про необхідність доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

В судовому засіданні судом встановлено, що заперечення відповідача щодо розподілу судових витрат позивачу не надсилались.

Для надання можливості позивачу ознайомитись з даними запереченнями, судом оголошувалась перерва в судовому засіданні.

Після ознайомлення з запереченнями відповідача, представник позивача зазначив про їх необґрунтованість. Зокрема, ствердив, що розмір сплаченого гонорару за результатом розгляду даної справи враховує критерії співрозмірності та відповідає всім іншим умовам, визначених ст. 126 ГПК України; посилання на те, що відповідач є бюджетною установою вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки органи місцевого самоврядування самостійно планують свої видатки; зазначає про відсутність необхідності подання ним Книги обліку доходів та витрат, оскільки така не свідчить про понесення саме учасником справи витрат на оплату послуг адвоката.

Поряд з цим, представником позивача подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП «Тенісний клуб «ТЕН» за 3 квартал 2019 року форми 1 ДФ, з якої вбачається, що позивачем подано відомості щодо виплаченого адвокату Єсіпову І.А. (ІПН: 2341408991) доходу в сумі 30 150 грн.

Розглянувши заяву Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” про розподіл судових витрат у справі № 914/1002/19, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19 позов задоволено повністю. Визнано незаконною (недійсною) ухвалу Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 “Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу”. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 921 грн судового збору.

Представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, а саме, у судовому засіданні 17.09.2019, подано до суду заяву про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

23.09.2019 від позивача надійшло клопотання, до якого долучено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 18-09/ТЕН/914/1002/19 від 18.09.2019 та платіжне доручення № 97 від 19.09.2019 на суму 30 510 грн.

У клопотанні, яке надійшло до суду 23.09.2019 позивач просить стягнути з Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 30 510 грн. Стверджує, що розмір сплаченого позивачем гонорару за результатами розгляду даної справи враховує критерії співмірності та відповідає всім іншим умовам, визначених ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Також зазначає, що сума сплаченого позивачем гонорару практично співпадає з орієнтовним (попереднім розрахунком) суми витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги № 08-04/19 від 08.04.2019 сторонами домовлено, що розмір гонорару (винагороди), який клієнт сплачує або повинен сплатити адвокату за надану їм правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього договору.

Як вбачається з розділу 3 додаткової угоди №1/2019 від 08.04.2019 до договору, клієнтом обрано погодинну ставку, базовий тариф адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент виконання робіт, погоджений сторонами тариф становить – 1 000 грн за годину роботи, коефіцієнт складності справи – 1, 5 (для відносно складних справ), коефіцієнт пріоритету (значення) справи для клієнта – 1.0 (для звичайних справ), інші коефіцієнти не застосовуються.

Згідно з п. 3.7.1 гонорар обчислюється відповідно до Регламенту послуг за погодинною ставкою та становить 1 500 грн.

Сплата гонорару здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок адвоката за фактично надані послуги на підставі акта про виконану роботу (акта-рахунку), який складається сторонами протягом 2-х днів після ухвалення судом першої інстанції рішення, із зазначенням у ньому детального опису фактично виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар повинен бути сплачений протягом 3-х днів після підписання акта про виконану роботу (акта-рахунку) (п. 3.8.1-3.8.4 додаткової угоди).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником до суду надано копії договору про надання професійної правничої допомоги № 08-04/19 від 08.04.2019; додаткової угоди №1/2019 від 08.04.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги № 08-04/19 від 08.04.2019; акта виконаних робіт (наданих послуг) № 18-09/ТЕН/914/1002/19 від 18.09.2019 на суму 30 510 грн; платіжного доручення №97 від 19.09.2019 на суму 30 510 грн.

В акті виконаних робіт (наданих послуг) № 18-09/ТЕН/914/1002/19 від 18.09.2019 зазначено, що адвокатом під час представництва клієнта у Господарському суду Львівської області у справі №914/1002/19 виконана робота на загальну суму 30 510 грн, з якої: складання процесуальних документів з поданням їх через канцелярію суду (позовна заява – 15, 35 год) - 23 025 грн; участь у підготовчих засіданнях 05.07.2019 та 24.07.2019 – 0,5 год – по 750 грн; участь у підготовчому засіданні 15.08.2019 – 1 год – 1 500 грн; складання процесуальних документів з поданням їх через канцелярію суду (заява про розподіл судових витрат) – 1, 49 год – 2 235 грн; участь в судовому засіданні 17.09.2019 (розгляд справи по суті) – 1, 5 год – 2 250 грн.

Однак суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Суд дійшов висновку про доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема в частині витрат адвоката на складання позовної заяви, враховуючи таке.

В акті виконаних робіт (наданих послуг) № 18-09/ТЕН/914/1002/19 від 18.09.2019 зазначено, що на складання позовної заяви адвокатом витрачено 15, 35 год, що становить 23 025 грн (1 500 грн за одну годину роботи).

В той час, як самим позивачем та його представником Єсіповим І.А. визначено в додатковій угоді, що дана справа відноситься до категорії відносно складних справ (коефіцієнт 1, 5).

З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що ще в 2017 році відповідач приймав ухвалу про виключення пункту 20 додатку щодо включення до переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу об`єкта нерухомості, який на підставі договору орендує позивач (справа № 914/1389/17). В межах даної справи відповідач вдруге виключив той же об`єкт нерухомості. Представником ПП «Тенісний клуб «ТЕН» в межах справи № 914/1389/17, як і у даній справі, був ОСОБА_1

Також ОСОБА_2 І.А. представляв інтереси ПП «Тенісний клуб «ТЕН» в справі № 914/3256/16, в межах якої зобов`язано Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку того ж об`єкта нерухомості (будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв.м за адресою: вул. Болгарська, 4 у м. Львові) до приватизації шляхом викупу ПП «Тенісним клубом «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість.

Зважаючи на зазначені вище обставини, за яких ОСОБА_1 представляв інтереси позивача в межах справ № 914/1389/17 та № 914/3256/16, такий не міг бути необізнаним про позицію відповідача, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, документи та доводи, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення та інші обставини, які були встановлені судовими рішеннями за його участю.

Отже, наданий позивачем розрахунок визначення вартості отриманих ним юридичних послуг в частині витраченого часу на підготовку позовної заяви та її подання – 15, 35 год є неспівмірним зі складністю справи, реальністю витрат часу на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вимога про стягнення 23 025 грн витрат, які включають в себе правовий аналіз змісту наданих документів, аналіз судової та іншої правозастосовчої практики є завищеною та підлягає зменшенню.

Суд першої інстанції вважає співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної роботи в частині складання позовної заяви у сумі 13 225 грн.

Витрати виконаної роботи в решті наданих послуг, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з викладеного, враховуючи відповідні заперечення відповідача, які суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 20 710 грн витрат на професійну правову допомогу.

Поряд з цим, суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача в частині посилань на те, що такий є бюджетним виконавчим органом, оскільки основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також необґрунтованими є посилання на необхідність надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, оскільки така є документом податкового обліку адвоката, а не розрахунковим документом, на підставі якого саме учасник справи поніс витрати. Більше того, учасник справи не відповідає за податкові зобов`язання його адвоката, тому її відсутність жодним чином не впливає на доведений факт понесених позивачем витрат на адвоката в межах даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на викладене суд вважає, що заяву позивача належить задоволити частково та відшкодувати йому за рахунок відповідача частину понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 710 грн. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” про розподіл судових витрат від 17.09.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідент. код юридичної особи 04055896) на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” (місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Болгарська, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 33073568) 20 710 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати в порядку ст. 327 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 800 грн відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 07.10.2019.

Суддя Галамай О. З.