Рішення № 84783421, 02.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1925/19

02 жовтня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Нацюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті до страхового стажу та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року починаючи з 25.05.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.05.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, до страхового стажу відповідачем не враховано період роботи з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті, оскільки відбиток печатки в трудовій книжці на записі про звільнення не містить коду ЄДРПОУ.

Беручи до уваги те, що вказані недоліки жодним чином не спростовують факт трудової діяльності у спірний період з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті, який не можливо підтвердити іншими документами, позивач вважає такі дії протиправними, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 04.09.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.29-32). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що листом від 22.07.2019 року №477/Т-11 позивачу відмовлено у зарахуванні період роботи з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті у зв`язку з тим, що відбиток печатки в трудовій книжці на записі про звільнення не містить коду ЄДРПОУ юридичної особи. Жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивача в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті подано не було. Відтак, відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періоду з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, з підстав наведених в позовній заяві (а.с.5-10) та відповіді на відзив (а.с.36-38), просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у відзиві (а.с.29-32) та у запереченні на відповідь на відзив (а.с.40-41), просив у задоволенні позову відмовити.

За клопотанням позивача судом допитано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості свідків, які були колегами позивача в спірний період з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників сторін, покази свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що з 25.05.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Протягом трудової діяльності позивач працював на різних підприємствах, серед яких з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1993 року (а.с.13-14).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 22.07.2019 року №477/Т-11 позивачу повідомлено, що період роботи з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті не враховано до страхового стажу, оскільки відбиток печатки в трудовій книжці на записі про звільнення не містить коду ЄДРПОУ. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати підтверджуючі документи (а.с.15-16).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Як передбачено ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями ч.1 ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

У відповідності до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як встановлено судом, стаж роботи ОСОБА_1 у в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.07.1993 року (а.с.13-14), зокрема, відповідно до наказу №28-к від 23.07.1993 року позивач прийнятий художником-архітектором творчої кваліфікації, а згідно з наказом №1 від 27.10.1998 року звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу вищезазначеного періоду, відповідач в листі від 22.07.2019 року №477/Т-11послався на те, що відбиток печатки в трудовій книжці на записі про звільнення не містить коду ЄДРПОУ юридичної особи (а.с.15-16).

Із дослідженого судом під час розгляду справи оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вказані записи виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції №58.

Серед іншого, Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17 (провадження №К/9901/4552/17), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Що стосується не надання жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивача в період з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті, суд відзначає, що із вище наведених законодавчих норм слідує необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.12.2010 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Тернопільського обласного госпрозрахункового ремонтно-виробничого комбінату (а.с.22-23).

Документація Тернопільського обласного госпрозрахункового ремонтно-виробничого комбінату на державне зберігання в архівний відділ Тернопільської міської ради, в архівний відділ Тернопільської районної державної адміністрації та в державний архів Тернопільської області не надходили (а.с.19, 20, 21).

Згідно листа №01-70/04-57 від 08.08.2019 року в Управлінні культури Тернопільської обласної державної адміністрації також відсутні документи щодо діяльності Тернопільського обласного госпрозрахункового ремонтно-виробничого комбінату (а.с.18).

Отже, відсутність архівних документів Тернопільського обласного госпрозрахункового ремонтно-виробничого комбінату у спірних правовідносинах не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу період роботи з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року у такому, та, відповідно, перерахунку пенсії.

Разом з цим, п.18 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника .

Допитані судом в ході розгляду справи свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які знають позивача по спільній роботі в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті, що підтверджується відомостями трудових книжок таких (а.с.54-56, 59-61, 64-66), підтвердили факт роботи позивач в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті протягом спірного періоду з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року.

При цьому, відбиток печатки на записі про звільнення в трудових книжках свідків, оригінал яких досліджено судом, також не містить коду ЄДРПОУ Тернопільського обласного госпрозрахункового ремонтно-виробничого комбінату, однак, як свідчать їх пояснення, це не стало підставою для не зарахування періоду роботи у вказаному підприємстві до пенсійного стажу.

Отже, аналіз вищенаведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи свідчить, що робота позивача в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті протягом спірного періоду з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки такий підтверджений записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної неточності не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, про що також свідчать покази свідків.

Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті до страхового стажу та провести перерахунок пенсії, з урахуванням такого, з дати призначення - 25.05.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує наступне.

Як передбачено ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі №814/698/16.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою відповідно до акта виконаних робіт від 02.10.2019 року (а.с.67), отриманою від адвоката Боднар О.В. на виконання умов договору, укладеного 19.08.2019 року з адвокатським об`єднанням "Твій адвокат" (а.с.24), в сумі 5000,00 грн., сплачених згідно квитанції №63 від 19.08.2019 року (а.с.68).

В свою чергу, відповідачем у відзиві вказано про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу, обґрунтованість та фактичний обсяг яких не підтверджено належними та допустимими доказами.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокатському об`єднанню "Твій адвокат", у заявленому розмірі 5000,00 грн. є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті переліком.

На підставі вищенаведеного, оскільки позов підлягає до задоволення, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №63 від 19.08.2019 року (а.с.68) та 768,40 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №64 від 19.08.2019 року (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року в Тернопільському обласному госпрозрахунковому ремонтно-виробничому комбінаті до страхового стажу та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду з 26.07.1993 року по 27.10.1998 року починаючи з 25.05.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок згідно квитанції №64 від 19.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.