Рішення № 84783296, 07.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07 жовтня 2019 р. справа № 520/8778/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної Казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про 1) визнання неправомірними дій Ізюмського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення з березня 2016 року виплати призначеної пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНН: НОМЕР_1 паспорт серія НОМЕР_2 виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській обл., від 17.05.1999 р.; 2) зобов`язання Головного Пенсійного фонду України Харківської області перерахувати та виплатити суму заборгованості призначеної пенсії за віком, що виникла з березня 2016 року по день набрання рішенням законної сили; 3) поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області; 4) стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. з Державної Казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області , -

встановив:

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок вчинення райУПФУ протиправного діяння коштів за пенсією з березня 2016 року не одержує.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що рішення про припинення виплат за пенсією обумовлено об`єктивними чинниками, а саме: відсутністю необхідних доказів постійного проживання пенсіонера на території України, де безперешкодно функціонують органи державної влади України.

Відповідач, Державна Казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, проти позову заперечував, згідно наданого відзиву на позов вказав, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач є громадянином України, має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, з 01.03.2016р. припинив одержувати кошти за пенсією, у зв`язку з призупиненням згідно даних, отриманих в результаті обміну інформації з управлінням праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради.

При цьому, даних про припинення нарахувань за пенсією або скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять, відповідачем не надані.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, випадки, коли відбувається припинення виплат за пенсією, викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеною пенсією.

Разом із тим, оскільки Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області припинено як юридичну особу 16.08.2019 року згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визнання діяння владного суб`єкта протиправним об`єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, то суд вважає за необхідне обтяжити владний суб`єкт обов`язком провести платежі за невиплаченою пенсією саме на підставі даного рішення суду.

Розв`язуючи спір за вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 50.000,00 грн., суд зазначає, що правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди урегульовані положеннями ст.23 Цивільного кодексу України.

Відносно даної вимоги спір підлягає вирішенню на підставі ч.1 ст.77 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів існування моральної шкоди позивач до суду не подав.

Отже, викладені з даного приводу доводи позивача слід визнати недоведеними. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позову у цій частині.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області пл. (місцезнаходження - Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) поновити з 01.03.2016 р. нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і допустити негайне виконання у межах платежу за один місяць.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева