Ухвала суду № 84771283, 04.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18760/18

Провадження № 2-з/638/379/19

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Панікарук В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним ,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась 19.12.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір дарування № 620 від 30.04.2015 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9542628 від 30.04.2015 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69879263101). Скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9542628 від 30.04.2015 р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69879263101). Визнати право власності на Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, що були понесені позивачем.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що на виконання домовленості між сторонами ( подружжям) щодо викупу відповідачем у позивача Ѕ частки вказаної вище квартири , ОСОБА_2 пообіцяв в рахунок вартості Ѕ частки квартири передати позивачу грошові кошти в сумі 235 600,00 грн, які повинен був сплачувати частками в строк до 29 квітня 2018 року. 30 квітня 2015 року було здійснено відчуження Ѕ частки квартири. Однак , у визначений за домовленістю сторін строк відповідач свої зобов"язання не виконав, в повному обсязі грошові кошти не передав, вона в свою чергу дотрималась первинних домовленостей, здійснила відчуження на користь ОСОБА_2 належної їй на праві власності Ѕ частки квартири. На неодноразові прохання до відповідача про погашення заборгованості, останній відповів відмовою. Позивач вважає, що договір дарування квартири нею укладено під впливом помилки , первісно домовленість була про передачу відповідачу Ѕ частки квартири на умовах оплати, що за своєю природою не може бути договором дарування.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 08.02.2018 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи проводиться у порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання.

06.03.2019 року відповідач подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошових коштів в сумі 160 000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми, до судового розгляду по суті в відкритому судовому засіданні.

12 вересня 2019 року позивач за первісним позовом подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суду забезпечити її позов шляхом зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 59416219 відносно спірної квартири до вирішення справи по суті.

Доводи заяви обгрунтовано тим, що 12.09.2019 року позивач дізналась про те, що спірна квартира перебуває під обтяженням іпотекою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2015 року. 02.07.2019 року приватним виконавцем на квартиру було накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Подальші виконавчі дії унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення вимог позивача, чим грубо порушать її права . Після закінчення виконавчого провадження, позивач повинна буде нести додаткові витрати по відновленню свого права, звертатися до суду з додатковими позовами.

Враховуючи доводи, наведені позивачем в обгрунтування позовних вимог , та доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, керуючись ч. 3 та ч.4 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви було призначено судом в судовому засіданні з викликом сторін.

Сторони та представники сторін в судове засідання не з"явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви , дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

За відповідачем 30.04.2015 року на підставі договору дарування зареєстровано право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено документально.

Відповідно до змісту оспорюваного договору дарування від 30.04.2015 року , ОСОБА_1 , розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так й морального, передала безоплатно у власність обдарованому ОСОБА_2 дар у вигляді Ѕ частки вказаної вище квартири.

За поновленням порушеного , на думку позивача, права позивач звернулась до суду через 3 роки та 8 місяців. Предметом спору є договір дарування частки квартири , укладений між сторонами даного спору , який позивач просить визнати недійсним та поновити її право власності на відчужене майно.

В заяві про забезпечення позову позивач вказує на те, що провадяться виконавчі дії та просить суд забезпечити її позов шляхом зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження відносно даної квартири.

При цьому позивача не вказує ніякі дані про виконавче провадження , не зазначає, хто є сторонами цього провадження, через що суд позбавлений можливості зробити висновок про те, чи не порушить такий вид забезпечення позову права інших осіб, які не є сторонами провадження, в рамках якого вирішується питання про забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку , що доказів про вчинення виконавчих дій та в рамках якого виконавчого провадження , позивачем суду не надано. Прохання про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 59416219, є необгрунтованим та передчасним , відповідно , достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, суду не наведені.

За вказаних вище обставин заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий: І.О.Грищенко