Рішення № 84787876, 02.09.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. Черкаси справа № 925/624/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Національного банку України до Приватного підприємства науково-виробнича фірма «Імекс Хімгруп» про стягнення 13287 грн. та зобов`язання вчинити дію,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2017 року позивач – Національний банк України звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства науково-виробничої фірми «Імекс Хімгрупп» (далі – відповідач, а разом - сторони), в якому просив суд стягнути з відповідача, на підставі договору № 18-81-118 від 23.03.2018 року, 5031 грн. пені і 1806 грн. штрафу за порушення строку поставки товару (п. 9.2. договору), 5160 грн. штрафу за поставку неякісного товару (п. 9.4. договору), 1290 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару на якісний (п. 9.5. договору), що разом складає 13287 грн., зобов`язати відповідача забрати (вивезти) за свій рахунок поставлений товар (промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» у кількості 400 літрів) та відшкодувати понесені судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 3842 грн.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року позовна заява залишена без руху, від 21.06.2019 - прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/624/19, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач в особі свого представника 05.07.2019 року подав письмовий відзив на позов (вх. № 20541, а. с. 61-63), за змістом якого заперечував проти позову в частині в частині вимог про стягнення штрафних санкцій з мотивів їх необґрунтованості і безпідставності, зокрема зазначив, що на виконання укладеного сторонами договору № 18-81-118 від 23.03.2018 року 01.06.2018 року за видатковою накладною № 147 поставив позивачу товар - промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» виробництва компанії «Chemicals Europe B.V.» Нідерланди у кількості 400 літрів. Товар поставлений, всупереч умовам п. 5.2. договору, не в оригінальній упаковці виробника, а в металевих бочках ємністю 200 л, але сам товар оригінальний, його якість підтверджена сертифікатами виробника. Відтак вимога позивача про стягнення 5160 грн. штрафу за поставку неякісного товару (п. 9.4. договору), 1290 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару на якісний (п. 9.5. договору) є необґрунтованою. Розрахунок пені на підставі п. 9.2. договору в сумі 5031 грн. складає 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 06.05.2018 по 16.11.2018 року, тобто за 6 місяців 11 днів, що суперечить нормі ч. 6 ст. 232 ГК України. Замовлення позивач надіслав 28.03.2018, строк поставки згідно з п. 2.2. договору складає 25 робочих днів, відтак строк поставки сплив 05.05.2018 року. Оскільки товар поставлено 01.06.2018, прострочення поставки складає 27 днів, то штраф у сумі 1806 грн., що становить 7% вартості товару за прострочення понад 30 днів, суперечить умові п. 9.2. договору.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач подав позов після спливу строку позовної давності в цій частині вимог, тому на підставі ст.ст. 258, 261, 267 ч. 4 заявив про її застосування і на цю обставину послався як на самостійну підставу відмови у задоволенні позову.

Позивач в особі свого представника 18.07.2019 року подав відповідь на відзив (а.с. 65-66, 72-74) у якому спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві.

У судовому засіданні 23.07.2019 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив, підтримав і просив задовольнити повністю. В наступні судові засідання позивач явку свого представника не забезпечив, подав клопотання (вх. № 23522 від 31.07.2019, а.с. 87) про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами. Представник відповідача в засіданні суду 30.08.2019 визнала позов в частині вимог про зобов`язання забрати (вивезти) за свій рахунок поставлений товар, у задоволенні решти вимог просила суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

23.03.2018 року позивач – Національний банк України, як покупець, з однієї сторони, та відповідач – приватне підприємство науково-виробнича фірма «Імекс Хімгрупп», як постачальник, з іншої сторони, а разом – сторони, уклали договір № 18-81-118 (далі – Договір, а.с. 18-22, 23), за умовами п.п. 1.1.-1.4. якого постачальник зобов`язався здійснити постачання товару (промисловий розчинник «Шеллсол Д-60») у кількості 13600 літрів. Отримувачем товару є Банкнотно-монетний двір НБУ, постачання товару здійснюється на склад покупця, усі послуги з завантаження і доставки товару на склад покупця надаються постачальником.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:

п.п. 2.1.-2.3. – поставка товару здійснюється протягом 2018 року окремими партіями за замовленням покупця. Строк поставки кожної окремої партії товару складає 25 робочих днів з дати отримання постачальником замовлення (дата листа, факсу, електронного повідомлення). Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими особами сторін акта приймання-передавання партії товару у замовленому обсязі;

п.п. 3.1.-3.2. – ціна товару, що постачається, складає 64,50 грн. з ПДВ за 1 л, загальна вартість договору становить 877200,00 грн. з ПДВ;

п. 4.1.-4.2. – постачальник гарантує покупцю, що якість товару відповідає технічним і якісним характеристикам (додаток 1 до договору). Товар повинен супроводжуватись документом, що підтверджує відповідність товару технічним та якісним характеристикам. Гарантійний термін на товар становить 12 місяців з дати поставки його покупцю;

п. 5.1. – товар постачається в новій, непошкодженій, опломбованій виробником оригінальній упаковці виробника (металеві бочки ємністю 200л);

п.п. 6.1.-6.2. – оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється протягом 10 робочих днів після підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання партії товару у замовленому обсязі. Оплата здійснюється за умови підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання партії товару у замовленому обсязі та наявності у цьому акті посилання на повний номер і дату укладення цього договору та вартості поставленого товару;

п. 7.1. – у разі виявлення неякісного товару під час приймання та використання протягом гарантійного періоду, постачальник зобов`язаний за свій рахунок замінити неякісний товар на якісний протягом 25 робочих днів з моменту отримання повідомлення від покупця про виявлення неякісного товару;

п.п. 8.1.-8.2. – постачальник зобов`язується своєчасно поставити якісний товар відповідно до умов цього договору, а покупець – своєчасно здійснити оплату;

п.п. 9.2., 9.4., 9.5. – за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю на його вимогу штрафні санкції в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. За поставку неякісного товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару. За порушення строку заміни неякісного товару на якісний постачальник сплачує покупцю на його вимогу штрафні санкції у розмірі 5% від вартості не заміненого товару.

Додатком 1 до договору № 18-81-118 від 23.03.2018 року є технічні вимоги на товар, що складаються із 15 показників, які контролюються. Показником 14 є «миюча здатність», що передбачає: розчинник повинен добре змивати залишки фарб оксидативного закріплення з обладнання, устаткування та тари протягом 15 днів, не втрачати миючої здатності, як приручному так і при машинному використанні. Має змивати повністю не залишаючи муару із суміші фарб та миючого розчину жирних чи кольоровир розводів та потьоків, не викликати пошкодження гумових частин обладнання та засобів індивідуального захисту, не спричиняти корозії металів, не коксуватись у системі та не забивати труб циркуляції розчину. Методом контролю показника 14 є візуально-тактильний та органолептичний. Показником 15 є «тара і фасування» - нові, непошкоджені, опломбовані виробником оригінальні металеві бочки ємністю 200 л, метод контролю – візуальний.

Умови договору погоджені сторонами, що підтверджується підписами їхніх представників та печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

На виконання умов договору позивач 28.03.2018 року направив відповідачу заявку щодо постачання товару у кількості 400 л (а.с. 24).

У відповідь на заявку позивача від 28.03.2018 відповідач 29.03.2018 письмово повідомив позивача, що товар згідно договору буде поставлено протягом 25 робочих днів (а.с. 25).

Листом від 07.05.2018 до відповідача позивач констатував прострочення відповідачем строку поставки замовленого товару, наполягав на прискоренні поставки товару та попередив про відповідальність за порушення умов договору (а.с. 26).

У відповідь на лист від 07.05.2018 відповідач листом від 23.05.2018 запевнив позивача, що поставка товару буде здійснена у строк по 01.06.2018 (а.с. 27).

Згідно з видатковою накладною № 147 від 01.06.2018, відповідач передав, а позивач отримав товар - «Шеллсол Д-60» у кількості 400 літрів за ціною з ПДВ 258000 грн. Товар отримав головний фахівець відділу постачанн Бойко О.В. за довіреністю № 228 від 30.05.2018 (а.с. 28).

По прибутковому ордеру № 4900788843 ОСОБА_1 01.06.2018 передав, а ОСОБА_2 прийняв змивку Шеллсол Д60 в кількості 400 л на склад (а.с. 29).

Із Акту № 23 від 07.06.2018 вбачається, що комісією у складі 3 працівників Банкнотної фабрики (БФ) Банкнотно-монетного двору (БМД) проводився вхідний контроль розчинника - «Шеллсол Д-60», поставленого на БМД 01.06.2018 від ПП «Імекс Хімгруп» у кількості 400 л по видатковій накладній № 147 від 01.06.2018 року, наданий паспорт якості. За результатами вхідного контролю встановлено, що розчинник «Шеллсол Д-60» не відповідає ТВ БФ БМД за показниками: зовнішній вигляд, упаковка, маркування та виробничі випробування. Повторний вхідний контроль за цими показниками на подвійній вибірці підтвердив невідповідність розчинника «Шеллсол Д-60» вимогам НД. Враховуючи результати вхідного контролю, комісія прийшла до висновку, що поставлений розчинник «Шеллсол Д-60» не може бути використаний у виробництві БФ та підлягає поверненню постачальнику для заміни на якісний (а.с. 30).

11.06.2018 позивач направив відповідачу письмове повідомлення про виявлення неякісного товару, в якому на підставі п. 7.1. договору просив відповідача замінити неякісний товар на якісний. До листа-повідомлення додано копію Акта № 23 від 07.06.2018 року (а.с. 31).

У відповідь на лист-повідомлення позивача від 11.06.2018, відповідач надіслав письмове повідомлення від 26.06.2018, у якому пояснив, що поставка товару у упаковці, яка не відповідає умовам п. 5.2. договору, відбулась не з його вини, а в частині твердження позивача про поставку неякісного товару – заперечував з мотивів їх безпідставності та недоведеності (а.с. 32-34, 35, 36).

На лист-заперечення відповідача від 26.06.2018, позивач надіслав йому лист від 12.09.2018, у якому спростовував заперечення відповідача, наполягав на своїх вимогах (а.с. 37-39, 40, 41).

28.11.2018 року позивач надіслав відповідачу претензію, у якій просив сплатити штрафні санкції у розмірі 13287,00 грн. за порушення строку поставки товару, за поставку неякісного товару, за порушення строку заміни неякісного товару на якісний відповідно до умов договору № 18-81-118 від 23.03.2018 року та якнайшвидше забрати товар (а.с. 42-43).

Претензія позивача від 28.11.2018 року відповідачем в добровільному порядку не виконана, вимога позивача про примусове виконання обов`язку, зазначеного в ній, в натурі є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 18-81-118 від 23.03.2018 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При вирішенні спору щодо стягнення спірних сум пені і штрафу суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229-232, 234 ГК України, роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами укладеного сторонами договору поставки № 18-81-118 від 23.03.2018 року, Додатку № 1 до нього.

З огляду на викладені обставини справи і умови договору суд вбачає, що 23.03.2018 року сторонами укладено договір поставки № 18-81-118, невід`ємною частиною якого є додаток 1 – технічні вимоги на товар. Товаром по договору є промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» виробництва компанії «Chemicals Europe B.V.» Нідерланди. Сторонами у договору погоджено також умови щодо якості товару, тари і упаковки. Так, відповідно до пунктів 4, 5 договору, додатку 1 до нього сторони погодили технічні вимоги на товар, серед яких показники, що контролюються, порядкові №№ 14 і 15 – миюча здатність (виробниче випробування), тара і фасування та методи їх контролю.

На виконання умов договору позивач 28.03.2018 подав заявку на поставку товару, яка прийнята відповідачем. Товар поставлено відповідачем позивачу 01.06.2018 з порушенням умов п. 2.2. договору, період прострочення складає 26 днів.

Товар поставлено відповідачем в неоригінальній упаковці виробника, що є порушенням умов підпункта 5.1. пункта 5 договору, визнається відповідачем.

Позов подано до суду засобами поштового зв`язку 24.05.2019 року.

Відповідно до Акта № 23 від 07.06.2018 року, поставлений товар за висновком позивача не відповідає технічним вимогам, визначеним ним у тендерній документації і у договорі, за показниками: зовнішній вигляд, упаковка, маркування та виробничі випробування (миюча здатність). Перевірка товару на відповідність технічним вимогам проводилась по показнику «миюча здатність» візуально-тактильним та органолептичним методом, по показнику «тара і фасування» - візуальним, тобто визначення якості товару проводилось безпосередньо за допомогою органів відчуттів людини: зору, слуху, дотику, смаку, запаху, лабораторні дослідження не проводились.

Нормами Цивільного кодексу України встановлено:

продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ст. 673 ч. 1);

у разі істотного порушення вимог щодо якості товару вимагати заміни товару (ст. 678 ч. 2 п. 2);

покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ст. 680 ч.ч. 1, 3);

до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Нормами Господарського кодексу України встановлено:

якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці (ст. 268 ч.ч. 1, 8);

строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ст. 269 ч.ч. 1, 7, 8).

Нормами глави 19 ЦК України також встановлено:

позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256);

загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257);

для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ч.ч. 1, 2 п. 1);

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ч.ч. 1, 5);

перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ч.ч. 1, 3);

позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ч.ч. 3-5).

Пунктом 3.1. розділу 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» господарським судам роз`яснено, що за приписами пункту 4 частини другої статті 258 і статті 681 ЦК України до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А частиною восьмою статті 269 ГК України передбачено шестимісячний строк пред`явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 ГК України, стаття 712 ЦК України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред`явлення позову. Отже, у вирішенні питання про застосування зазначених строків господарському суду слід ретельно з`ясовувати правову природу укладеного сторонами договору на предмет його відповідності ознакам договору купівлі-продажу або поставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору спірні вимоги позивача про стягнення 5031 грн. пені і 1806 грн. штрафу за порушення строку поставки товару (п. 9.2. договору), 5160 грн. штрафу за поставку неякісного товару (п. 9.4. договору), 1290 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару на якісний (п. 9.5. договору), що разом складає 13287 грн., та зобов`язання відповідача забрати (вивезти) за свій рахунок поставлений товар (промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» у кількості 400 літрів) суд вважає обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягали б задоволенню.

Проте, позов в частині вимог про стягнення 5031 грн. пені і 1806 грн. штрафу за порушення строку поставки товару (п. 9.2. договору) подано з порушенням річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Позов в частині вимог про стягнення 5160 грн. штрафу за поставку неякісного товару (п. 9.4. договору), 1290 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару на якісний (п. 9.5. договору) подано з порушенням шестимісячного строку, встановленого частиною восьмою статті 269 ГК України.

Про застосування позовної давності заявлено відповідачем, поважних причин пропущення позовної давності, за наявності яких порушене право підлягало б захисту, судом не встановлено. В цій частині вимог суд надає перевагу запереченням відповідача і з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, у позові відмовляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд визнає обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню вимогу про зобов`язання відповідача забрати (вивезти) за свій рахунок поставлений товар (промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» у кількості 400 літрів).

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно задоволеній частині позову у розмірі 1921 грн..

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне підприємство науково-виробнича фірма «Імекс Хімгруп», код ЄДРПОУ 36584093, місцезнаходження: 18016, м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 36 забрати (вивезти) за свій рахунок товар (промисловий розчинник «Шеллсол Д-60» у кількості 400 літрів), поставлений на склад Банкнотно-монетного двору Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 7.

Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма «Імекс Хімгруп», код ЄДРПОУ 36584093, місцезнаходження: 18016, м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 36 на користь Національного банку України, код ЄДРПОУ 00032106, місцезнаходження: 01601, м. Київ-8, вул. Інститутська, 9 – 1921 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позову в частині стягнення 5031 грн. пені і 1806 грн. штрафу за порушення строку поставки товару, 5160 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 1290 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару на якісний, 1921 грн. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.10.2019 року.

Суддя В.М. Грачов