Рішення № 84756236, 04.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2019 р. Справа № 120/2698/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Підставою для звернення до суду з позовом слугувала незгода позивача з відмовою ГУ ПФУ у Вінницькій області у перерахунку пенсії, призначеної позивачеві у зв'язку з втратою годувальника. На переконання позивача, їй належить право на отримання пенсії у розмірі 70% пенсії її чоловіка, що помер, відповідно до пункту "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зазначає, що їй була призначена пенсія в розмірі 70% не грошового забезпечення чоловіка, а 70% основного розміру пенсії від його середнього заробітку в розмірі 2880,70 грн.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 27.08.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.09.2019 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначеної ухвали позивач отримала 13.09.2019, а відповідач - 12.09.2019, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що чоловік позивача мав статус інваліда війни першої групи, отримував пенсію як інвалід війни. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).

21.12.2018 позивачеві встановлено статус вдови померлого ветерана війни згідно з посвідченням серії НОМЕР_2, виданим управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської РДА. З 21.12.2018 та по даний час позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області.

26.06.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії згідно зі ст.30 та 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" як такій, що отримує пенсію в заниженому розмірі.

Листом від 22.07.2019 за №1862/111-12 відповідачем повідомлено, що основний розмір пенсії залежить від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який передбачений Законом України "Про Державний бюджет України". Відповідно до внесених змін, проводяться перерахунки пенсій, визначених з урахуванням цього показника. Оскільки розмір пенсії позивача складає 2880,70 грн., що є нижчим двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, то встановлена доплата в розмірі 243,70 грн. до мінімального розміру пенсії по втраті годувальника, що становить 3128,00 грн. А відтак, розмір пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника визначено та виплачується відповідно до чинного законодавства України.

Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у вказаному листі, вважаючи дій відповідача протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, остання звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Приписами пункту третього статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Статтею 29 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262- ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, то мали місце під час служби (пункт 2 статті 30 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Приписами ст. 37 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, Законом №2262-ХІІ чітко врегульований розмір пенсії в разі втрати годувальника, а саме 70 процентів грошового забезпечення або заробітної плати загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. При цьому закріплено, що такий розмір не може бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З наданих відповідачем доказів суд встановив, що відповідно до витягу із акту огляду МСЕК № 096479 ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності при виконанні обов'язків військової служби. При цьому ОСОБА_3 не був кадровим військовослужбовцем, що підтверджується записами внесеними до трудової книжки, отримував заробітну плату, а не грошове забезпечення як кадровий військовослужбовець.

Відповідно до ст. 40 Закону 1058 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробіток ОСОБА_3 з 1993 по 1996 роки та довідка №81 про заробітну плату з 1997 по 1998 роки..

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи

Позивачеві призначено пенсію з 21.12.2018 по втраті годувальника з використанням заробітної плати ОСОБА_3 з 1993 по 1997 рік, середньомісячний заробіток склав 3517,34 грн., внаслідок чого основний розмір пенсії позивачки склав (3517.34*70%) 2462,14 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням підвищень гарантованих позивачці склав 3392,58 грн.

Згодом позивачеві здійснено перерахунок пенсії з 23.02.2019, що підтверджується протоколом із середньомісячним заробітком 4115,29 грн. Внаслідок такого перерахунку основний розмір пенсії позивачки склав (4115,29*70%) 2880,70 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням підвищень гарантованих позивачеві склав 3392,58 грн.

Визначення розмірів середньомісячного заробітку при призначенні та перерахунку пенсії підтверджується довідками про розрахунок заробітної плати.

Отже, твердження позивача щодо перерахунку пенсії в розмірі 70 % від сум пенсійних виплат ОСОБА_3 (7017,61 грн.) є безпідставним, оскільки їй гарантовано право на отримання пенсії у розмірі 70 % від сум (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, а не розміру отримуваної ним пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_1)

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович