Рішення № 84758648, 02.10.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1371/19 Провадження № 2/0274/1410/19

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.19 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2 , представником якої є ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, представником якого є Кухар О.І. ,провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 р. ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 на початку 2017 р. не проживає у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , без поважних причин, будучи наймачем житла, не цікавиться ним на та не бере участі у оплаті житлово-комунальних послуг, переїхав проживати в іншій район Житомирської області.

ОСОБА_2 проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Заперечення обґрунтовані тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2016 р. у справі № 274/3945/16-ц, яке набрало законної сили, було вирішено вселити ОСОБА_2 у житло за адресою: АДРЕСА_1 , проте це рішення не було виконано ОСОБА_1 , на звернення ОСОБА_2 щодо виконання рішення ОСОБА_1 реагує відмовою, а відтак ОСОБА_2 , не проживає у житлі з поважних причин.

Судом з`ясовано, що на підставі ордеру від 28.07.1994 р. № 60 Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області Самчук В.М. як наймач та члени його сім`ї - дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 , отримали право проживати у житлі за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 274/2696/15-ц, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 7).

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 05.03.2019 р. №51 ОСББ "Зоряний - 6 - БМ" (а. с. 4).

У житлі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою від 05.03.2019 р. № 51 ОСББ "Зоряний - 6 - БМ" та актом від 02.2019 р. комісії у складі голови правління ОСББ "Зоряний - 6 - БМ" та мешканців будинку (а. с. 4, 5).

З цих же документів випливає, що ОСОБА_2 у за житлі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з січня 2017 р.

Обставина непроживання ОСОБА_2 у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , ним не заперечується та, крім того, підтверджуються наданими ним документами, саме - його листом від 13.06.2019 р., його заявами від 13.06.2019 р. та від 19.06.2019 р. (а. с. 43, 44, 62).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2016 р. у справі № 274/3945/16-ц, яке набрало законної сили, було, зокрема, вирішено вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 41 - 42).

Допитана як свідок ОСОБА_1 дала показання про те, що влітку 2015 р. ОСОБА_2 знайшов собі у селі нову жінку, пішов з дому, ховався. У гаражі спав, приходив п`яний, скандалив, вибив вхідні двері. Батько дав їй гроші, у 2016 р. вона поставила нові двері. В 2016 р., після того, як вже були поставлені нові двері, ОСОБА_2 прийшов з дільничним та забрав з квартири свої речі, і уїхав у с. Великі Коровинці, де купив хату і зараз проживає. Потім він в квартирі був лише один раз, 30.12.2016 р., після того не приходив і не звертався. Вона з ним не спілкувалася. Вона не може платити за квартиру з пенсії інваліда, тому хай він випишеться. Вона згодна, що б ОСОБА_2 йшов проживати у квартиру, але хай заплатить за двері та ключі.

Свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що вона, мама ( ОСОБА_1 ) та брат ( ОСОБА_7 ) живуть у трьох у Бердичеві по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 їм не допомагає. ОСОБА_2 проживає у селі Великі Коровинці з 2015 р. Знайшов жінку та проживає. Його речей у квартирі не має. Їй відомо про рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2016 р. про вселення ОСОБА_2 , але останній не намагався вселитись у квартиру. У ОСОБА_2 не має зараз можливості потрапити у квартиру, оскільки там поставили у жовтні 2016 р. нові двері.

Допитаний як свідок ОСОБА_2 дав показання про те, що він хоче проживати у квартирі. Там є його речі. Він не проживає у квартирі роки чотири. Після ухвалення рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2016 р. про його вселення він намагався потрапити у квартиру. Один раз його син впустив. Він просив сина надати ключі, але той сказав, що якщо мама взнає, то буде як йому. До державної виконавчої служби після рішення суду про вселення не звертався, бо не хотів скандалу. Зараз має бажання проживати у квартирі, платити комунальні послуги. Зараз не може там жити, бо немає ключів.

На питання Суду, що він робив, що б виконати судове рішення про вселення, ОСОБА_2 відповісти не зміг.

На питання Суду, чому його намагання вселитись у спірну квартиру почались після пред`явлення позову ОСОБА_1 відповів, що хоче там жити.

Оцінивши наведене вище, Суд приходить до таких висновків.

Після ухвалення рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2016 р. у справі № 274/3945/16-ц, яким було, зокрема, вирішено вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у зазначеній квартирі не проживав.

Будь-яких дій, направлених на примусове виконання цього рішення, ОСОБА_2 не вчиняв.

До звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 реальних дій, направлених на вселення до вказаної квартири, також не вчиняв.

Більше того, після допиту 05.09.2019 р. ОСОБА_1 як свідка, зокрема, після надання нею показань про те, що вона згодна, що б ОСОБА_2 йшов проживати у квартиру, але хай заплатить за двері та ключі, ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких дій, направлених на вселення до квартири, яка стосується предмета спору, що випливає з його пояснень та пояснень ОСОБА_1

ОСОБА_2 проживає у с. Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області, що, окрім показань допитаної як свідка ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , підтверджується наявними у справі заявами та клопотаннями ОСОБА_6 , у яких зазначено, що він там проживає.

При цьому з показань допитаної як свідка ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , випливає, що ОСОБА_2 проживає у с. Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області у власному будинку з іншою жінкою.

Проти цих обставини ОСОБА_2 під час розгляду справи жодного разу не заперечив.

ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги, які надаються у квартирі, яка стосується предмету спору.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 реально перешкоджала йому проживати у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не подав.

За таких обставин Суд вважає, що з січня 2017 р. ОСОБА_2 без поважних причин не проживає у житлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як такий, що був відсутній у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , більше шести місяців без поважних причин, втратив право користування цим житлом.

Таким чином позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах законодавства України та підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, так як ОСОБА_1 звільнення від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи (а. с. 6).

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області (Житомирська область, м. Бердичів, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04053602), задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут

Повне рішення складено 07.10.2019 р.