Ухвала суду № 84793697, 08.10.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

08 жовтня 2019 року м.Харків Справа № 913/966/16

Провадження №34/913/966/16

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів: Лісовицький Є.А. (головуючий суддя), Секірський А.В., Смола С.В.,

за участю секретаря судового засідання Пати А.С.

розглянувши скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса б/н від 27.07.2019 на дії державного виконавця у справі №913/966/16

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Кам`янка Новопсковського району Луганської області,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса, с.Кам`янка Новопсковського району Луганської області,

про стягнення вартості частини майна товариства пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства у сумі 921550 грн. 00 коп.

орган виконання судових рішень - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): представник не прибув;

від відповідача (боржника): представник не прибув;

від органу виконання судових рішень: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

02.08.2019 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса до Господарського суду Луганської області надійшла скарга на дії державного виконавця б/н від 27.07.2019, в якій заявник просить суд:

1. Визнати дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області головного державного виконавця Віхлініна Дмитра Володимировича протиправними.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 05.07.2019 у виконавчому провадженні №55601517.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області передати на зберігання Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Енгельса наступне майно: Трактор колісний МТЗ - 80.1, номерний знак НОМЕР_13, 2005 року випуску, свідоцтво НОМЕР_2 ; Навантажувач ПЕА - 1.0, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; Машина для внесення рідких органічних добрив, номерний знак НОМЕР_4 , 1998 року випуску, тех. паспорт НОМЕР_14 , 2 ПСТ 10 4 одиниці, ржавого та коричневого кольору без інвентаризаційних номерів, про що винести відповідну постанову.

В обґрунтування поданої скарги заявником зазначено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушкою М.В. було складено постанову про опис та арешт майна боржника у ВП №5560151 від 23.05.2019, згідно якої було описано та арештовано наступне майно:

- трактор колісний МТЗ-80.1, номерний знак НОМЕР_13, 2005 року, свідоцтво НОМЕР_15;

- навантажувач ПЕА -1.0, 1991 року, номерний знак НОМЕР_16;

- машина для внесення рідких органічних добрив, номерний знак НОМЕР_4, 1998 року випуску, техпаспорт НОМЕР_17;

- 2 ПТС 10, 4 одиниці, ржавого та коричневого кольору без інвентаризаційних номерів.

Цією ж постановою призначено відповідальним зберігачем та вказане майно боржника передано на зберігання ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.07.2019 у виконавчому провадженні №55601517 постановою про передачу майна на зберігання іншому зберігачу, вказана вище техніка була передана на зберігання іншому зберігачу - ОСОБА_3

Вказану постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу відповідач вважає протиправною та просить суд скасувати її з підстав наведених нижче.

Згідно іпотечного договору від 20.02.2009 все рухоме та нерухоме майно відповідача -1 перебуває в заставі Національного банку України.

Згідно з додатком до іпотечного договору, описане та арештоване майно передано в заставу Національного банку України, а саме в додатку зазначені наступні інвентарні номери 1853, 2142, 1954, 1955, 321, 456, 1363, 63.

Відтак, на думку скаржника, в силу приписів ч.1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. При цьому ч.3 вказаної статті встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Враховуючи викладене, скаржник зазначає, що у державного виконавця відсутні жодні з перелічених підстав, які б давали змогу реалізувати нерухоме майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Разом з цим, в обґрунтуванням вимог за скаргою заявник зазначає, що постанова про передачу майна на зберігання іншому зберігачу, крім того, має бути скасовано з підстави того, що державним виконавцем у постанові не зазначено причини передачі майна на зберігання іншому зберігачу; описані предмети не містять чіткої ідентифікації та не зазначені їх відмінні ознаки, що дають змогу їх ідентифікувати; до постанови не додано копію постанови про опис та арешт майна та не зазначений попередній зберігач.

Враховуючи викладені обставини, скаржник просить суд визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її, а дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Віхліліна Д.В. протиправними.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2019, скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса б/н 27.07.2019 передано для розгляду колегії суддів: Лісовицький Є.А. (головуючий суддя), Масловський С.В., Ворожцов А.Г.

