Рішення № 84775931, 30.08.2019, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/315/2019

Справа № 330/2142/16-ц

"30" серпня 2019 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Куценка О.О. секретаря судового засідання Павленко Н.В., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2016 року було відкрито провадження у справі.

19 грудня 2016 року до початку судом розгляду справи по суті до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою суду від 19 грудня 2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року, ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року, відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2016 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22 серпня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання.

29 травня 2018 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заява ОСОБА_4 про забезпечення доказів

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги до спільного розгляду з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна відмовлено та вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення доказів.

В судовому засіданні 30 серпня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Грушко О.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві не мав заперечень, щодо розгляду справи за відсутності відповідачів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився без поважних причин, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився без поважних причин, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Судом зважаючи на існування умов передбачених ч.1 ст. ст.280 ЦПК України, відповідно до положень ч.4 ст.223 ЦПК України, постановлено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

30 листопад 2014 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , було укладено Договір позики (далі - Договір позики).

Відповідно до п. 1.1 Договору позики, ОСОБА_6 передає ОСОБА_5 позику в сумі 2 700 000,00 (два мільйона сімсот тисяч) гривень в готівковій формі, а ОСОБА_5 зобов`язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначеному в Договорі позики. Цільове призначення коштів - для оплати юридичних послуг за договором про надання послуг від 15 грудня 2014 pоку, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журнал «Дальнобой».

Відповідно дo п. 2.1 Договору позики, ОСОБА_6 зобов`язана передати ОСОБА_5 зазначену в п.1.1 суму в строк до 01 грудня 2014 року.

Відповідно дo п. 2.2 Договору позики, факт передачі ОСОБА_6 зазначеної суми засвідчується розпискою ОСОБА_5

ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 позику в сумі 2 700 000,00 грн. (два мільйона сімсот тисяч гривень), що підтверджується розпискою ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 2.3 Договору позики, повернення зазначеної в даному договорі може мати місце за бажанням ОСОБА_5 протягом року рівновеликими частинам, однак останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 30 листопада 2015 року.

Договір позики був укладений ОСОБА_5 з метою отримання коштів для оплати послуг відповідно до умов Договору про надання послуг від 15 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журнал «Дальнобой» .

Так, відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату юридичні послуги, а Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Згідно з п.3.1 Договору про надання послуг, за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 2 611 560, 00 (два мільйони шістсот одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього Договору шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця.

З метою виконання договірних зобов`язань за Договором про надання послуг ОСОБА_5 17 грудня 2014 року, здійснив платіж в розмірі 2611 560,00 (два мільйони шістсот одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн., однак вказана сума була переказана на рахунок в ПАТ «Укрсоцбанк», іншої особи - ОСОБА_4 , що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 17 грудня 2014 року.

28 травня 2015 року ОСОБА_5 направив письмову вимогу ОСОБА_4 щодо повернення помилково перерахованих коштів, однак останній помилково перераховані на його рахунок кошти не повернув.

Таким чином, оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутні будь-які договірні відносини на час отримання вказаних грошових коштів, суд приходить до висновку, що ці грошові кошти були отримані ОСОБА_4 без достатньої правової підстави.

10 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено Договір відступлення права вимоги №10/04/2016 .

Відповідно до п.1 Договору про відступлення, на умовах та в межах, визначених цим Договором, Первинний кредитор ( ОСОБА_5 ) відступає, а Новий кредитор ( ОСОБА_2 ) приймає на себе право вимоги до ОСОБА_4 безпідставно отриманого майна за меморіальним ордером № 5 від 17 грудня 2014 року.

15 квітня 2016 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки.

Відповідно до п.1. Договору поруки ОСОБА_3 зобов`язується відповідати перед ОСОБА_2 солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_4 усіх його зобов`язань, щодо безпідставно отриманого майна(коштів), як існуючими на момент отримання безпідставно отриманого майна(коштів) від Кредитора, так і тими, що виникнуть в зв`язку з цим в майбутньому.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки - Поручитель відповідає за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Пунктом 3.2. Договору поруки передбачається, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

В пункті 3.3. Договору поруки зазначено, що причини невиконання Боржником своїх зобов`язань щодо повернення Боржником безпідставно отриманого майна(коштів) Кредитору жодним чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.3.4. Договору поруки Поручитель та Боржник залишаються зобов`язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання щодо повернення Боржником безпідставно отриманого майна(коштів) Кредитору не будуть виконані повністю.

Відповідно до п.2.1.1. Договору поруки - Кредитор має право у разі невиконання Боржником ( ОСОБА_4 ) своїх зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманого майна(коштів) Кредитору пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя ( ОСОБА_3 ). Ці вимоги є обов`язковими для виконання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Поручителем від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманого майна(коштів).

15 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся з повідомленням до ОСОБА_3 , про невиконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманого майна(коштів) і пропозицією про перерахування всієї суми заборгованості на поточний рахунок ОСОБА_2 (Нового Кредитора).

Відповідач ОСОБА_3 повідомлення від ОСОБА_2 отримав 15 травня 2016 року, що підтверджується підписом на першому примірнику повідомлення, однак безпідставно отримані ОСОБА_4 кошти не повернув.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Згідно з ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 516 ЦК України вказано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ОСОБА_2 є належною стороною зобов`язання, у якого належним чином виникло право вимоги виконання зобов`язань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна,потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння, 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, відповідачами не надано належних доказів, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 в ПАТ «Укрсоцбанк» існували договірні відносини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 помилково перевів кошти відповідачу ОСОБА_4 , що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 17 грудня 2014 року, який є належним доказом на підтвердження вказаних обставин та доказів на спростування вказаних обставин відповідачами не надано.

Вимоги, направлені ОСОБА_4 від 28 травня 2015 року, останній не виконав та не повернув кошти, набуті без достатньої правової підстави.

Таким чином, у ОСОБА_2 виникло право вимоги до відповідачів у справі сплати відсотків за користування безпідставно отриманими коштами.

В силу ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ст. 6, ст. 1048 ЦК України, розмір процентів за користування чужими коштами визначений рівнем обліковій ставки НБУ.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат, проведені ОСОБА_2 , та суд погоджується з тим, що загальна сума заборгованості Відповідачів перед ОСОБА_2 станом на момент пред`явлення позову, з урахуванням основного боргу (2 611 560.00 грн.) пені (1 114 456, 41 грн.), 3 відсотків річних (155191.00 грн.) та інфляційних втрат (1 605 416,41 грн.) становить = 5 486 623 грн. 82 коп. (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять три гривні 82 копійки).

Так, загальний період прострочення становить 723 дні.

Розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України здійснюється за формулою:сума боргу * 2 * Облікова ставка НБУ за конкретний період / 365 днів * кількість днів прострочення протягом дії окремої облікової ставки НБУ.

За період 17.12.2014 - 15.02.2015 (61 день) облікова ставка НБУ становила 14 %, за період 16.02.2015 - 03.03.2015 (16 днів) - 19,5 %, за період 04.03.2015 - 27.08.2015 (177 днів) - 30 %, за період 28.08.2015 - 24.09.2015 (28 днів) - 27 %, за період 25.09.2015 -21.04.2016 (210 днів) - 22 %, за період 22.04.2016 - 26.05.2016 (35 днів) - 19 %, за період 27.05.2016 - 23.06.2016 (28 днів) - 18 %, за період 24.06.2016 - 28.07.2016 (35 днів) - 16,5 %, за період 29.07.2016 - 15.09.2016 (49 днів) - 15,5%, за період 16.09.2016 - 27.10.2016 (42 дні) - 15 %, за період 28.10.2016 - 09.12.2016 (42 дні) - 14 %.

З урахуванням зазначеного, сума пені складає 1 114 456, 41 грн.

Так, розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми здійснюється за формулою: (3 % * суму боргу * кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році), і становить (3 % * 2 611 560.00 грн. * 723 дні)/365 = 155 191,00 грн.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою: (сума заборгованості * сукупний процент інфляції) - сума заборгованості.

При цьому, згідно інформації, опублікованої на офіційному сайті Газети Кабінету Міністрів України «Урядовий Кур`єр», індекс споживчих цін (індекс інфляції) протягом періоду прострочення виконання зобов`язання становив: грудень місяць 2014 - 103.0 %, січень місяць 2015 - 103.1 %, лютий місяць 2015 - 105.3 %, березень місяць 2015 - 110.8 %, квітень місяць 2015 - 114.0 %, травень місяць 2015 - 102.2 %, червень місяць 2015 - 100.4 %, липень місяць 2015 - 99.0 %, серпень місяць 2015 - 99.2 %, вересень місяць 2015 - 102.3 %, жовтень місяць 2015 - 98.7 %, листопад місяць 2015 - 102.0 %, грудень місяць 2015 - 100.7 %, січень місяць 2016 - 100.9 %, лютий місяць 2016 - 99.6 %, березень місяць 2016 - 101.0 %, квітень місяць 2016 - 103.5 %, травень місяць 2016 - 100.1 %, червень місяць 2016 - 99.8 %, липень місяць 2016 - 99.9 %, серпень місяць 2016 - 99.7 %, вересень місяць 2016 - 101.8 %, жовтень місяць 2016 - 102.8 %.

Сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 1, 6147346441 .

Так, інфляційні втрати складають (2 611 560.00 грн. * 1, 6147346441 ) - 2 611 560.00 грн. = 1 605 416,41 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України закріплює, що при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

ОСОБА_3 - поручитель, свої зобов`язання за договором поруки року не виконав, кошти не повернув.

ОСОБА_4 своїх зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманого майна(коштів) не виконав, та кошти ОСОБА_2 не повернув.

За вказаних обставин, враховуючи досліджені письмові докази та пояснення представника позивача, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів (безпідставно отриманого майна) в сумі 5 486 623 грн. 82 коп. (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять три гривні 82 копійки) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналогічну позицію висвітлено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 р. у справі № 334/2517/16-ц, де зазначено, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509,512-514,516,610-611,625,629,1048,1212,1214 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,263,265,279, 282- 283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , солідарно, на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі основного боргу в розмірі 2 611 560 (два мільйони шістсот одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн.. 00 коп., три проценти річних, три проценти річних у розмірі 155 191(сто п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто одна) грн.. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 605 416 (один мільйон шістсот п`ять тисяч чотириста шістнадцять) грн., 41 коп., пеню в розмірі 1 114 456 (один мільйон сто чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн., 41 коп., а всього 5 486 623 грн. (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять три) грн., 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , солідарно, на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) грн.. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте по письмовій заяві відповідача, яка може бути подана до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня проголошення цього рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: