Ухвала суду № 84757359, 04.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/5885/19

Справа №760/15923/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

04 червня 2019 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна, суддя -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить зняти арешт з нежилих приміщень №№ 1, 2, 3, 4, загальною площею 21,10 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 15.09.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках ВП №44734514, номер запису обтяження: 29365944 від 24.09.2014.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником нежилих приміщень №№1,2,3,4, загальною площею 21,10 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності виданим 08.08.2007р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 08.08.2007 № 1008-В.

Зазначено, що 25.04.2008 ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу нежилого приміщення з ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. Разом з тим, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10.01.2009 у справі № 2-3378/2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2009, вказаний договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.04.2008 визнано недійсним, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.01.2009 вступило в законну силу, не скасовано та є обов`язковим до виконання.

Позивач посилався на те, що на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 08.08.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 08.08.2007 № 1008-В, та рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.01.2009, державним реєстратором Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» ОСОБА_3 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44528713 від 11.12.2018, згідно якого здійснено запис про право власності №29369122 відповідно до якого ОСОБА_1 є одноособовим власником зазначених нежитлових приміщень. Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.2014 в рамках ВП №44734514 було накладено арешт на належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення, при цьому зазначено, що особа, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_4 .

У зв`язку з чим просить зняти арешт з належного йому майна.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Відповідно ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві, має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.4 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дії та бездіяльність державного органу або його працівника (державного службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

При цьому, п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

З огляду на наведене, позивачу слід визначитися з колом осіб у справі, визначитися із належним відповідачем та третіми особами у справі.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

Недоліки позовної заяви, викладені в даній ухвалі, мають бути усунуті шляхом подання належно оформленої заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: