Ухвала суду № 84774539, 07.10.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/2844/15-к

У Х В А Л А

07.10.2019 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., за участю секретаря Казимірська Н.В., прокурора Симйон І.Д., адвоката Вайдич Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12015070080001047 від 20.10.2015 розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 сг. 364-1 КК України. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2017 року в межах кримінального провадження №12015070080001047 від 20.08.2015 року накладено арешт, на належну йому земельну на праві власності ділянку, розташовану в с.Підвиноградів Виноградівського району Закарпатської області.

Разом з тим, ухвала про накладення арешту на земельну ділянку мотивована тим, що посадовими особами Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області нібито неправомірно прийнято рішення №604 від 07.09.2015 року «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» у супереч ухвалі від 14.08.2015 року у справі №299/2415/15-а, якою було забезпечено позов та заборонено посадовим особам сільської ради до остаточного вирішення у цій справі вчиняти дії щодо розподілу земельних ділянок. В подальшому ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року скасовані заходи забезпечення адміністративного позову, накладених ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2015 року, ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає. Крім цього, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 року зобов`язано Підвиноградівську сільську раду Виноградівського району розглянути клопотання про затвердження проектів землеустроїв по відведенню земельних ділянок у власність та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, що знаходяться в мікрорайоні « АДРЕСА_1 с. Підвиноградів, Виноградівського району Закарпатської області. Крім того, вказує, що в ухвалі про накладення арешту на майно міститься недостовірні відомості про те, що відбулася протиправна зміна цільового призначення належної заявнику на праві власності земельної ділянки з групи особливо цінних земель на землі житлової та громадської забудови.

Враховуючи вищенаведене, просить скасувати арешт накладений на належне йому на праві приватної власності земельну ділянку, застосований ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2017 року.

Заявник в судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Вайдич Я.В., який в судовому засіданні підтримав клопотання про скасування арешту майна та просив таке задовольнити.

У судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання заперечив.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого СВ Виноградівського ВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12015070080001047 від 20.08.2015 року.

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2017 року накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку заявнику, яка належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Звертаючись до суду з даним клопотанням заявник зазначає, що земельна ділянка передана йому у власність на законних підставах, обставини, зазначені слідчим у клопотанні про накладення арешту, які прийняті слідчим суддею як за основу накладення арешту на земельну ділянку не відповідають дійсності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вивчивши доводи заявника щодо винесення слідчим суддею необґрунтованого процесуального рішення щодо накладення арешту на майно, суд звертає увагу на те, що при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина друга вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Кримінальне провадження №12015070080001047 від 20.08.2015 року внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.1 ст.364-1 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, та за Зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправо¬мірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридич¬ної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Безпосереднім об`єктом злочину передбаченого ч.1 ст.364-1 КК України є суспільні відносини щодо правильної діяльності підприємств, установ, організацій приватної форми власності, а об`єктом злочину передбаченого ч.2 ст.364 КК України є суспільні відносини щодо правильної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх апарату, підприємств, установ, організацій державної форми власності.

Даний злочин порушувався по факту незаконного винесення Підвиноградівською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області рішення №514 «Про створення масиву «Севлюш» і не стосується рішення Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №604 «Про передачу земельних ділянок громадянам». Внесення відомостей до ЄРДР щодо незаконності рішення №604 відсутні, вказане питання вирішується в межах КАСУ, а отже підстав для накладення арешту на майно, визначене вищевказаним рішенням, немає.

Суду не надано доказів того, що вказана земельна ділянка:

- є речовим доказом та має ознаки, визначені ст. 98 КПК України;

- враховуючи положення ст.96-1 КК України, можуть бути об`єктом спеціальної конфіскації;

- підлягають конфіскації, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

- що вони можуть бути використані для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, не надано доказів, які відповідно до вимог ч.2 ст. 170 КПК України, дають підстави для застосування подальшого арешту майна.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Враховуючи, що заявник не має жодного процесуального статусу по даному кримінальному провадженню, з метою дотримання його прав, а також, враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеження конституційних прав завданням кримінального провадження, вважаю, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 174, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.08.2017 року у справі № 308/7419/17 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121284400:05:007:0042, площею 0,0996 за адресою АДРЕСА_1 3 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Ухвала не підлягає оскарженню, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя В. В. Леньо