Рішення № 84760938, 01.10.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/565/19

Провадження №2/525/203/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Лопатка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету справу ОСОБА_2 про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до рішення Великобагачанського районного суду від 26.07.2017 року, яке набрало чинності 25 серпня 2017 року було визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м, яка в цілому складається з 1-а кімнати (4) площею 18, 5 кв.м, кухні (5) площею 6, 5 кв.м., санвузла (6) площею 3,6 кв.м, коридору (1) площею 5,7 кв.м, ніші (2) площею 0, 6 кв.м (3) площею 0,3 кв.м, балкона (1) площею 1,0 кв.м, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Великобагачанським районним нотаріальним округом Сахаровою Л.І. 25.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1270.

Позивач вказує, що вона є власником 1\2 частини даної квартири, проте коли вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобагачанської селищної ради Полтавської області, то їй було надане рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. З даної відмови вбачається, що в Реєстрі на ОНМ, який знаходиться за вказаною вище адресою відкрито два розділи за різними суб`єктами права. Відкриття розділу за № 114591953202 та внесення запису про право власності за № 1809508, власник - ОСОБА_3 , частка 1\1 прийняте на підставі рішення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (з відкриттям розділу) індексний номер 4314748 від 25.07.2013 року.

Як зазначає позивач, відкриття розділу за № 504407353202 та внесення запису про право власності за №7731969 власник ОСОБА_2 , частка 1\1 прийняте на підставі рішення державного реєстратора Великобагачанського районного управління юстиції Полтавської області «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (з відкриттям розділу), індексний номер 17292844 від 18.11.2014 року. Таким чином, в результаті проведених реєстраційних дій повноцінними власниками квартири, що розташована вказаною адресою, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що унеможливлює подальше проведення державної реєстрації прав (реєстрації переходу права власності на 1\2 частину від конкретного ОНМ).

Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_3 , яка проживала в м . Горлівка Донецької області, уклала договір купівлі продажу цієї квартири в селищі Велика Багачка Полтавської області 05.07.2013 року з ОСОБА_2 , з яким вона (позивач у справі) в той час перебувала у шлюбі і даний договір був укладений з її відому в інтересах сім`ї, який був посвідчений приватним нотаріусом Сахаровою Л.І. Тобто ОСОБА_3 з того часу не має у власності даної квартири, в договорі купівлі - продажу вказано, що цей договір підлягає державній реєстрації і відповідно до ст.182 ЦК України право власності на квартиру підлягає державній реєстрації у відповідному органі, що здійснює державну реєстрацію прав у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначає позивач, 18.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Великобагачанського районного управління юстиції Полтавської області був наданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 7731969, індексний номер 17292844 від 18.04.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5044073553202 - хоча первинний запис права власності на дану квартиру як об`єкт нерухомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності був внесений приватним нотаріусом Великобагачанського нотаріального округу Сахаровою Л.І., реєстраційний номер об`єкта 114591953202 від 25.07.2013 року на ім`я ОСОБА_3 Тобто державний реєстратор не повинен був відкривати новий розділ, а просто внести зміни на первинний розділ по переходу права власності на цей об`єкт на іншу особу відповідно до договору купівлі - продажу. Позивач зазначає, що ці обставини не дають їй на сьогодні розпорядитись своєю власністю. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Тобто, як вказує позивач, чинне законодавство не передбачає порядку вилучення помилкового запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, єдиним способом приведення записів у відповідність до Закону є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Таким чином, як вказує позивач, допущена державним реєстратором подвійна реєстрація права власності з відкриттям нового розділу на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, що на сьогодні порушує права позивача ОСОБА_1 , оскільки іншого розділу не потрібно було відкривати.

З технічної точки зору як зазначає програма реєстру необхідно скасувати розділ, який був відкритий раніше, оскільки той розділ був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , яка на сьогодні не є вже власником, а рішення суду про визнання даної квартири спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частину цієї квартири за ОСОБА_1 стосувалось та ґрунтувалось на Витязі та записі у реєстрі нерухомого майна права власності як цілої частки за ОСОБА_2 , а не від запису у реєстрі на ім`я ОСОБА_3 Оскільки її право як позивача підлягає захисту шляхом скасування первинного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 114591953202.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати запис про реєстрацію нерухомого майна та відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 114591953202 (а.с.а.с.2-4).

Загальне позовне провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 22.05.2019 року і по справі призначено підготовче засідання на 04.07.2019 року (а.с.18).

04.07.2019 року у справі проведено підготовче засідання і призначено розгляд справи на 21.08.2019 року (а.с.35).

21.08.2019 року судове засідання у справі відкладено з поважних причин на 30.09.2019 року (а.с.44).

В судове засідання учасники справи не з`явилися, вони належним чином сповіщені про день і час судового розгляду. Від представника позивача адвоката Ситник О.В. надійшла заява про проведення розгляду справи у їх відсутність та про підтримання позовних вимог (а.с.52). Від представника відповідача у справі Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області раніше (04.07.2019 року) надійшов лист про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с.34). Від третьої особи ОСОБА_4 раніше (21.06.2019 року) надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та про те, що він не має заперечень проти задоволення позову (а.с.29).

У зв`язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету справу ОСОБА_2 про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації, підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Великобагачанського районного суду від 26.07.2017 року (справа №525/72/17), яке набрало чинності 25 серпня 2017 року було визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м, яка в цілому складається з 1-а кімнати (4) площею 18,5 кв.м, кухні (5) площею 6,5 кв.м, санвузла (6) площею 3,6 кв.м, коридору (1) площею 5,7 кв.м, ніші (2) площею 0,6 кв.м (3) площею 0, 3 кв.м, балкона (1) площею 1,0 кв.м, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Великобагачанським районним нотаріальним округом Сахаровою Л.І. 25.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1270 (а.с.а.с.6-8).

З рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень наданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Великобагачанської селищної ради Полтавської області, вбачається, що в Реєстрі на ОНМ, який знаходиться за вказаною вище адресою відкрито два розділи за різними суб`єктами права. Відкриття розділу за №114591953202 та внесення запису про право власності за №1809508, власник - ОСОБА_3 , частка 1\1 прийняте на підставі рішення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (з відкриттям розділу) індексний номер 4314748 від 25.07.2013 року (а.с.9).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданого 18.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Великобагачанського районного управління юстиції Полтавської області вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 7731969, індексний номер 17292844 від 18.04.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5044073553202, однак первинний запис права власності на дану квартиру як об`єкт нерухомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності був внесений приватним нотаріусом Великобагачанського нотаріального округу Сахаровою Л.І., реєстраційний номер об`єкта 114591953202 від 25.07.2013 року на ім`я ОСОБА_3 (а.с.10).

З договору купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_1 від 05.07.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 , яка проживала в м. Горлівка Донецької області, уклала договір купівлі продажу цієї квартири в селищі Велика Багачка Полтавської області 05.07.2013 року з ОСОБА_2 (з яким позивачка в той час перебувала у шлюбі і даний договір був укладений з її відому в інтересах сім`ї), який був посвідчений приватним нотаріусом Сахаровою Л.І. Тобто, ОСОБА_3 з того часу не має у власності даної квартири, в договорі купівлі - продажу вказано, що цей договір підлягає державній реєстрації і відповідно до ст.182 ЦК України право власності на квартиру підлягає державній реєстрації у відповідному органі, що здійснює державну реєстрацію прав у порядку, встановленому законодавством (а.с.а.с.11-12).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема правочинів.

У відповідності до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормою ст.182 ЦК України передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно, до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на ч нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майна та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам підлягає обов`язковій державній реєстрації, що випливає зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав ні нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що на кожний об`єкт нерухомого майна пі; час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також і випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 41 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Тобто, чинне законодавство не передбачає порядку вилучення помилкового запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, єдиним способом приведення записів у відповідність до Закону є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно приписів частин 1,2,3 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Пунктом 3 ч.2 ст.16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, з досліджених матеріалів справи в їх сукупності вбачається, що позивач ОСОБА_1 на сьогодні не може розпорядитися своєю власністю (1/2 часткою відповідної квартири, оскільки не може зареєструвати цю частину на свої ім`я). Допущена державним реєстратором подвійна реєстрація права власності з відкриттям нового розділу на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, що на сьогодні порушує права позивача ОСОБА_1 , оскільки іншого розділу не потрібно було відкривати. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням норм законодавства, а також практики ЄСПЛ щодо реалізації особою права власності на відповідне майно (або його частину), суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету справу ОСОБА_2 про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст. 175 ЦПК України, ст.ст.15,16,317,319,391 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,89,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету справу ОСОБА_2 про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації задовольнити.

Скасувати запис про реєстрацію нерухомого майна та відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 114591953202.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; представник позивача адвокат Ситник Оксана Володимирівна, адреса АДРЕСА_5 ; відповідач Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, Великобагачанського району Полтавської області, вул. Шевченка, 63, код ЄДРПОУ 04057623, третя особа ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання АДРЕСА_6 , паспорт серія НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий.

Повний текст рішення складений 07 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Хоролець