Рішення № 84792956, 01.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/92/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 Справа № 908/1975/19

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", ЄДРПОУ 36625387 (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 10)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", ЄДРПОУ 34604386 (49126, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45)

про стягнення суми 85787 грн. 97 коп.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Лугова Г.А., довіреність № 01/08-19 від 01.08.2019;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Троянда-Харків" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", про стягнення суми 85787,97грн., в тому числі: 82418,96грн. - сума основного боргу, 1226,12 - сума 3% річних, 2142,89 грн. сума інфляційних витрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 06.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1975/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 09.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1975/19 (номер провадження 9/92/19) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2019. Ухвалою суду від 05.09.2019 розгляд справи відкладено на 01.10.2019.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву у справі № 908/1975/19 на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України залишено без руху. 19.09.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи у раніше визначені судом дату та час, а саме: 01.10.2019 о 14 об год. 30 хв.

01.10.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору поставки № 03-57 від 01.04.2018 відповідачем не в повному обсязі оплачено товар, поставлений позивачем за видатковими накладними в період з 13.07.2018 по 07.11.2018, внаслідок чого після здійснення часткової оплати заборгованість відповідача становить 82418,96 грн. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховано суму 1226,12 грн. 3% річних та суму 2142,89 грн. втрат від інфляції за час прострочення оплати. Позов обґрунтовано умовами договору, ст. 625 ЦК України, ст. 193, 216, 218 ГК України. Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 922,34 грн.

Відповідач у судові засідання не з`явився, позовні вимоги не спростував, письмового відзиву не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення одержана уповноваженим представником 16.08.2019.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків" (Постачальник, позивач у справі) був укладений договір поставки № 03-57 від 01.04.2011, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до умов договору, товар поставляється Постачальником окремим партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, вказані у замовленні, власними транспортними засобами та за власний рахунок. Замовлення передаються Покупцем нарочно, по факсимільному зв`язку чи електронним зв`язком, а у випадку відсутності таких - телефонограмою (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно з п. 2.6 договору зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3.6 договору разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи:

- замовлення на поставку з відміткою Постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;

- товарна накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна (крім випадків, передбачених законодавством та договором);

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору чи законодавства, отримання листів та документів від Покупця.

В пункті 6.6 договору передбачено, що Покупець вправі зменшити суму платежів за поставлені товари на суму повернутих Постачальнику товарів.

01.03.2016 сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 03-57 від 01.03.2016, якою внесено зміни до п. 6.5 договору поставки та викладено його у наступній редакції: Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів по ТМ «Рудь», «Хуторок» (виробника ТОВ «Житомирський маслозавод») та 65 календарних днів по ТМ «Легка страва», ТМ «Білоруські пельмені», ТМ «Экономька» (виробника ТОВ «ТД Левада») з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до змісту п.п. 11.1, 11.2 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично прологовується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, що мало місце в період дії договору.

Матеріали справи свідчать, що на підставі вищевказаного договору поставки, позивач, зокрема, в період з 13.07.2018 по 07.11.2018 включно, здійснював поставку товару відповідачу. Господарські операції з поставки товару відображено продавцем у відповідних податкових накладних. Згідно з платіжними дорученнями від 14.01.2019 №№ 100003506, 100002507 в рахунок часткової оплати товару відповідач перерахував позивачу грошові кошти в загальному розмірі 331584,30 грн. Крім того, здійснювалося часткове повернення постачальнику товару та зменшення у зв`язку із цим сум, що належать до сплати. Заборгованість відповідача, яка залишилася несплаченою станом на час звернення позивача до суду, склала 82418,96 грн. Зазначена заборгованість, з урахуванням часткових оплат та здійснених повернень товару, виникла за товар поставлений в період з 20.09.2018 по 07.11.2018.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару та заявленої до стягнення суми заборгованості відповідно, не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Український Рітейл» на користь ТОВ «Торгівельний дім «Троянда-Харків» суми 82418,96 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 1226,12 грн. - 3% річних, яка нарахована за період з 31.01.2019 по 01.08.2019 та суми 2142,89 грн. втрат від інфляції за період з лютого по червень 2019.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, який здійснено позивачем за вищевказані періоди на загальну суму заборгованості визнано правильним, тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрат зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Позивач згідно із поданою ним 18.09.2019 заявою також просить стягнути з відповідача суму 6922,34 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи та на правову допомогу, з яких: 6000 грн. - витрати на правову допомогу, 922,34 грн. - витрати, пов`язані із прибуттям адвоката із м. Харків у м. Запоріжжя для участі у судових засіданнях (оплата залізничних квитків за маршрутом Харків-Запоріжжя, Запоріжжя-Харків та вартості проживання адвоката у готелі в м.Запоріжжя (одна доба).

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «Торгівельний дім «Троянда-Харків» в суді здійснювалося адвокатом Луговою Г.А. (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2904 від 09.07.2019) на підставі довіреності № 01/08-19 від 01.08.2019 та укладеного договору про надання юридичних послуг № 06-15 від 28.03.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «Консалтингово-юридичною компанією «Юла», в якій Лугова Г.А. займає посаду заступника директора з юридичних питань. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подані копії рахунків на оплату наданих юридичних послуг, актів надання послуг з описом виконаних робіт, платіжних доручень № 35178 від 09.09.2019 та № 35195 від 17.09.2019 про перерахування позивачем на рахунок юридичної компанії загальної суми 6000 грн.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, що згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом як джерела права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі "East/West Alliance Limsted" проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

З огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи ціну позову (справа є малозначною), складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ «Торгівельний дім «Троянда-Харків» суму витрат на правничу допомогу в розмірі 4800 грн.

Оскільки підставою звернення позивача за захистом своїх майнових прав та інтересів у судовому порядку є невчинення відповідачем дій щодо виконання грошового зобов`язання за договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 129 ГПК України суми 922,34 грн. витрат пов`язаних із прибуттям адвоката Лугової Г.А. у м. Запоріжжя для участі у судових засіданнях, які безпосередньо пов`язані із розглядом справи, розмір яких підтверджений документально (копії залізничних квитків, рахунку та фіскального чеку про оплату вартості проживання у готелі).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", ЄДРПОУ 34604386 (49126, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", ЄДРПОУ 36625387 (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 10) суму 82418 (вісімдесят дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 96 коп. основного боргу, суму 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 12 коп. - 3 % річних, суму 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 89 коп. інфляційних втрат, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, суму 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн. 34 коп. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва