Рішення № 84793429, 07.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/10037/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення 10222,16 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 10222,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №1082/1718-КП-32 від 08.09.2017 постачання природного газу, в частині своєчасної оплати поставленого газу, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 9250,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 157,75 грн. та 3% річних в сумі 813,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.08.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 30.08.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 26.08.2019.

21.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що наразі у відповідача перед позивачем за спірним договором рахується переплата за поставлений газ, а відтак, з огляду на відсутність заборгованості за газ, звернення позивача із даним позовом про стягнення штрафних санкцій за спірним договором є безпідставним. Також відповідач зазначив, що позивачем, при здійснення нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат порушено вимоги ст.232 ГК України, оскільки вказані санкції нараховані позивачем за період, який перевищує шестимісячний термін нарахування санкцій, визначений у вказаній статті кодексу. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач в повному обсязі заперечив проти доводів відповідача зазначивши, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що нараховані за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за спірним договором, а відтак наявність переплати відповідача не може підтверджувати своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Крім того, позивач зазначив, що при здійснення розрахунку пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, останнім не було порушено вимоги ст.232 ГК України, оскільки нарахування пені було проведено в межах шестимісячного строку, в той же час, щодо розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивач зазначив, що вказані санкції не є штрафними та на них не розповсюджується обмеження, встановлені вказаною статтею кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», наразі - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір №1082/1718-КП-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п.2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п.1.3 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 95 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень - 5 тис. куб. метрів, листопад - 10 тис. куб. метрів, грудень - 20 тис. куб. метрів, січень - 30 тис. куб. метрів, лютий - 20 тис. куб. метрів, березень - 10 тис. куб. метрів.

Згідно з п.3.1 Договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначений на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942 грн за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків тв. зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначення ціни встановлюється коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни не газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того ПДВ- 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64 грн (п.5.2 Договору).

За умовами п.6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.12.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 331.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатково угодою №1 від 12.04.2018 сторони погодили доповнити пункт 2.1 Договору наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом 2,0 тис. куб. м, у тому числі у квітні - 1,0 тис. куб. м, у травні - 1,0 тис. куб. м».

Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатково угодою №2 від 11.06.2018 сторони погодили доповнити пункт 2.1 Договору наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом 2 тис. куб. м, у тому числі у червні - 1 тис. куб. м, у липні - 1 тис. куб. м».

Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатково угодою №3 від 08.08.2018 сторони погодили доповнити пункт 2.1 Договору наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом 1 тис. куб. м.

Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.08.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатково угодою №4 від 06.09.2018 сторони погодили доповнити пункт 2.1 Договору наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом 1 тис. куб. м.

Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 669689,21 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 30.09.2018. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено несвоєчасно, що підтверджується сальдо відповідача та випискою по операціях по рахунку відповідача, оригінали яких наявні у матеріалах справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 157,75 грн інфляційних втрат та 813,60 грн трьох відсотків річних.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 9250,81 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 9250,81 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час, заперечення відповідача jщодо наявності у нього переплати за спірним договором в розмірі 32299,32 грн судом відхиляються, оскільки як вбачається з наявного у матеріалах справи Листа №ДУН529 від 25.02.2019, відповідач просив зарахувати вказані грошові кошти в рахунок оплати за поставку газу за Договором №1472/18-КП-32 від 08.10.2018.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 157 (сто п`ятдесят сім) грн 75 коп. інфляційних втрат, 813 (вісімсот тринадцять) грн 60 коп. трьох відсотків річних, 9250 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 81 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.10.2019.

Суддя Я.В. Маринченко