Рішення № 84787894, 02.10.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2399/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Яковчук О.Д. за довіреністю від 03.07.2019р.

Від відповідача: Лукацький І.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” до товариства з обмеженою відповідальністю „Промдрімлайт” про стягнення 72 975,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту – АТ „Українська залізниця”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Промдрімлайт” (далі по тексту – ТОВ „Промдрімлайт”) про стягнення неустойки у сумі 72 975,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу в частині навантаження вантажу за накладною відповідно до вимог Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „Промдрімлайт” було наголошено, що позивачем не вказано, яку саме неправильність, неточність чи неповноту вказаних відповідачем у накладній відомостей виявлено АТ „Українська залізниця”, які дали останньому підстави стверджувати про виникнення обставин, що загрожували безпеці руху. Крім того, позивачем було наголошено, що заявлений до стягнення розмір неустойки є надмірним, у зв`язку з чим відповідач просив суд зменшити її розмір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі накладної №41109562 від 13.02.2019р. ТОВ „Промдрімлайт” було відправлено зі станції Кропивницький на станцію Жебжешин (Польща) вантаж „жмых и другие твердые отходы”. Вантаж був відправлений у трьох вагонах: №52676228, №52381134, №52684594. При цьому, у п. 15 накладної №41109562 від 13.02.2019р. зазначено, що вантаж був навантажений відправником відповідно до технічних умов навантаження згідно п. 3.10 глави 11 додатка 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

18.02.2019р. на станції Здолбунів Львівської залізниці уповноваженими особами залізниці було складено акт загальної форми №193, у зв`язку з виявленням комерційної несправності вагону №52676228, а саме наявністю підозри на зміщення центру маси вантажу вище допустимих норм. Крім того, з акту вбачається, що за результатами зважування вагону виявлено, що різниця завантаження візків складає 11600 кг., перевантаження вантажу більше половини вантажопідйомності вагону на другий візок складає 5600 кг., вагон відчеплено для усунення комерційної несправності.

Листом №ДС2/1123 від 19.02.2019р. виробничий структурний підрозділ „Рівненська залізниця” станції Здолбунів Регіональної філії „Львівська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” звернувся до навчального митного поста „Рівне – центральний” Рівненської митниці із повідомленням про виявлення комерційної несправності вагону №52676228, відправленого за накладною №41109562 від 13.02.2019р., та про надання згоди на відкриття завантажувальних люків вагона №41109562 для перевірки правильності навантаження вантажу та усунення комерційної несправності.

19.02.2019р. на станції Здолбунів Львівської залізниці уповноваженими особами залізниці було складено акт загальної форми №8000, відповідно до якого при перевантаженні вагону на 150т. вагах виявлено: брутто - 94100, тара – 26700, нетто – 67400, нетто по документу – 67500, тобто менше, ніж вказано у документі на 100 кг.; різниця завантаження візків у вагоні склала 12 400 кг., завантаження вантажу на перший візок складає 27500 кг., на другий візок – 39900 кг., вантажопідйомність вагону складає 68 тон, що більше вантажопідйомності другого візка на 5900 кг та є порушенням п. 4.3 глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Крім того, в акті вказано, що вагон потребує усунення комерційної несправності шляхом розрівняння вантажу рівномірно по всій площі вагону.

Листом №1669/36/17-70-61 від 20.02.2019р. митним постом „Рівне – центральний” Рівненської митниці було повідомлено АТ „Українська залізниця” про надання згоди на відкриття вагону №52676228 для перевірки правильності навантаження вантажу.

23.02.2019р. на станції Здолбунів Львівської залізниці уповноваженими особами залізниці після отримання повідомлення митного посту на надання згоди на відкриття вагону було складено акт загальної форми №149, з якого вбачається, що після зняття пломб відправника з вагону №52676228 виявлено наступне: завантаження вантажу нерівномірне, в передньому торці вагона нижче завантажувального люка на 1850 мм., в задньому торці нижче завантажувального люка на 250мм; порушено п. 4.3 глави 1 та п. 3.10 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення; комерційну несправність усунуто силами відправника шляхом розрівнювання вантажу по всій площині вагону. Після усунення комерційної несправності було проведено контрольне переважування та виявлено, що різниця завантажування візків складає 350 кг., що не перевищує половини вантажопідйомності вагону та відповідає вимогам п. 4.3 глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, таким чином вагон безпеці руху не загрожує.

25.03.2019р. АТ „Українська залізниця” звернулась до відповідача із претензією №ДН-3-06/36, відповідно до якої позивач, посилаючись на вищенаведені факти, просив сплатити неустойку у розмірі 72 975,00 грн. відповідно до ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Оскільки претензія про сплату неустойки була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, АТ „Українська залізниця” звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами з метою захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд зазначає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно з ст. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Положеннями ст. 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов`язаний на вимогу залізниці пред`явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Оскільки спірні правовідносини сторін виникли з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а тому у даному випадку підлягає застосуванню Угода про міжнародне вантажне сполучення від 01.11.1951р. (зі змінами внесеними до Угоди 06.06.2014р. та 16.10.2015р.), учасником якої є Україна.

Відповідно до ст. 1, параграфу 3 ст. 14 Угоди про міжнародне вантажне сполучення даною Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів по залізницям. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Параграфом 5 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Відповідно до п. 7.1 розділу 2 (Накладна) Правил перевезення вантажів (додаток 1) до Угоди про міжнародне вантажне сполучення перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразка за формою, наведеною в додатку 1 до цих правил. Накладна оформлюється і пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником і перевізником відповідно до приписів цих правил.

Як вбачається з накладної №41109562 від 13.02.2019р. у п. 15 відправником було вказано, що навантаження вантажу здійснено відповідно до п. 3.10 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення.

Згідно з п. 3.10.1 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення (видається окремо, текст додатку 3 взятий із веб-сайту ПАТ „Укрзалізниця”) у критих вагонах універсального призначення вантажі насипом і навалом перевозять з використанням дверних загороджень. При перевезенні вантажів навалом двері вагона захищають дошками або щитами відповідно до вимог пункту 1.9 цієї глави. При цьому, відстань між дошками огорожі (щита) має становити не більше половини найменшого розміру одиниці вантажу, наприклад, під час перевезення вантажів, у яких мінімальний розмір однієї одиниці 30 см, відстань між дошками дверного огородження повинно складати не більше 15 см. При перевезенні вантажів насипом двері вагона захищають щитами конструкцією, аналогічної конструкції торцевого щита. При цьому, горизонтальні дошки щита повинні бути щільно підігнані одна до одної без зазорів. Як горизонтальних дощок використовується тільки обрізний пиломатеріал.

Відповідно до п. 3.10.3 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення вантаж у вагоні розміщують рівномірно по всій площі підлоги вагона висотою навантаження не менше ніж на 100 мм нижче дверного огородження.

Положеннями п. 4.3 глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачено, що загальний центр ваги вантажів повинен розташовуватися, як правило, на лінії перетину поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. У випадках, коли дана вимога не може бути виконана з об`єктивних причин (геометричні параметри вантажу, умови розміщення та кріплення), допускається зміщення центру ваги вантажів щодо поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. Допустима величина зміщення центру ваги в поздовжньому напрямку (відносно поперечної площині симетрії) при навантаженні вантажу і при перевірках на шляху прямування визначається відповідно до таблиці 9 в залежності від загальної маси вантажу у вагоні.

Відповідно до параграфу 1 ст. 23 Угоди про міжнародне вантажне сполучення перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Згідно з п. 5 параграфа 3 ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів статті 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» в п`ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.

Відповідно до параграфу 5 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Положеннями ч. 1 ст. 26 Закон України "Про залізничний транспорт" N 273/96-ВР від 04.07.1996р. (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 23.02.2019р. на станції Здолбунів Львівської залізниці було складено акт загальної форми №149, з якого вбачається, що після зняття пломб відправника з вагону №52676228 було виявлено нерівномірне завантаження вантажу, що є порушенням п. 4.3 глави 1 та п. 3.10 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Крім того, факт завантаження відповідачем вантажу у вагон №52676228 із порушенням Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення підтверджується актом загальної форми №8000 від 19.02.2019р., з якого вбачається, що навантаження другого візка вагону складає 39 900 кг., що більше його вантажопідйомності на 5900 кг. Таким чином, наявними в матеріалах справи актами загальної форми підтверджується факт зміщення центру маси вантажу вище допустимих норм.

Варто зауважити, що ТОВ „Промдрімлайт” у відзиві на позовну заяву не заперечує проти виявлення позивачем факту нерівномірного завантаження вантажу у вагоні №52676228, що мало наслідком зміщення центру маси вантажу вище допустимих норм.

Натомість, твердження відповідача про відсутність визначення позивачем неправильності, неточності чи неповноти вказаних відповідачем у накладній відомостей виявлених АТ „Українська залізниця”, не дають останньому підстав стверджувати про виникнення обставин, які загрожували безпеці руху.

Господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Промдрімлайт” у названій частині, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виявлення позивачем неточності вказаних у накладній відомостей, оскільки, відповідачем у п. 15 накладної №41109562 від 13.02.2019р. зазначено, що вантаж був навантажений відправником відповідно до технічних умов навантаження згідно п. 3.10 глави 11 додатка 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Проте, як вбачається зі складених залізницею актів загальної форми ТОВ „Промдрімлайт” не було дотримано вказаних вимог під час навантаження вантажу.

Господарський суд зазначає, що недотримання вантажовідправником, який забезпечував навантаження вантажу, технічних вимог розміщення вантажу, дотримання яких і має на мені забезпечити схоронність вантажу та не допустити виникнення обставин, які створюють загрозу безпеки руху, має наслідком необхідність застосування до винної особи такого заходу відповідальності як стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку в п`ятикратному розмірі провізної плати, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху.

Перевіривши розрахунок заявленої АТ „Українська залізниця” до стягнення неустойки, який був розрахований з урахуванням провізної плати вагону №52676228, розмір якої відповідно до накладної №41109562 від 13.02.2019р. складає 14 595,00 грн., господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість (14 595,00 грн. * 5 = 72 975,00 грн.). Викладене має наслідком необхідність задоволення заявленого АТ „Українська залізниця” позову про стягнення із ТОВ „Промдрімлайт” неустойки у розмірі 72 975,00 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє клопотання ТОВ „Промдрімлайт” про зменшення розміру неустойки, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Господарський суд зауважує, що ТОВ „Промдрімлайт” не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав для зменшення судом розміру неустойки. Посилання відповідача на ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження понесення збитків як на підставу для зменшення розміру неустойки оцінюється судом критично, оскільки не може бути достатнім для задоволення поданого клопотання. Крім того, суд враховує, що необґрунтоване зменшення розміру неустойки, право на стягнення якої має позивач, може мати наслідком порушення права останнього на справедливе та неупереджене вирішення судом даного спору.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Промдрімлайт” на користь акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” неустойки у розмірі 72 975,00 грн. відповідно до ст. ст. ст. ст. 11, 509, 525, 526, 551, 610, 612, 614, 617, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 233, 306 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 6, 24, 129 Статуту залізниць України, ст. 26 Закон України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 14, 16, 23, 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення.

Судові витрати зі сплати судового збору покладається судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 503,53 грн., яка була сплачена позивачем понад необхідного розміру, підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали суду відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Промдрімлайт” /65045, м. Одеса, провулок Покровський, буд. 16, ідентифікаційний код 40165704/ на користь акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195/ неустойку у розмірі 72 975,00 грн. /сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2019р.

Суддя С.П. Желєзна