У зв`язку із знаходженням судді Масловського С.В. у відпустці та відрахуванням судді Ворожцова А.Г. зі штату Господарського суду Луганської області, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області №179-р від 02.08.2019, з метою заміни членів колегії суддів, здійснено повторний автоматизований розподіл скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019, визначено новий склад членів колегії суддів: Лісовицький Є.А. (головуючий суддя), Корнієнко В.В., Іванов А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2019 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса на дії державного виконавця б/н від 27.07.2019 до повернення матеріалів справи №913/966/16 до Господарського суду Луганської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса на ухвалу господарського суду Луганської області від 05.07.2019 у справі № 913/966/16 задоволено; ухвалу господарського суду Луганської області від 05.07.2019 у справі №913/966/16 скасовано.

Справу № 913/966/16 передано на розгляд до господарського суду Луганської області.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2019, скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса б/н 27.07.2019 передано для розгляду колегії суддів: Лісовицький Є.А. (головуючий суддя), Іванов А.В., Корнієнко В.В.

У зв`язку із знаходженням судді Іванова А.В. та судді Корнієнко В.В. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області №205-р від 01.10.2019, з метою заміни членів колегії суддів, здійснено повторний автоматизований розподіл скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019, визначено новий склад членів колегії суддів: Лісовицький Є.А. (головуючий суддя), судді Секірський А.В., Смола С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.10.2019 скаргу призначено до розгляду на 08.10.2019 о 12 годині 00 хвилин.

Стягувач (позивач), боржник (відповідач) та орган виконання рішень правом на участь своїх представників у судовому засіданні 08.10.2019 не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В той же час, на електрону адресу Господарського суду Луганської області (з електронним цифровим підписом) 08.10.2019 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги, у зв`язку з неможливістю прибуття повноважного представника відповідача -2 у судове засідання.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Цей строк закінчується.

Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість відкладення розгляду скарги на дії державного виконавця, за таких обставин у задоволенні клопотання відповідача -1 про відкладення розгляду скарги відмовити.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.09.2017 у справі №913/966/16 позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса про стягнення вартості частини майна товариства пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства у сумі 921550 грн. 00 коп. задоволені повністю.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса на користь позивача вартість частини майна товариства пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства 1% в сумі 921550 грн. 00 коп.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 13823 грн. 25 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 25.09.2017 у справі №913/966/16 стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса на користь Фізичної особи ОСОБА_1 витрати на проведення судової економічної експертизи в сумі 19344 грн. 00 коп.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 19.09.2017 та додаткового рішення суду від 25.09.2017 видано відповідні накази від 06.10.2017 №913/966/16.

23.05.2019 державним виконавцем по виконавчому провадженню ВП №5560151 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. А саме, описано та накладено арешт на майно:

- трактор колісний МТЗ-80.1, номерний знак НОМЕР_13, 2005 року, свідоцтво НОМЕР_15;

- навантажувач ПЕА -1.0, 1991 року, номерний знак НОМЕР_16;

- машина для внесення рідких органічних добрив, номерний знак НОМЕР_4, 1998 року випуску, техпаспорт НОМЕР_17;

- 2 ПТС 10, 4 одиниці, ржавого та коричневого кольору без інвентаризаційних номерів.

Цією ж постановою призначено відповідальним зберігачем та вказане майно боржника передано на зберігання ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.07.2019 державним виконавцем по виконавчому провадженню ВП №5560151 винесено постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу.

Відтак, постановою встановлено, що для проведення оцінки арештованого майна та організації проведення його реалізації на електронних торгах виникла необхідність передати на зберігання іншому зберігачу - ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_8 наступне майно:

- трактор колісний МТЗ-80.1, реєстраційний номер НОМЕР_9 ,;

- навантажувач ПЕА -1.0, номерний знак НОМЕР_16;

- машина для внесення рідких органічних добрив, номерний знак НОМЕР_4 ;

- 2 ПТС 10, 4 одиниці, ржавого та коричневого кольору без інвентаризаційних номерів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межам ( ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п.34, ECHR 2002-III).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п.84).

Таким чином, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4)диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8)співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9)забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 18 Закону встановлені обов`язки виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

05.07.2019 державним виконавцем по виконавчому провадженню ВП №5560151 винесено постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу- ОСОБА_3 . , паспорт серії НОМЕР_18 для проведення оцінки арештованого майна та організації проведення його реалізації на електронних торгах.

