Ухвала суду № 84764653, 27.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/14468/17

провадження № 2-п/752/103/19

УХВАЛА

27.09.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2019 року у цивільній справі № 752/14468/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Недашківська сільська рада Малинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 14.05.2019 року року у цивільній справі № 752/14468/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Недашківська сільська рада Малинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним, яким позов було задоволено, звернулась до суду із заявою про його скасування та із заявою про поновлення строку на подання заяви про його перегляд, відповідно до якої сторона відповідача просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийняти заяву до розгляду та скасувати заочне рішення у цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалене судом рішення від 14.05.2019 року в розумінні ст. 280 ЦПК України не може бути заочним, та суд, приймаючи рішення, не взяв до уваги обставини, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову зазначені у відзиві на позов. Крім того, судом були прийняті до уваги докази надані позивачем, які є неналежними та недопустимими, а відтак наявні підстави для скасування заочного рішення у справі та призначення справи до розгляду

Сторони та Третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяви без їх участі .

Дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в липні 2017 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Недашківська сільська рада Малинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним.

В судові засідання перед ухваленням судового рішення відповідачу направлялись судові повістки, однак, остання для розгляду справи не з`являлась, та заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 14.05.2019 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Недашківська сільська рада Малинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним, було задоволено. Визнано недійсним заповіт, який 13.11.2003 року посвідчено та зареєстровано за № 213 головою Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області, - від імені ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на ім`я ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), - на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), - судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Копію рішення суду було направлено сторонам у справі для відома.

13.06.2019 року відповідачем було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 26.06.2018 року, у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

12.07.2019 року відповідач звернулась до суду із заявами про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та із заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).

Відповідач зазначає, що заяву про перегляд заочного рішення нею було подано в найкоротший строк після ухвалення судом апеляційної інстанції ухвали про відмову в прийнятті її апеляційної скарги, а тому суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача, поновивши, останній, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про день та час розгляду цивільної справи належним чином.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження з винесеним рішенням по суті та є по суті обґрунтуванням апеляційної скарги.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи судові повістки, однак, без поважних причин в судове засідання по справі, не з`явилась, у зв`язку з чим у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2019 року у цивільній справі № 752/14468/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Недашківська сільська рада Малинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко