Ухвала суду № 84751404, 04.10.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5440/19

Провадження №2-з/639/61/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

04 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглядаючи у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зазначивши третьою особою Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О., в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір №014/1932/82/86357 від 27.04.2007р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; визнати недійсним Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 27.04.2007 р. та посвідчений ПН ХМНО Лавіндою Н.О., реєстр. №1569.

Разом з позовом позивачем ОСОБА_1 подано заяву за вх. №21961 про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти заборону відчуження на житловий будинок загальною площею 234,3 кв.м., житловою площею 128,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12.08.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними – відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.08.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Призначено судове засідання.

Разом з тим, 03.10.2019 року, на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якому останній просить суд, накласти заборону відчуження на житловий будинок загальною площею 234,3 кв.м., житловою площею 128,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши матеріали позову та заяви про забезпечення позову вважає її такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

Згідно з п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (Зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Так, позивачОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження наявності об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Також суду не надано доказів про звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки, на що посилається позивач.

При цьому позивач не повідомив суд про наявність або відсутність рішень суду, які набрали законної сили, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що забезпечений договором іпотеки, визнання недійсними яких є на даний час предметом позову ОСОБА_1 о.

Отже, за таких умов, задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем може призвести до порушення прав інших осіб та перешкоджання виконання рішень суду, які набрали законної сили.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову з огляду на зміст позовних вимог та зміст такої заяви на даний час задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ЦПК України, а всі доводи заявника стосуються виключно предмету та підстав позову, який подано до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149-153, 189, 197, 198, 200, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Н.В. Баркова