Рішення № 8477431, 19.02.2010, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-516/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

з участю:

прокурора – Панчук А.

представників сторони – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4; як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Квасилівська селищна рада Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 14.05.99 р. її дочка ОСОБА_5 уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мали дитину ОСОБА_6. Оскільки сімейне життя у дочки та відповідача не склалося, то з 2004 року дочка разом з дитиною стала проживати у позивачки. Дочка померла 31.10.2008 р. На даний час дитина продовжує проживати з позивачкою. Відповідач протягом тривалого часу не забезпечує належних умов для проживання та виховання дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не цікавиться її розвитком. Зважаючи на таку поведінку відповідача позивачка просить суд задоволити позов про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі по 150 грн. щомісячно, до повноліття дитини .

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила про обставини, описані вище.

Відповідач позов про стягнення аліментів визнав. Позов про позбавлення батьківських прав не визнав. В той же час не заперечував про ті обставини, що він протягом тривалого часу не забезпечує належних умов для проживання та виховання дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не цікавиться її розвитком; не відвідував школу, де навчається дитина; не вітав дитину з Днем народження.

Представники Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області підтримали свій висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських справ стосовно дитини та пояснили, що відповідач не займається вихованням дитини, не цікавиться життям дитини. Вважають, що є підстави для задоволення заявленого позову.

Суд вважає, що по справі є можливість постановити рішення на підставі поданих стороною доказів.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач. Відповідач залишив сім’ю шість років тому, не цікавиться долею дитини, не здійснює за дитиною належного догляду, не приділяє увагу її духовному розвитку, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

При розгляді справи суд зважає на наступні обставини.

Сім'я, як і будь-яке інше явище, може бути охарактеризована через низку властивих їй ознак, які у сукупності можуть дати загальне уявлення про її сутність.

Згідно з ч. 2 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають.

Основною юридичною ознакою сім'ї є те, що її членів пов'язують взаємні права та обов'язки. Ця ознака є найбільш значимою для юридичного визначення сім'ї. Воно дає можливість значною мірою формалізувати це поняття. На відміну від належних членам сім'ї почуттів любові, дружби, взаємоповаги, моральної відповідальності, які не піддаються правовому регулюванню, закріплені в законі особисті та майнові права і обов'язки членів сім'ї є цілком конкретними. Крім того, вони, як правило, можуть бути здійснені примусово. Такі права і обов'язки виникають автоматично в результаті реєстрації шлюбу, народження дитини, усиновлення, тому наявність зазначених юридичних фактів сама по собі свідчить про виникнення юридичного зв'язку чоловіка і дружини, батьків та дітей, усиновителів й усиновлених, незалежно від характеру їхніх особистих відносин та інших мінливих за своєю природою факторів.

Члени сім'ї мають комплекс взаємних особистих немайнових та майнових прав та обов'язків, які за своєю природою є сімейно-правовими. Ці права та обов'язки встановлюються сімейним законодавством і пов'язують учасників сімейних відносин своєрідними правовими зв'язками.

З одного боку, факт приналежності особи до сім'ї слугує підставою для набуття нею комплексу відповідних прав та обов'язків, з іншого - наявність комплексу таких прав та обов'язків свідчить про належність особи до певної сім'ї.

Отже, в юридичному розумінні сім'я - це об'єднання осіб, пов'язаних між собою спільністю життя та взаємними правами і обов'язками, що виникає з підстав, передбачених у законі.

Обов'язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов'язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов'язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов'язку - виховувати дитину.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Процес виховання дітей - це процес, який має здійснюватися батьками на власний розсуд з урахуванням досягнень сучасної педагогіки та психології. Але закон встановлює певні напрямки виховання дитини, які є обов'язковими для батьків. Частина 2 ст. 150 СК України встановлює обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини. Цей обов'язок відповідає праву дитини на охорону здоров'я, яке проголошене міжнародними правовими актами, закріплене у Конституції України та нормами інших законодавчих актів внутрішнього законодавства. Декларація прав дитини у 4 принципі проголошує, що дитині повинне належати право на здорове зростання і розвиток, а також право на належне медичне обслуговування.

Стаття 24 Конвенції ООН про права дитини зобов'язує держави-учасниці Конвенції визнавати та гарантувати кожній дитині право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я. Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя (ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 p.).

