Ухвала суду № 84765164, 19.08.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11126/19

провадження № 2/753/6206/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2019 р. м. Київ

Суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., вивчивши матеріали справи за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Крижановського О. в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у вищому військовому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону Крижановський О. звернувся до суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у вищому військовому навчальному закладі.

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону Крижановський О. в позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 237 488 грн. 10 коп. витрат пов`язаних з його утриманням у НА ДПС України ім. Б. Хмельницького.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі виходжу з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з положень ЦПК України, суд у даній справі враховує Постанову Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 року у справі № 304/1196/16-ц (провадження № 61-18698св18).

Зокрема, у даній справі дано системний аналіз практики Європейського суду у справах щодо пред`явлення позовів прокурором в інтересах держави.

Зі змісту постанови вбачається, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, Військова прокурора Ужгородського гарнізону посилалася на те, що Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького є структурною одиницею Державної прикордонної служби України, її включеного до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, командування академії несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за вказаним навчальним закладом майна, отже невідшкодування колишнім курсантом Академії ОСОБА_1 . витрат, пов`язаних з утриманням у цьому навчальному закладі ї прямою шкодою інтересам держави та негативно впливає на своєчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати службовцям Державної прикордонної служби України, які проходять службу та працюють в Академії, що в свою чергу суттєво порушує інтереси членів їх сімей, завдає шкоди інтересам держави, а саме перешкоджає здійсненню загальнодержавних програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України та підриває авторитет держави в цілому. Адміністрацією державної прикордонної служби України повідомлено прокурора, що ними не вживались заходи представницького характеру щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з навчанням в Академії, що відповідно до статті 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Проте прокурор не додав до позовної заяви, своїх повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави. Зокрема, щодо встановлення до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави, підтвердження своєї посади.

Крім того, позивачем не надано, а судом не встановлено достовірних доказів наявності виключного випадку для подання позову прокурором в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького та наявність об`єктивного суспільного інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Крижановського О. в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у вищому військовому навчальному закладі - повернути позивачу.

Позивачу роз`яснюється, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.О. Заставенко