Вирок № 84751086, 01.10.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/703/19

Провадження № 1-кп/611/77/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участю секретаря - Сторчай С.В.

прокурорів - Ніколенко О.В.

Ткаченка О.В.

обвинувачених - ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників - Остапенко С.Ю.

Кузнєцова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкового Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 25.06.2004 Барвінківським районним судом Харківської області за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 25.06.2009 за відбуттям строку покарання, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше судимого: 27.02.2012 Барвінківським районним судом Харківської області за ст. 125 ч. 2 КК України до 200 годин громадських робіт; 08.02.2013 тим же судом за ст. 296 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України 2 роки; 26.03.2013 року тим же судом за ст.ст. 190 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком два роки; 14.04.2014 тим же судом за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 29.04.2015 тим же судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; звільнений 23.02.2018 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 22 дні,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , раніше судимі за умисні злочини, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинили злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, за таких обставин.

13 червня 2019 року близько 9 години 00 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували на літньому майданчику магазину ПП «ОСОБА_5», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де зустріли ОСОБА_3 та у зв`язку з відсутністю власних коштів попросили того придбати їм спиртні напої, на що останній погодився.

В ході подальшого сумісного розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побачили значну суму грошей у ОСОБА_3 , який їх перераховував. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на відрите заволодіння майном потерпілого, а саме грошима. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 здійснити відрите заволодіння грошима ОСОБА_3 , на що ОСОБА_1 погодився.

Реалізуючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, спільно і узгоджено, з корисливого мотиву, відкрито для потерпілого та інших осіб, ОСОБА_2 підійшов ззаду до ОСОБА_3 , схопив останнього за шию, повалив на землю та, з метою обмеження руху, пригнічення волі потерпілого та подальшого відкритого вилучення його майна, наніс йому один удар кулаком в область обличчя.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з правого карману спортивної кофти, в яку був вдягнений потерпілий, відкрито заволоділи майном ОСОБА_3 - грошовими коштами у сумі 4743 грн., а саме 8 купюрами номіналом по 500 гривень, 7 купюрами номіналом по 100 гривень, 2 купюрами номіналом по 20 гривень та 3 купюрами номіналом по 1 гривні, які ОСОБА_2 поклав до кишені свого одягу.

У результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у виді забійної рани на переніссі та в проекції тіла лівої скроневої кістки, синець на ніжній повіці лівого ока, з поширенням на перенісся та вищеописані рани, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Викраденими грошима ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядилися на свій розсуд, а саме після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , побачивши, що до місця скоєння злочину приїхали працівники поліції та маючи на меті приховати викрадені гроші, сховав грошові кошти в розмірі 3543 гривень по вулиці Центральна м. Барвінковому за покинутою спорудою приблизно на відстані 70 метрів від місця вчинення злочину, щоб у подальшому забрати та розпорядитися ними на власний розсуд, а гроші в сумі 1200 гривень залишив собі.

Допитані як обвинувачені, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованому їм злочині визнали повністю і дали показання щодо обставин скоєного ними злочину так, як це викладено вище.

Роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинувачених, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особу, вважає повністю доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 , крім того, повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, і кваліфікує дії обох обвинувачених за статтею 186 ч. 2 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК є тяжким злочином, особи обвинувачених, характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Вивченням особи обвинувачених встановлено:

- ОСОБА_1 раніше судимий, не працює, проживає один, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається;

- ОСОБА_2 раніше судимий, проживає з батьками, дружиною та сином, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається.

Обставинами що пом`якшують покарання обох обвинувачених, суд визнає їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що потерпілий не має до них жодних претензій.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченим слід призначити покарання, передбачене санкцією статті 186 ч. 2 КК України - позбавлення волі, необхідне і достатнє для їх виправлення і попередження нових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справах «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) та «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, ті обставини, що обвинувачені вчинили злочин, маючи непогашені і не зняті судимості, суд вважає, що виправлення обвинувачених неможливе без їх ізоляції від суспільства, а призначення менш суворої міри покарання не матиме достатнього виправного і виховного впливу на обвинувачених, що суперечить основним завданням кримінального покарання.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Витрати на залучення експерта в провадженні не понесено.

Долю речових доказів суд визначає у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за статтею 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

ОСОБА_2 визнати винуватим за статтею 186 ч. 2 КК України й призначити йому покарання за цією статтею позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Початок строку відбування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання обчислювати з дня їх затримання - 13 червня 2019 року.

Речові докази у провадженні - грошові кошти (купюри) на загальну суму 3543 грн., які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити у нього.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити той же - тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27.

На вирок може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Андросов