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. Цей обов'язок батьків полягає у забезпеченні батьками дітям: сприятливих умов життєдіяльності, тобто такого стану середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я дитини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму; забезпеченні дитині умов виховання, які відповідають вимогам санітарних норм; здійсненні заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я дітей, їхнє гігієнічне виховання та засвоєння ними основ гігієни; сприянні утвердженню у дитини здорового способу життя; сприянні наданню дитині необхідної первинної лікувально-профілактичної допомоги, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, а також наданню спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги; забезпеченні дитині проходження щорічного обов'язкового медичного огляду; запобіганні вживанню дитиною тютюнових виробів, алкогольних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин тощо.

Батьки зобов'язані також піклуватися про фізичний розвиток дитини, який, в свою чергу, тісно пов'язаний зі здоров'ям дитини. Фізичний розвиток - це складова життєдіяльності людини, зміна природних властивостей її організму впродовж життя, що виявляється у вигляді показників функціональних та морфологічних можливостей організму, фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності, темпів старіння організму, термінів тривалості життя (п. 1.1 Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.01.2006 р. № 4).

Фізичне виховання дитини має бути спрямоване на оволодіння знаннями, уміннями й навичками щодо управління своїм фізичним розвитком, різновидами рухової активності з метою виховання особистості дитини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточення.

Виконуючи свій обов'язок сприяти фізичному розвиткові дитини, батьки мають сприяти руховій активності дитини, розвивати показники функціональних та морфологічних можливостей її організму, фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності, покращувати її фізичні якості як самостійно, так і шляхом залучення до цього процесу спеціалістів в галузі фізичної культури, спорту або медицини.

Крім того, батьки мають надавати дитині різноманітну інформацію щодо можливостей, закономірностей та особливостей фізичного розвитку людини, методів та способів впливу на нього з метою підтримання належного стану здоров'я.

Поняття духовного розвитку особистості може бути визначене через поняття духовності та духовної культури. Духовний розвиток полягає у розширенні духовного світу дитини шляхом пізнання всіх сфер оточуючої дійсності та свого внутрішнього світу всіма доступними для конкретної людини законними засобами: навчання, ставлення досвідів, спостереження, читання, малювання, створення всіх видів об'єктів інтелектуальної власності тощо. Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини кореспондує право дитини на духовний розвиток, яке включає в себе: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Таким чином, батьки мають сприяти одержанню дитиною належної освіти, прояву нею своїх здібностей, розширенню її світогляду, її самовизначенню щодо сповідання певної релігії або не сповідання ніякої, її зайняттям літературною, художньою, науковою, технічною творчістю.

В судовому засіданні позивачка та представники органів опіки і піклування пояснили, що відповідач не виконує положення ст. 150 СК України, проти чого не заперечував відповідач.

Про ці ж обставини повідомили суду свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; пояснила неповнолітня дитина ОСОБА_4

За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”, р ішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений позов про позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення. Задоволення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Постановлене у таких спосіб рішення суду відповідатиме вимогам, що визначені положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення аліментів.

Позивачка позов підтримала, а відповідач позов визнав.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.

Частина 1 статті 184 СК України визначає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Перелік підстав, за наявності яких суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, у законі суворо не визначений. Для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі досить однієї з названих у статті 184 СК України підстав.

Суд враховує положення ст.ст. 181, 182, 184 СК України, приймає до уваги матеріальне становище платника аліментів.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Аналізуючи зібрані у справі докази суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позову.

Розподіл між сторонами судових витрат суд вирішує за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, позбавити батьківських прав стосовно його неповнолітньої дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 22, зроблений 14.04.2000 р. Квасилівською селищною радою Рівненського району Рівненської області).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, на користь:

? ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання дитини:

онука – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

в розмірі по 150 грн., щомісячно, починаючи з 04.08.2009 р., і до повноліття дитини;

? 260 грн. 50 коп. – судові витрати.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, на користь:

? держави 51 грн. 00 коп. судових витрат по оплаті судового збору;

? ГУ ДКУ в Рівненській області, р/р 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, код платежу 22050000, призначення платежу – „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом Рівненської області”, сума – 120 грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ: О.КРАСОВСЬКИЙ

Примітка: повне рішення суду виготовлене 19.02.2010 року.