Рішення № 8476107, 16.03.2010, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа № 2-70/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Великомихайлівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Ткачук О.Л.

при секретарі Гончарук О.В.

з участю позивача ОСОБА_1 та його

представника адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» про стягнення боргу та процентів, збитків від інфляції, 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у серпні 2009 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму неповернутої позики 227000 грн., втрати від інфляції 87335 грн., 3% річних 12447 грн. 62 коп., проценти 42708 грн. 27 коп., а всього 369490,89 грн..

У своїй заяві позивач вказує, що 29 жовтня 2007 року уклав з відповідачем договір позики, за яким надав йому 235000 грн., а той зобов’язався повернути її частинами: 140000 грн. - до 01 січня 2008 року, а 95000 грн. - до 01 серпня 2008 року, про що директор відповідача ОСОБА_3 видав позивачу відповідну розписку.

У встановлений договором строк відповідач борг не повернув,, за винятком 8000 грн., які були повернені 01 березня 2009 року, у зв’язку з чим позивач разом з боргом просить стягнути втрати від інфляції, проценти та 3% річних.

У судовому засіданні позивач та його представник просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково посилаючись на те, що фактично 30 січня 2006 року без розписки він отримав від позивача в борг гроші в сумі 100000 грн., які здали в банк на погашення кредиту підприємства. Через неповернення цього боргу у 2007 році під тиском позивача у нього вдома він написав розписку на 235000 грн., а свідки у ній дописувались потім. Борг повертався позивачу грошовими коштами в розмірі 5000 грн. і 8000 грн., а також худобою на загальну суму приблизно 54000 грн.. Документи з підписом позивача про отримання грошей та худоби в рахунок повернення боргу у нього відсутні.

Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволення виходячи з наступних підстав.

У розписці від 29 жовтня 2007 року вказано, що ОСОБА_3 взяв у позивача 235 тисяч гривень і зобов’язується 140 тисяч грн. повернути до 01.01.2008р., іншу суму до 01.08.2008р. 95 тисяч грн.. На розписці є підписи свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і вона скріплена штампом та печаткою відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 не заперечує, що розписка написана ним власноручно, штамп, печатка і підписи свідків дійсні, але вказані у розписці гроші позивачем йому у цей день фактично не передавались.

Щодо обставин складання цієї розписки допитані у судовому засіданні свідки дали наступні пояснення:

ОСОБА_5 – що на вказаній вище розписці є і його підпис, а писалась вона у Великій Михайлівці біля Приватбанку у машині позивача після перерахунку та передачі від позивача до ОСОБА_3 позики, сума якої перевищувала 200000 грн.. Гроші він сам не перераховував, але бачив їх у машині.

ОСОБА_4 – позивач був чоловіком її померлої сестри, яка розповідала їй що директор відповідача ОСОБА_3 декілька разів позичав у них гроші по 100000 грн. і більше, точну суму яких вона не знає та які були передані раніше. На прохання сестри вона також підписала вказану розписку, у якій борг був вказаний в сумі 235000 грн. і при цьому ОСОБА_3 будь-яких заперечень щодо позики, її суми і змісту розписки не висловлював. На її прохання під час хвороби сестри ОСОБА_3 повернув з цього боргу 2000 грн..

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – 29 жовтня 2007 року їх викликали до райвійськкомату і вони щоб поїхати додому сіли у машину ОСОБА_3, яка стояла позаду машини позивача. Позивач, ОСОБА_3 і ще якась жінка на капоті машини позивача щось писали, їх розмови вони не чули і ОСОБА_3 потім в машині їм про це нічого не розповідав.

ОСОБА_8, що працює державним нотаріусом і біля двох років тому до неї приходили позивач і ОСОБА_3 щоб посвідчити договір позики на велику суму. Вона порахувала їм вартість посвідчення угоди, яка склала значну суму і вони більше до неї не звертались.

Згідно ордеру № 2 від 30 січня 2006 року відділення ЮГРУ «Приватбанк» в смт. В.Михайлівка відповідачем через ОСОБА_9 здана готівка в сумі 100000 грн. як виручка від реалізації с/г продукції.

Свідок ОСОБА_9, головний бухгалтер відповідача, пояснила, що вона раніше працювала касиром і їй відомо, що у 2006 році для погашення кредиту підприємства у позивача брали 100000 грн.. Позивач у банку дав гроші ОСОБА_3, який передав їй і вона здала їх до каси банку на погашення кредиту. За розписку їй нічого не відомо і при ній більше нічого не робилося. Борг позивачу повертали худобою на суму близько 56000 грн., але у бухгалтерському обліку СПП «Промінь» як позика так і її погашення не були відображені.

ОСОБА_10, що працював у відповідача завідуючим фермою і позивач у 2008-2009 роках приїздив за худобою, яку він йому видавав за накладними і здавав їх до бухгалтерії, а щодо розрахунків за цю худобу йому нічого не відомо.

ОСОБА_11, що вона працювала касиром у банку і у 2004 чи 2006 році відповідачем вносились гроші і вона видавала вказану вище квитанцію за своїм підписом. Хто це робив вона не пам’ятає, підтверджує тільки свій підпис на квитанції.

Оцінюючи наведені вище докази, суд виходить з наступних положень Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ):

за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046);

договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047);

позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. 1051). З урахуванням встановлених обставин та положень законодавства, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем від позивача 29 жовтня 2007 року грошей в сумі 235000 грн. на умовах їх повернення у 2008 році та укладення відповідного договору позики, що підтверджено вказаною вище розпискою та поясненнями свідка ОСОБА_5. Заперечення відповідача щодо отримання позики тільки в 2006 році в сумі 100000 грн. судом відхиляються, оскільки вони не підтверджені передбаченими законом письмовими доказами і ця обставина не виключає факту одержання ним позики у 2007 році за вказаною розпискою.

За наявності встановленої законом форми договору позики у вигляді розписки на суму 235000 грн., відповідачем не було надано доказів, що цей договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до статті 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1050 ЦКУ, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями ст. 625 ЦКУ передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 1048 ЦКУ, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки, договором позики не був встановлений розмір процентів, то відповідач повинен сплатити на користь позивача проценти від суми позики починаючи з 29 жовтня 2007 року на рівні облікової ставки Національного банку України, яка у вказаний період була встановлена з 01 червня 2007 року - 8%, з 01 січня 2008 року - 10%, з 30 квітня 2008 року - 12% річних.

За розрахунком позивача, який не заперечується відповідачем, з дня одержання позики і по день звернення з позовом до суду загальний розмір нарахованих процентів становить 42708 грн. 27 коп..

Наявність встановленого законом вказаного вище розміру процентів виключає додаткового стягнення з відповідача ще й 3% річних від простроченої суми, про що просить позивач, і позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За вказаний вище період були встановлені наступні індекси інфляції: у 2007 році – у листопаді 102,2%, у грудні 102,1%; у 2008 році – з січня по грудень 122,3%; у 2009 році – у січні 102,9%, лютому 101,5%, березні 101,4%, квітні 100,9%, травні 100,5%, червні 101,1%.

Виходячи з встановлених індексів інфляції, загальний індекс інфляції за час користування відповідачем грошовими коштами позивача з листопада 2007 року по лютий 2009 року становить 33,3% (102,2% х 102,1% х 122,3% х 102,9% х 101,5% : 100% - 1), а за період з березня по червень 2009 року 4,0% (101,4% х 100,9% х 100,5% х 101,1% : 100% - 1).

За розрахунком позивача, який не заперечується відповідачем, втрати позивача від інфляції за період з листопада 2007 року по червень 2009 року становили 87335 грн..

Оскільки позивачу була відстрочена сплата судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то їх необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ч. 2, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Привільне, ідентифікаційний код 19216671) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, основний борг 227000 грн.; втрати від інфляції 87335 грн.; проценти 42708 грн. 27 коп.; витрати на правову допомогу 2500 грн..

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Привільне, ідентифікаційний код 19216671) в дохід держави судовий збір 3570 грн. 43 коп., ІТЗ судового процесу 120 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Л.Ткачук