Рішення № 84783039, 07.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 жовтня 2019 р. Справа № 520/8321/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (вул. Повітрофлотська, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі за текстом - МОУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат (надалі за текстом - ХОВК, третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яка полягає у не зверненні с запитом до державних органів про отримання інформації про обставини поранення ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати п. 34 протокол № 62 від 24.05.2019 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року та Положення "Про Міністерство оборони України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року та Положення "Про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" затвердженого Наказом МОУ від 26.10.2016 року № 564, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 17.11.2016 року за №1497/29627.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі №520/8321/19 третьої особи - задоволено. Залучено до участі у справі № 520/8321/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355).

Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 23.09.2019 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці, з 23.09.2019 року по 06.10.2019 року, включно.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що п. 34 протоколу № 62 від 24.05.2019 року рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, є протиправним, таким, що порушує права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а тому, підлягає скасуванню у судовому порядку. Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач, МОУ, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інвалідність настала понад 3-місячний термін від звільнення з військової служби. Окрім того, наполягав до матеріалів звернення не було долучено документа про причини та обставини поранення, а відповідач не обтяжений обов`язком самостійно витребовувати такі документи.

Третя особа, ХОВК не скористався своїм правом відносно надання пояснень щодо позову або відзиву згідно вимог ст. 165 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом IIІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого 12.02.2018 року.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА № 459304 позивачу встановлена з 23.01.2017 року ІII групу інвалідності, у зв`язку з захворюванням, що пов`язане з виконанням військових обов`язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.

Витягом із протоколу № 2936 від 06.07.2016 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Згідно з відомостями, що містяться у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1728/Ж, описані захворювання у ОСОБА_1 , є наслідками загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1985 році, тобто під час проходження служби в Афганістані.

Також, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 по справі № 520/8870/18, яке набрало законної сили 26.02.2019 року відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати п. 5 протоколу № 69 від 06.07.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.

Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014

Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України).

На виконання вимог вищевказаного судового рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 24.05.2019 року, оформлене протоколом № 62 (пункт 34 протоколу), яким скасовано пункт 5 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 року № 69 та відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року справа № 816/1458/18.

Крім того, ОСОБА_1 , не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

У витязі з протоколу № 62 (пункт 34) зазначено, що ОСОБА_1 02.06.1986 звільнено зі строкової військової служби та 23.01.2017, під час первинного огляду органами МСЕК, встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 459304 від 23.01.2017р.).

Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 05.07.2016 № 1728/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 06.07.2016 №2936, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 справа № 822/220/18.

Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач через свого уповноваженого представника звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі по тексту - Закон №2011).

Зокрема, розділом 2 Закону № 2011 встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до п.п.4 п.2 ст.16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28 травня 2008 року №499 (надалі по тексту - Порядок № 499) (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

14.01.2014 року набрав чинності Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (надалі по тексту - Порядок №975), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 Постанови № 975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з копії виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААА № 459304 з 23.01.2017 року позивачу встановлено ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, що зазначена у довідці МСЕК.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у 1986 році, а інвалідність первинно встановлено з 23.01.2017 року після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача не виникає.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17 та постанові від 12.02.2019 року у справі № 816/1458/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Як вже встановлено судом, однією із підстав для прийняття рішення комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, стало також не надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Згідно п.11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Вказаний перелік є обов`язковим, будь-яких виключень не містить.

З синтаксичного аналізу абзацу шостого вказаної норми вбачається, що визначений в п.11 Порядку № 975 документ повинен по-перше свідчити саме про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), і тільки потім (зокрема, в тому числі) про те, що таке поранення не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З аналізу вказаної норми вбачається, що тільки за наявності довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності (тобто про стан здоров`я особи) та документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) можливо прийняття відповідною військово-лікарською комісією постанови щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Суд вважає, що причинний зв`язок встановлюється між причинами (обставинами) отримання поранення та наслідками такого поранення (захворювання). Та без наявності відомостей про причини отримання поранення неможливо встановлення "причинного зв`язку" стану здоров`я особи, а відтак і встановлення права особи на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2936 від 06.07.2016 року множині вогнепальні осколкові поранення голови, грудей, спини лівої руки, лівої ноги (контузія головного мозку - 1985 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , наслідком яких стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях та що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1728/Ж від 05.07.2016 року, Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

Проте, позивачем як до суду, так і до відповідача не надано доказів на підтвердження звернення позивача до медичних установ з приводу отриманих поранень, як у період проходження служби у Збройних Силах, так і по теперішній час.

Суд звертає увагу, що вперше відомості про отримання позивачем поранень в період проходження служби з`явились у висновку фахівця у галузі судово-медичної експертизи від 05.07.2016 року № 1728/Ж. Згідно вказаного описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок розривної дії снаряду, отриманих в період указаний ним. (а.с.17-18).

Проте, як зазначено в цьому ж висновку, обставини отримання ОСОБА_1 , осколкових поранень у 1985 року під час проходження служби в Афганістані зазначені у висновку зі злів самого ОСОБА_1

Будь-яких інших медичних документів, довідок, тощо при наданні вказаного висновку спеціалістом не використовувалось та не досліджувалось.

Суд зазначає, що є не зрозумілим, з якими подіями (обставинами) встановлений причинний зв`язок наявних у позивача поранень, якщо відсутні докази (документальні відомості) про будь-які події (обставини), внаслідок яких могли бути отримані такі поранення.

Суд вважає не доведеним позивачем факт отримання ним під час військової служби будь-яких поранень. Позивачем до суду не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), інших доказів на підтвердження отримання описаних вище поранень у період проходження військової служби, та в матеріалах справи такі докази відсутні. А відтак, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Крім того, зі змісту спірних правовідносин та обставин даної справи надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.07.2016 №2936 не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.07.2016 №2936, не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зокрема, викладені в протоколі від 06.07.2016 №2936 висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень (травм, поранень (контузії), захворювань), тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням (контузією), яке могло мати місце у 1985 році.

Відтак, позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.07.2016 року №2936, за обставин цієї справи не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 822/220/18 (провадження № К/9901/58778/18).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 24.05.2019 року № 62 (пункт 34 протоколу) прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, через що відсутні підстави для його скасування.

Відносно вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яка полягає у не зверненні с запитом до державних органів про отримання інформації про обставини поранення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як свідчить зміст п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

За зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.04.2019 року у справ №822/220/18.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що підстави для неврахування правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справ № 822/220/18 відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень п.4.8. Положення про організацію в міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у ЗСУ від 17.08.2014 року № 530 (у ред. від 17.05.2019) якщо документи, необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відсутні, уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, надають заявникам допомогу в їх розшуку.

Доводи позивача стосовно того, що згідно з абз.2 п.3 розділу ІІ Положення «Про комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум», затвердженого Наказом МОУ від 26.10.2016 року №564, Комісія має право подавати запити на отримання інформації до державних органів стосовно питань, які впливають на призначення такої допомоги, судом не приймається до уваги, оскільки подання запитів на отримання інформації є правом, а не обов`язком Комісії.

Відносно позовної вимоги про зобов`язання Міністерство оборони України повторно вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року та Положення "Про Міністерство оборони України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року та Положення "Про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" затвердженого Наказом МОУ від 26.10.2016 року № 564, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 17.11.2016 року за №1497/29627, суд зазначає, що зазначена позовна вимога є похідною, відповідно задоволенню не підлягає.

Отже, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відносно заявленого клопотання щодо зобов`язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача заявленого відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 07 жовтня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун