Рішення № 84756548, 04.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

04.10.2019

Справа № 910/10371/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/10371/19

за позовом комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», м. Київ,

про стягнення 284 692,30 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (далі - Підприємство) до приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» (далі - Товариство) про стягнення 284 692,30 грн. за договором від 22.06.2015 № БМС-06-Б/633 про встановлення сервітуту (далі - Договір).

Підприємство обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов Договору, внаслідок чого у Товариства утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.09.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що не здійснювало жодних оплат, не підписувало актів, оскільки вважало, що Договір є недійсним у зв’язку із відсутністю самого предмету Договору.

03.09.2019 позивач подав суду клопотання про надання для огляду оригіналів документів, які додані по позовної заяви.

Суд, оглянувши оригінали документів, повернув їх позивачу листом від 06.09.2019.

10.09.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів Товариства і просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач своїм правом не скористався і у встановлений строк не подав суду заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив і відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.06.2015 Підприємством і приватним акціонерним товариством «МТС Україна» (правонаступником якого є Товариство) (сервітуарій) було укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-а (далі - об`єкт розміщення) (пункт 1.1 Договору);

- об`єкт розміщення надається сервітуарію для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв`язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж (далі - обладнання) у визначеному сторонами місці відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання сервітуарія (додаток № 2 до Договору) (пункт 1.2 Договору);

- встановлення сервітуту

Ппідприємством для розміщення обладнання сервітуарія, в місцях, вказаних у додатку № 1 до Договору, розпочинається з моменту укладення Договору (пункт 2.1 Договору);

- розміщення обладнання за умовами сервітуту в місцях, вказаних в додатку № 1 до Договору, здійснюється на підставі підписаного сторонами акта розміщення обладнання на умовах сервітуту (зразок якого наведено в додатку № 3 до Договору) (пункт 2.2 Договору);

- сервітуарій зобов`язується вносити Підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення відповідно до умов Договору, розрахунок якої наводиться у додатку № 1 до Договору (пункт 3.1 Договору);

- щомісячний розмір плати за Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством сервітуарію не пізніше 28 числа кожного місяця передуючого оплачуваному (пункт 3.2 Договору);

- рахунок надається Підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних у Договорі. На момент підписання Договору щомісячна плата становить 5 526,03 грн., в тому числі ПДВ 921 грн. Загальний розмір плати за Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат (пункт 3.3 Договору);

- плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства (пункт 3.4 Договору);

- сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за Договором, у тому числі, у разі внесення змін в складові розрахунків плати (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з 03.08.2015 і діє до 02.08.2016 (пункт 9.1 Договору);

- у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору був погоджений адресний перелік об`єктів комунальної власності для встановлення сервітуту та формула розрахунку щомісячної плати.

03.08.2015 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої пункт 9.1 викладено у такій редакції: « 9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з « 14» вересня 2015 року і діє до « 13» вересня 2016 року».

Договір і додаткова угода від 03.08.2015 № 1 підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано та не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 ЦК України).

Встановлення сервітуту на підставі договору означає, що сторони висловлюють свою згоду на встановлення права користування чужим майном шляхом погодження умов договору.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором встановлення сервітуту.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб`єктів господарювання в галузі зв`язку та інформаційних технологій» Підприємство уповноважено здійснювати моніторінг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об`єктах.

Відповідно до приписів частини шостої статті 31 Закону України «Про телекомунікації» суб`єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору Підприємство надало відповідачу обмежене право користування частиною даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-а, для розміщення Товариством обладнання базових станцій стільникового зв`язку.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості користування майном не виконав, вартість за користування сервітутом за період з вересня 2015 року по серпень 2018 року у сумі 284 692,30 грн. не сплатив.

Позивач подав суду документальне підтвердження надсилання відповідачу поштою виставлених Підприємством рахунків за вказаний період, а саме копіями поштових чеків та описів вкладення у цінний лист.

Також, позивач надсилав відповідачу листи, в яких повідомляв про наявність підстав для збільшення плати.

Слід зазначити, що надіслані Підприємством Товариству акти надання послуг були отримані відповідачем, проте не підписані останнім.

Разом з тим, 29.05.2017 позивач надіслав відповідачу лист № TD-7331/3, в якому повідомив про зміну назви і підтвердив чинність всіх своїх зобов’язань по укладено з Підприємством Договору.

16.02.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу № 062/15/19-386 про сплату заборгованості за Договором, яка була залишена без відповіді та належного реагування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що відразу після укладення Договору Товариство у односторонньому порядку прийняло рішення про відмову від розміщення обладнання на об`єкті, у зв`язку із чим оплату наданого йому сервітуту не здійснювало, проте жодного документального підтвердження повідомлення Підприємства про прийняте рішення відповідач суду не подав.

Разом з тим, доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються таким.

Сервітутний договір - це договір про встановлення речового права на чуже майно, тобто таким договором передається у користування не річ, а встановлюється право - речове право користування такою річчю.

Встановлення сервітуту на підставі договору означає, що сторони висловлюють свою згоду на встановлення права користування чужим майном шляхом погодження умов договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України та статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (частина четверта статті 180 ГК України).

З наведених норм чинного законодавства України та умов Договору вбачається, що за своєю правовою природою правочин, що був укладений сторонами, має зміст сервітуту, який полягає у наданні сервітуарію (відповідачу) права користування частиною даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-а, для встановлення обладнання відповідача.

Отже, сервітут (право користування) у даному випадку був встановлений Договором.

При цьому, Товариство погодилося із тим, що дане право обмеженого користування об`єктом (встановлення сервітуту), розпочинається саме з моменту укладення Договору (пункт 2.1), а не з моменту підписання акта розміщення обладнання, який передбачено пунктом 2.2 Договору.

Суд зазначає, що акт розміщення обладнання, про який йде мова у пункті 2.2 Договору, погоджує лише місце розташування обладнання відповідача на об`єкті, а не факт виникнення самого права користування цим об`єктом (встановлення сервітуту).

Що ж до доводів відповідача про недійсність Договору, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що Договір укладено з необхідним обсягом цивільної дієздатності, доказів протилежного суду не подано, зміст Договору відповідає вимогам законодавства, сторонами було дотримано вимог щодо його форми та досягнуто згоди з усіх істотних умов згідно зі статетею 403 ЦК України, у тому числі й щодо предмету договору, а саме - надання права користування відповідачу частиною даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-а.

Таким чином, загальні вимоги, необхідні для чинності правочину та його відповідності закону, визначені статтею 203 ЦК України були дотримані сторонами при укладенні Договору під час встановлення сервітуту.

У свою чергу, відповідач не подав суду жодного доказу, який би підтверджував недійсність Договору.

Крім того, за приписами статті 406 ЦК України сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут.

Відповідно до пункту 9.3 Договору сторони погодили можливість припинення користування об`єктом розміщення, підтвердженням якої є укладений акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.

Разом з тим, за умовами пункту 9.2 Договору, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, встановленого пункті 9.1 - до 13.09.2016, Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах.

Жодна із сторін не повідомляла іншу про закінчення строку дії Договору, тому Договір кожного року продовжувався на один рік.

Отже, Договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до пункту 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами акта закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 284 692,30 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; код 03366500) до приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; код 14333937) про стягнення 284 692,30 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; код 14333937) на користь комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; код 03366500) 284 692 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот дев’яносто дві) грн. 30 коп. заборгованості та 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 38 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.10.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук