Рішення № 84793053, 03.10.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/549/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до Фермерського господарства " Лада 2005"

про стягнення 73 275,46 грн.

ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до суду з позовом про стягнення з ФГ "Лада 2005" 73 275,46 грн, з яких 23 266,55 грн пені та 50 008,91 грн відсотків річних.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження у справі 906/549/19 та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

07.08.2019 до суду від позивача надійшла заява про укладення мирової угоди. Відповідно до даної заяви позивач просить суд:

- Долучити до матеріалів справи Мирову угоду від 22.07.2019. та прийняти відповідну ухвалу, якою затвердити мирову угоду по справі № 906/549/19.

- Закрити провадження у справі.

Ухвалою від 08.08.2019 суд дослідивши зміст мирової угоди від 22.07.2019 прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки дана мирова угода не відповідає вимогам ст. 192 ГПК України. Як вбачається зі змісту поданої мирової угоди сторони остаточно не погодили умови сплати та розмір боргу, заявленого до стягнення. Замість цього позивач лише на майбутнє зобов`язується ( погоджується) знизити суму боргу. Крім того, сторони не подали спільну письмову заяву відповідно до ст. 192 ГПК України.

12.08.2019 від позивача до суду надійшла заява, в якій він зазначив, що відповідно до умов мирової угоди перший платіж боржник зобов`язаний вчинити до 31 липня 2019 року.

Однак, на день винесення рішення суду сторонами не було подано будь - яких безумовних та достатніх доказів на підтвердження та засвідчення добровільної сплати відповідачем на користь позивача відповідних коштів.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 10 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (Позивач/Продавець) та Фермерським господарством "Лада 2005" (Покупець/Відповідач) було укладено Договір поставки № АП-21-0111 (далі по тексту - "Договір 1") та Договір поставки № АП-21-0112 (далі по тексту - "Договір2").

Згідно п.1.1 договорів, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі-товар).

На виконання умов договору1, продавець поставив покупцю засоби захисту рослин на загальну суму 179278,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-21-0176 від 14.05.18 на суму 91999,44грн. та № АП-21-0188 від 15.05.18 на суму 87279,12грн.

У відповідності до п.п. 2.1, 3.3. договору 1, продавець зобов`язувався поставити товар покупцеві у строк до 14.05.18 р., а покупець зобов`язувався оплатити його:

- не пізніше 10 травня 2018 р. у розмірі - 53783,57 грн.;

- не пізніше 01 листопада 2018 р. у розмірі - 125494,99 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару по вказаному договору виконав частково, сплативши позивачеві 50000грн. 05.07.18, внаслідок чого борг по договору 1 становить 129278,56грн.

На виконання умов договору 2, продавець поставив покупцю засоби захисту рослин на загальну суму 27972,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0177 від 14.05.18р.

У відповідності до п.п. 2.1, 3.3. договору 2, продавець зобов`язувався поставити товар покупцеві у строк до 14.05.18 р., а покупець зобов`язувався оплатити його:

- не пізніше 10 травня 2018 р. у розмірі - 8391,60 грн.;

- не пізніше 01 листопада 2018 р. у розмірі - 19580,40 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару по вказаному договору виконав частково, сплативши позивачеві 8000грн. 05.06.18, внаслідок чого борг по договору 2 становить 19972,00грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов вказаних договорів, ТОВ "Хімагромаркетинг" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договорів поставки та сплати штрафних санкцій.

По справі № 906/14/19 було винесено рішення суду від 11.03.2019, яким позов задоволено та стягнуто з Фермерського господарства " Лада 2005" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 149 250,56 грн основного боргу, 5 772,71 грн пені, 22 387,58 грн штрафу, 7 131,58 грн 40% відсотків річних, 2 768,14 грн судового збору.

Вказаним рішенням було встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем за договорами поставки від 10.05.2018 № АП-21-0111 та № АП-21-0112 у сумі 149250,56грн. (129278,56 грн за договором 1 та 19 972,00 грн за договором 2).

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, з відповідача рішенням суду по справі 906/14/19 стягнуто пеню у розмірі 5 772,71 грн, нарахованої за період з 11.05.2018 по 06.12.2018 на підставі п. 5.2 договорів, 22 387,58 грн штрафу, 7 131,58 грн 40% відсотків річних за період з 11.05.2018 по 06.12.2018.

З позовної заяви вбачається, що 14.05.2019 ФГ " Лада 2005" виконало рішення суду по справі 906/14/19 перерахувавши платіжним дорученням на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" кошти на загальну суму 187 310,57 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось судом вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.03.2019 у справі № 906/14/19 стягнуто з Фермерського господарства " Лада 2005" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 149 250,56 грн основного боргу, 5 772,71 грн пені, 22 387,58 грн штрафу, 7 131,58 грн 40% відсотків річних, 2 768,14 грн судового збору.

Отже, зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що 149 250,56 грн є заборгованістю відповідача перед позивачем за отриманий товар, яка виникла внаслідок порушення ним умов укладених між сторонами договорів поставки № АП-21-0111 та № АП-21-0112 .

Вказані фактичні обставини не потребують повторного доказування при розгляді даної справи між тими ж сторонами.

Оскільки, фактично рішення суду було виконано лише 14.05.2019, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 23 266,55 грн за період з 07.12.2018 по 14.05.2019, 50 008,91 грн відсотків річних за аналогічний період.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.5.2 договорів поставки, в якому зазначено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 5.3 договорів сторони дійшли до згоди, що зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки ( штрафу, пені) передбаченої частиною п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлених розділом 5 цих договорів, припиняється через три роки від дня коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені у сумі 23 266,55 грн, визнано його правильним та обґрунтованим.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 5.5. договорів поставки сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановивши її в розмірі 40 відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що продавцем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

Перевіривши зазначений позивачем розрахунок відсотків річних на суму 50 008,91 грн. суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суд не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи наведене, суд задовольняє позов в повному обсязі

Відповідно до ст. 129 ГК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Лада 2005" ( 13375, Житомирська область, Бердичівський район, село Терехове, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 33136926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" ( 02160, м. Київ, пр-т Соборності, 15, код ЄДРПОУ 30262667) - 23 266,55 грн пені, 50 008,91 грн відсотків річних, 1 921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.10.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам ( рек. з повід.)