Рішення № 84793321, 19.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2019Справа № 910/5820/19

За позовомПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод"; До Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод Акціонерного товариства "Українська залізниця"; Простягнення 1 123 588,40 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивачаВинник Р.О. - адвокат;Від відповідача Луговий М.І. - адвокат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеварний завод" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод Акціонерного товариства "Українська залізниця" 969 000,00 грн заборгованості з оплати товару, поставленого за договором від 02.11.2018 № 11-18-02-04-Т, 87 396,86 грн пені за період з 30.11.2018 по 25.01.2019, 47 088,84 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2018 по березень 2019 та 14 566,12 грн 3 % річних за час прострочення з 30.11.2018 по 25.04.2019. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати (17 220,78 грн судового збору та 30 000,00 грн на професійну правничу допомогу).

Позов мотивовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань за укладеним сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5820/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.06.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

04.06.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання, в якому філія "Дарницький вагоноремонтний завод Акціонерного товариства "Українська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просить суд надати час для підготовки правової позиції та складання відзиву.

05.06.2019 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору. Згідно з поданою заявою заявленими до стягнення з відповідача є 484 500,00 грн боргу, 97 155,22 грн пені за період з 30.11.2018 по 26.04.2019, 47 088,84 грн інфляційних втрат з грудня 2018 по березень 2019, 16 238,64 грн 3 % річних за період з 30.11.2018 по 26.042019. Зменшення позовних вимог обумовлене надходженням від відповідача коштів в рахунок оплати товару, поставленого за договором, з якого виник спір. Крім того, позивач змінив періоди нарахування договірної неустойки та сум за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також, відповідно до зазначених заяв і клопотання позивач змінює суму витрат зі сплати судового збору, яку просить покласти на відповідача до 9 674,74 грн та повернути собі з Державного бюджету України 7 546,04 грн. судового збору у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог подана з дотриманням вимог процесуального законодавства, її було прийнято до розгляду.

Ухвалою від 06.06.2019 підготовче засідання було відкладено на 04.07.2019.

12.06.2019 судом було отримано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги заперечуються повністю. Так у відзиві вказується таке:

- правовідносини щодо проведення розрахунків за укладеними договорами про закупівлю зазнають імперативного регулюючого впливу держави в особі Кабінету міністрів України. Фінансовий план підприємства затверджено внаслідок негативних економічних процесів у державі лише 06.03.2019, що унеможливлює здійснення розрахунків з позивачем за укладеним договором;

- при проведенні розрахунку ціни позову позивач не врахував дату реєстрації податкових накладних, що за умовами укладеного договору має враховуватися для визначення строків виконання грошових зобов`язань;

- підстави для стягнення основного боргу в сумі 969 000,00 грн відсутні, адже 26.04.2019 відповідачем здійснено оплату товару на суму 484 500,00 грн;

- підстави для нарахування і стягнення пені відсутні, оскільки договором такий вид неустойки передбачено не було;

- позивачем проведено неправильний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Також у відзиві відповідач наводить заперечення щодо розміру судових витрат в частині оплати професійної правничої допомоги, яку позивач просить на нього покласти.

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву направлено до суду у межах установленого процесуального строку, а тому його прийнято до розгляду.

19.06.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів - платіжних документів та банківської виписки про оплату вартості товарів, поставлених позивачем за договором, з якого виник спір.

В установлений строк позивач надав відповідь на відзив, в якому вказує на відсутність підстав для уникнення відповідачем зобов`язань з оплати прийнятого товару, описує рух коштів за договором, наводить міркування з приводу правомірності нарахування пені, яка не передбачена договором та обґрунтування судових витрат в частині професійної правничої допомоги. У відповіді на відзив позивач наводить уточнений розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені з урахування дати реєстрації податкових накладних. Згідно з відповіддю на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача є 70 000,00 грн боргу, 96 024,66 грн пені за період з 30.11.2018 по 04.07.2019, 50 480,34 грн інфляційних втрат з грудня 2018 по травень 2019, 16 060,66 грн 3 % річних за період з 30.11.2018 по 04.07.2019.

26.06.2019 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (платіжні доручення про сплату боргу).

27.06.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь відзив з викладенням незгоди з правовою позицією позивача і клопотання про зменшення судових витрат.

У підготовчому засіданні 04.07.2019, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 11.07.2019.

08.07.2019 відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання у зв`язку з зайнятістю представника.

11.07.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки представника.

Відповідно до ухвали від 11.07.2019 розгляд справи було відкладено на 10.09.2019 за клопотанням сторін з огляду на неявку їх представників.

15.07.2019 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення присутності представника.

У судовому засіданні 10.09.2019 представник позивача надав суду заяву про розподіл судових витрат. Під час розгляду спору по суті представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі згідно з наявними позовною заявою, відзивом, відповіддю на відзив, запереченнями на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 10.09.2019 заслухавши пояснення представників по суті спору, дослідивши докази та заслухавши виступи у судових дебатах, оголосив перерву у засіданні до 19.09.2019.

19.09.2019 у судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" в якості замовника та Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеварний завод" в якості постачальника уклали договір № 11-18-02-04-Т, за яким позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.1, п. 1.3.1 цього договору найменуванням продукції є ДК 021:2015 ЄЗС 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (рама бокова крес. 7055.00.020-0СБ (укомплектована деталлю рама бокова крес. 7020.00.002-0), виробництва Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод".

У п. 12.7 договору сторони погодили, що термін його дії встановлюється з моменту підписання по 31.12.2018. а у разі наявності потреби замовника, підтвердженої відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника і в частині оплати - до повного виконання.

Порядок взаємодії сторін щодо приймання-передачі товару було визначено у розділі 5 договору, де зокрема передбачено таке:

- договору визначено, що постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA (відповідно до вимог Інкотермс 2010) згідно з рознарядкою замовника (п. 5.1);

- поставка продукції проводиться партіями упродовж 10-ти календарних днів, тільки після письмової рознарядки відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до прийому продукції (п. 5.2);

- датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом залізничної станції відправлення Крюків на Дніпрі (Південна залізниця), код 425302, на залізничній накладній на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника (п. 5.3).

Згідно п. 6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться замовником протягом 10-ти банківських днів після дати поставки партії продукції відповідно до рахунку-фактури на дану партію, обумовлену за п. 7.1 та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в порядку чинного законодавства України.

У п. 7.1 договору передбачено, що для прийняття продукції замовнику надаються рахунок-фактура, копія товарно-транспортної накладної або залізничної накладної, видаткова накладна, податкова накладна, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства, копії документів, що підтверджують якість продукції, копії пакувальних аркушів (за наявності).

02.11.2018 сторони документально оформили специфікацію № 1 про поставку 72 шт рам бокових кр.7055.00.020-0СБ (укомплектована деталлю рама бокова крес.7020.00.002-0) по ціні 32 300,00 грн. без ПДВ та 36 шт балок надресорних кр. № 70555.00.010 СБ (укомплектована деталлю балка надресосорна крес. 7020.00.001-02) по ціні 30 400,00 грн без ПДВ на загальну суму 4 104 000,00 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов`язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, а саме: через не повне та не своєчасне внесення плати за товар, переданого йому у власність за укладеним договором.

Так, позивач зазначає, що поставив відповідачеві товар на загальну суму 2 282 280,00 грн, проте на момент звернення до суду з цим позовом відповідач перерахував лише 1 313 280,00 грн., заборгувавши 969 000,00 грн. Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань порушує майнові права позивача, що зумовили звернення до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що поставка товару (рами бокової) за договором поставки на загальну суму 2 282 280,00 грн відбулася у листопаді і грудні 2018 року, що підтверджується рознарядкою від 09.11.2018 № 02-01-02-04-05/1, рахунком-фактурою № КСЗ-100445 від 15.11.2018 на суму 1 313 280,00 грн, накладною від 15.11.2018 № КСЗ-0001129 на суму 1 313 280,00 грн, залізничною накладною від 15.11.2018 № 44933927, податковою накладною від 15.11.2018 № 20, рознарядкою від 20.12.2018 № 03-04-05-06/1, рахунком-фактурою від 22.12.2018 № КСЗ-100540 на суму 969 000,00 грн, накладною від 22.12.2018 № КСЗ-0001335 на суму 969 000,00 грн, залізничною накладною від 22.12.2018 № 43300649, податковою накладною від 22.12.2018 № 67, сертифікатами відповідності UA 1.098.0000713-17 і UA 1.098.0000714-17 та сертифікатами якості.

У січні 2019 року позивач направив відповідачеві та філії "Дарницький вагоноремонтний завод" претензії від 04.01.2019 та від 25.01.2019 про сплату боргу, пені, річних, отримання яких підтверджується належними засобами доказування.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням порядку поставки й умов проведення розрахунків відповідач повинен був здійснити оплату поставленої за договором продукції за накладною від 15.11.2018 не пізніше 29.11.2018, а за накладною від 22.12.2018 - пізніше 08.01.2019.

Проте матеріалами справи підтверджується, що до звернення позивача до суду з цим позовом лише 25.01.2019 відповідач перерахував в рахунок оплати за договором 1 313 280,00 грн.

Після порушення провадження у справі до суду надійшли документи на підтвердження перерахування відповідачем всієї суми вартості отриманих від позивача товарів, а саме: банківські виписки та платіжні доручення, з яких вбачається , що 26.04.2019 перераховано було 484 500,00 грн, 21.06.25019 - 30 000,00 грн, 20.06.2019 - 30 000,00 грн, 19.06.2019 - 10 000,00 грн, 14.06.2019 - 172 250,00 грн, 13.06.2019 - 242 250,00 грн.

Отже, відповідач є таким, що порушив грошове зобов`язання за договором поставки від 02.11.2018 № 11-18-02-04-Т, а тому позовні вимоги про стягнення частини простроченого боргу є такими, що заявлені правомірно, проте, у зв`язку з сплатою боргу після відкриття провадження у справі, спір у справі між сторонами в цій частині позовних вимог є таким, що відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За наведених обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 70 000,00 грн (відповідно до відповіді на відзив) підлягає закриттю.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 96 024,66 грн пені за період з 30.11.2018 по 04.07.2019, 50 480,34 грн інфляційних втрат з грудня 2018 по травень 2019, 16 060,66 грн 3 % річних за період з 30.11.2018 по 04.07.2019.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки відповідальність у вигляді договірної неустойки не була передбачена сторонами у договорі, з якого виник спір, позовні вимоги в частині стягнення пені судом відхиляються повністю як безпідставні.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що їх заявлення є правомірним, адже відповідачем було допущено порушення строків оплати за договором. Крім того, ці вимоги відповідають приписам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Провівши уточнений розрахунок нарахувань за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням періодів прострочення відповідача та коштів, що надійшли сімома окремими платежами, суд встановив, що арифметично вірною є сума 3 % річних в розмірі 15 976,60 грн, а інфляційної складової боргу - 50 571,30 грн, а саме:

на суму 1 313 280,00 грн боргу з період прострочення з 30.11.2018 по 24.01.2019 - 6 044,69 грн. 3 % річних та 23 744,10 грн інфляційних втрат;

на суму 969 000,00 грн боргу за період прострочення з 16.01.2019 по 25.04.2019 - 7 694,38 грн 3 % річних і 23 435,70 грн інфляційних втрат;

на суму 484 500,00 грн боргу за період прострочення з 26.04.2019 по 12.06.2019 - 1 911,45 грн 3 % річних та 3 391,50 грн інфляційних втрат;

на суму 242 250,00 грн боргу за прострочення в один день 13.06.2019 - 28,77 грн 3 % річних та 0,00 грн інфляційних втрат;

на суму 70 000,00 грн боргу за період прострочення з 14.06.2019 по 18.06.2019 - 28,77 грн 3 % річних та 0,00 грн інфляційних втрат;

на суму 60 000,00 грн. боргу за прострочення в один календарний день 19.06.2019 - 4,93 грн 3 % річних та 0,00 грн. інфляційних втрат;

на суму 30 000,00 грн боргу за прострочення в один календарний день 20.06.2019 - 2,47 грн 3 % річних та 0,00 грн інфляційних втрат.

Зважаючи на те, що чинним процесуальним законодавством не пре бачено право господарського суду на вихід за межі позовних вимог, позов в частині стягнення інфляційних втрат задовольняється відповідно до розрахунку позивача, який є меншим (50 480,34 грн), а в частині 3 % річних - за розрахунком суду (15 976,80 грн).

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються частково, а тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за вирахуванням суми судового збору за розгляд справи в частині стягнення основного боргу, який підлягає поверненню позивачу, оскільки спір у цій частині позовних вимог по суті не розглядався і провадження у справі було закрито.

При розрахунку такої пропорції судом також враховано, що позивачем сплачено судовий збір у більшій, ніж передбачено сумі і така переплата підлягає поверненню йому з Державного бюджету України як зайво сплачена. Так, у позові позивач фактично заявив до стягнення 1 118 051,82 грн (969 000,00 грн борг, 87 396,86 грн пені, 47 088,84 грн інфляційних нарахувань, 14 566,12 грн 3 % річних), проте з невідомих причин зазначив ціну позову в розмірі 1 123 588,40 грн та саме з неї здійснив оплату судового збору.

З огляду на описане, з відповідача на користь позивача покладається 998,22 грн витрат зі сплати судового збору.

Розподіляючи між сторонами судові витрати в частині професійної правничої допомоги суд враховує, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 30 000,00 грн і на підтвердження таких витрат було надано договір про надання правничої допомоги адвокатом від 24.01.2019, укладений з адвокатом Винником Романом Олексійовичем, прейскурант цін на послуги з надання професійної правничої допомоги адвокатом, детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) по справі, акт від 10.09.2019 № 1 приймання-передавання наданих послуг до договору про надання правової допомоги адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Договором про надання правничої допомоги адвокатом від 24.01.2019 було передбачено, що, окрім щомісячного гонорару за виконання окремих (разових) доручень остаточний розрахунок з адвокатом здійснюється у майнових спорах не пізніше 5-ти днів з дати зарахування коштів, стягнутих на користь клієнта на його розрахунковий рахунок, отримання присудженого в натурі.

Пропорційне задоволення позовних вимог передбачає зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 27 699,81 грн, проте, на переконання суду така сума не відповідає складності спору. Крім того, відповідач подав заперечення щодо суми судових витрат в частині професійної правничої допомоги, посилаючись на їх неспіврозмірність.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши опис наданих послуг у решті розрахунку (з урахуванням пропорційності розподілу судових витрат), приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Враховуючи викладене, визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими та можуть становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за належне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд відхиляє розраховані адвокатом 3 000,00 грн як послугу із забезпечення дотримання клієнтом досудового порядку врегулювання спору, складання тексту претензії, направлення претензії боржнику, адже досудове врегулювання спору не є обов`язковим для категорії спору, з яким позивач звернувся до суду. Крім того, судом зменшено з 18 000,00 грн до 6 000,00 грн вартість гонорару за ведення справи у суді, з 2 000,00 грн до 1 000,00 грн вартість послуги з вивчення документів щодо виконання договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 232, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині стягнення основного боргу 70 000,00 грн. закрити.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод Акціонерного товариства "Українська залізниця" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 74, ідентифікаційний код 40081263) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) 50 480 (п`ятдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 15 976 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн. 60 коп. 3 % річних, 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору та 14 000 (чотирнадцять тисяч) 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позову відмовити повністю.

5. Повернути Публічному акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) з Державного бюджету України частину сплаченого за платіжним дорученням № 35752 від 23.04.2019 судового збору у сумі 14 829 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 92 коп., оригінал якого знаходяться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.10.2019.

Суддя О.В. Мандриченко