Частиною 1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно припиісв ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

В оскаржуваній постанові вбачається, що в пункті 1 зазначено прізвище, ім`я, по батькові нового зберігача, його паспортні дані, адреса реєстрації; назва нерухомого майна, номерні знаки, колір та стан нерухомого майна, модель та тип рухомого майна, що ідентифікує арештоване майно у пункті 2 - попереджено нового зберігача про кримінальну відповідальність за розтрату відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Як вже було зазначено, згідно з п. 1 резолютивної частини постанови призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_8 .

При цьому, пунктом 3 резолютивної частини постанови попереджено ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Згідно з положеннями статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

На переконання суду, призначаючи зберігача майна державний/приватний виконавець повинен керуватись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна.

Термін «призначення» зберігача майна доцільно розуміти як процесуальну дію у визначенні конкретного зберігача майна та передачу йому цього майна на зберігання під розписку, оскільки поняття «призначення» зберігача як право державного/приватного виконавця зобов`язати будь-яку особу зберігати майно Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Враховуючи викладене, майно: трактор колісний МТЗ-80.1, реєстраційний номер НОМЕР_9 ,; навантажувач ПЕА -1.0, номерний знак НОМЕР_20 ; машина для внесення рідких органічних добрив, номерний знак НОМЕР_19 ; 2 ПТС 10, 4 одиниці, ржавого та коричневого кольору без інвентаризаційних номерів, для проведення оцінки арешктованого майна та організації проведення його реалізації на електроних торгах, згідно з ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" було передано на зберігання іншому зберігачу - ОСОБА_3 , про що 05.07.2019 виконавцем винесена постанова про передачу майна на зберігання іншому зберігачу ВП №55601517.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено ані права, ані обов`язку державного/приватного виконавця виносити повторну постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника для передачі арештованого майна (коштів) боржника іншому зберігачу.

Законодавчо визначено право боржника запропонувати те майно, яке на його думку необхідно реалізувати в першу чергу, проте в матеріалах справи відступні будь-які заяви боржника, що виникли в процесі виконавчого провадження № 55601517, а зокрема щодо пропозиції який вид майна чи предмети, необхідно реалізувати в першу чергу.

При цьому, доказів звернення боржника до державного виконавця з пропозицією щодо видів майна чи предметів, які необхідно реалізувати у першу чергу, матеріали справи не містять.

Крім того, скаржник зауважує на те, що приватний виконавець не зазначив обов`язкові ознаки стосовно описаного майна СТОВ імені Енгельса, а саме описані предмети не містять чіткої ідентифікації та не зазначені іх відмінні ознаки, що дають змогу їх ідентифікувати, що, на думку скаржника, є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В пункті 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802 з подальшими змінами та доповненнями, а саме: у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

Як вбачається з аналізу перелічених норм, законодавець дає орієнтований, але не виключний перелік відмінних ознак предмета, в даному випадку транспортного засобу, які необхідно зазначити у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника. Основною метою такого визначеного переліку - є можливість ідентифікації вказаного предмету.

Отже, за тими відмінними ознаками, які були вказані державним виконавцем в постанові, що оскаржується, а саме: назва, марка, модель, реєстраційний номер цілком можна ідентифікувати вказані транспортні засоби.

Суд зазначає, що не зазначення під час проведення опису транспортного засобу кольору, потреби у ремонті та комплектації, тощо, не є підставою для скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Крім того, доводи скаржника, щодо неможливості передачі майна, яке перебуває у заставі Національного банку України за договором іпотеки № від судом не приймаються, оскільки предметом розгляду скарги є визнання протиправною та скасування постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 05.07.2019 у виконавчому провадженні №55601517, а не оскарження правомірності чи не правомірності винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Враховуючи викладене, матеріалами скарги не підтверджено порушення державним виконавцем Віхліліним Д.В., під час проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.10.2017 по справі №913/966/16, норм Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса, викладені у даній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса б/н від 27.07.2019 на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області головного державного виконавця Віхлініна Дмитра Володимировича відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строк, передбачений ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 08.10.2019.

Головуючий суддя Є.А. Лісовицький

Суддя А.В. Секірський

Суддя С.В. Смола