Рішення № 84750379, 02.10.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.10.2019 Справа № 554/3177/17

Провадження №2/554/178/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

представник позивача: адвокат Світалка В.П.,

представник відповідача: адвокат Дяченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту; третя особа: Друга Полтавська державна нотаріальна контора, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, в якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка була мачухою позивача. У шлюбі вона проживала з батьком позивача ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, позивач є власником 5/12 частки квартири. Йому було відомо, що у 2005 році ОСОБА_4 було складено заповіт на належну їй іншу частку квартири на користь його доньки ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 21.10.2016 року позивач звернувся до Другої полтавської державної нотаріальної контори, де дізнався, що у спадковій справі №331/2016 знаходиться інший заповіт від 23.05.2014 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 . Заповіт був виданий на належну померлій ОСОБА_4 другу половину квартири АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 жодного разу не повідомляла про те, що вона ОСОБА_6 новий заповіт. В державній нотаріальній конторі позивачу показали заповіт і на його думку підпис ОСОБА_4 на заповіті не є підписом спадкодавця. Вважає, що складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки напис і підпис на заповіті значно відрізняється від дійсного підпису спадкодавця, що свідчить про підробку підпису в заповіті. Позивач вказує, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не був підписаний ОСОБА_4 та не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 03.05.2017 року було відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с.17).

Ухвалою суду від 03.05.2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено Другій Полтавській державній нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 до набрання чинності рішенням суду по цивільній справі (т. 1 а.с.18).

Ухвалою суду від 30.06.2017 року витребувано у Другої Полтавської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи з оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі заповіту від 23.05.2014 року на користь ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22.08.2017 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса.

19.02.2018 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта №16666 від 20.12.2017 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року зупинено провадження у справі до вирішення питання щодо відводу головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

19.12.2018 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта №18386 від 11.12.2018 року про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса.

29.08.2019 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 6548 від 30.07.2019 року.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Світалка В.П. позов підтримав, просив задовольнити. Вказав, що заповіт не відповідає волевиявленню ОСОБА_4 , її могли ввести в оману, іншими засобами спонукати до укладення заповіту. Заповіт не відповідає інтересам дитини, бо попередній був складений на її користь.

Представник відповідача - адвокат Дяченко М.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що у неповнолітньої немає права на спадщину, її права не порушені. Право на заповіт – це право передбачене законом, кожна особа має право скласти і 10 заповітів на своє майно. Підстави позову суперечливі – це і омана, і підробка підпису, і невідповідність внутрішній волі. Докази для задоволення позову відсутні. Проведена експертиза встановила безпідставність позовних вимог.

Представник третьої особи - Другої Полтавської державної нотаріальної контори до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути у його відсутність, при вирішенні спору прокладається на розсуд суду.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (т.1 а.с.54 – свідоцтво про смерть).

Згідно заповіту від 23.05.2014 року, який посвідчений державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. 23.05.2014 року за реєстром №1-220, ОСОБА_4 все своє майно, які буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй за законом на день її смерті, заповіла ОСОБА_3 (відповідачу по даній справі) (т.1 а.с.53).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 (т.1 а.с.52- зворот) та ОСОБА_1 (т.1 а.с.57).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.11.2015 року, спадкоємцем зазначеного у цьому заповіті майна ОСОБА_5 , 1946 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його син ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 5/12 часток квартири АДРЕСА_2 10 (т.1 а.с.7).

Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_4 він звернувся до Другої полтавської державної нотаріальної контори, де дізнався, що у спадковій справі №331/2016 знаходиться інший заповіт від 23.05.2014 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 . Заповіт був виданий на належну померлій ОСОБА_4 другу половину квартири АДРЕСА_1 .

Посилаючись на норми ст.ст.203,1234,1247,215, позивач просить визнати оспорюваний заповіт недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень ст.204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Відповідно до ст.1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч.1ст. 1234 Цивільного кодексу України).

Заповіт, як вид одностороннього правочину (дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину, серед яких, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст.202, ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Загальні вимоги до форми заповіту викладені у статті 1247 Цивільного кодексу України. Зокрема, він складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . 23.05.2014 року ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 все належне їй майно де б воно не було та з чого б воно не складалось і все те, на що вона на день смерті буде мати право. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. 23.05.2014 року за реєстром №1-220.

За клопотанням сторони позивача судом була призначена посмертна судово-почеркознавча експертиза.

Згідно висновку експерта №6548 від 30.07.2019 року, підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті від 23.05.2014 року від імені ОСОБА_4 , розташований в рядку «ПІДПИС» ліворуч від рукописного запису «ОСОБА_4 », - виконаний ОСОБА_4 . Рукописні записи «Заповіт на моє прохання записано нотаріусом з моїх слів прочитано уголос, підписаний особисто» та «ОСОБА_4 » у заповіті від 23.05.2014 року від імені ОСОБА_4 , - виконаніОСОБА_4 під впливом природних збиваючих факторів (як відносно постійних, так і тимчасових), серед яких могли бути вікові зміни, хворобливий стан, незручна поза тощо (т.2 а.с.136-156).

В судовому засіданні встановлено, що форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам, встановленим ст.1247 ЦК України, тобто спірний заповіт підписаний заповідачем, посвідчений державним нотаріусом. Заповіт також містить відмітки про те, що зміст ст.ст.1235,1241,1307ЦК України заповідачеві нотаріусом роз`яснено, відомості про заповіт внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. В свою чергу спадкоємцем за заповітом може будь-яка особа (ч.2 ст.1244 ЦК України).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (ст.1257 ЦК України).

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.97 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» роз`яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Отже, враховуючи, що висновок судово-почеркознавчої експерта містить чіткі та однозначні висновки, суд вважає, що оспорюваний заповіт був підписаний померлою.

Інші твердження позивача та представника позивача – адвоката Світалка В.П. щодо невідповідності заповіту волевиявленню ОСОБА_4 , введення її в оману, спонукання до укладення заповіту іншими засобами, не знайшли свого підтвердження ані в матеріалах справи, ані у висновку експерта, а також не були підкріплені жодними доказами, окрім власних переконань позивача та його представника.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.203,215,1234,1247,1257 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту; третя особа: Друга Полтавська державна нотаріальна контора - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

третя особа: Друга Полтавська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 36020, м.Полтава, вул.Гоголя,11.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2019 року.

Суддя: А.М.Чуванова