Рішення № 84788038, 07.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2019 Справа № 920/681/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/681/19

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” (вул. Заводська, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, 41101, код ЄДРПОУ

14314452),

про стягнення 1 980 грн 10 коп,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 до Господарського суду Сумської області звернулось Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з позовною заявою від 13.06.2019 № 14/4-826, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Казенного підприємства “Шосткинський Казенний завод “Імпульс” на свою користь борг у загальній сумі 1 980 грн 10 коп, у тому числі: пеня у сумі 1 718 грн 78 коп; 3% річних у сумі 163 грн 96 коп; інфляційні втрати у сумі 97 грн 36 коп, а також 1 921 грн 00 коп сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у 2017-2018 роках несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 05.07.2019 № 920/681/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/681/19, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.07.2019, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач подав письмовий відзив на позов від 16.07.2019 № 11-17а/1/19/212, відповідно до якого, визнає несвоєчасність здійснення розрахунків, обґрунтовуючи їх тим, що котельня Казенного підприємства “Шосткинський Казенний завод “Імпульс” виробляє теплову енергію не тільки для виробничих потреб, а і для потреб населення і несвоєчасність оплати Казенного підприємства “Шосткинський Казенний завод “Імпульс” перед Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” викликана несвоєчасністю оплати споживачами за надані послуги. Також у відзиві відповідача міститься клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції вважає надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 01.08.2019 № 2001/0/15-19 суддю Коваленка О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Згідно з ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені Господарсько процесуальним кодексом.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано новий склад суд: головуючий суддя (суддя-доповідач) – Джепа Юлія Артурівна.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (малозначна справа).

Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

За приписами ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Частиною 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що ціна позову в даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір не входить до переліку справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, наведеному у ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, судом враховано обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі попередньо не вбачається необхідності призначення експертизи у справі, виклику свідків тощо, а також не виявлено значного суспільного інтересу до розгляду вказаної справи. Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.09.2019 справу № 920/681/19 призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі документами, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала Господарського суду Сумської області від 03.09.2019 у справі № 920/681/19 отримана позивачем та відповідачем 09.09.2019 (а.с. 149-150).

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 6028/1718-КП-29 постачання природного газу від 20.09.2017 (далі за текстом – “Договір”), позивач зобов`язується поставити відповідачеві у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач, в свою чергу, оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами та організаціями. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2017 року та січень-квітень 2018 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 266 488 грн. 44 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 8.2. договору, а також 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у жовтні -грудні 2017 року та січні-квітні 2018 загальною вартістю 266 488 грн. 44 коп, оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно із п. 8.2. розділу 8 “Відповідальність сторін” Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику,крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1 718 грн 78 коп, виходячи з суми заборгованості помісячно за 2017-2018 роки з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення в загальній сумі 1 718 грн 78 коп пені є обгрунтованою.

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019.

У відзиві відповідача міститься клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції останній вважає надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Суд із зазначеним не погоджується, оскільки заявлена до стягнення сума неустойки (пені) - 1718 грн 78 коп не вбачається надмірно великою у розумінні статті 233 Господарського кодексу України. Крім того, відповідачем не доведено наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачених ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлення яких надає право суду на зменшення пені. Тому, відповідне клопотання задоволенню не підягає.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 163 грн 96 коп – 3% річних та 97 грн 36 коп інфляційних збитків, нарахованих за зобов`язаннями жовтня-грудня 2017 року, а також січня-квітня 2018 року, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 163 грн. 96 коп. та 97 грн. 36 коп. інфляційних збитків, виходячи з суми заборгованості помісячно за зобов`язаннями жовтня-грудня 2017 року та січня-квітня 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, і на підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в загальній сумі 163 грн 96 коп та 97 грн. 36 коп. інфляційних збитків.

Суд не покладає в основу висновків по суті справи доводи відповідача щодо несвоєчасної сплати ним заборгованості у зв`язку із несвоєчасністю оплати його споживачами за надані послуги, оскільки відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” (вул. Заводська, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, 41101, код ЄДРПОУ 14314452) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) пеню у сумі 1 718 грн 78 коп; 3% річних у сумі 163 грн 96 коп; інфляційні втрати у сумі 97 грн 36 коп, а також 1 921 грн 00 коп сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 07.10.2019.

Суддя Ю.А. Джепа