Ухвала суду № 84749417, 01.08.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/163/2019

Справа № 428/4601/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

суддів: Олійник В.М., Посохова І.С.,

за участі секретаря: Кожем`яки А.В.,

прокурора: Хворостяна Д.І., Загоровського Т.І.,

захисників: Гавриленка О.І., Мови В.І., Кізіми В.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сєвєродонецька клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130000000275 від 12.07.2017 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фергана, Республіки Узбекистан, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, не працюючого, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, перебуваючого на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра на обліку не перебуваючого, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, прокурором 01.08.2019 року змінено обвинувачення на ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130000000275 від 12.07.2017 року у відношенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 у відкритому підготовчому судовому засіданні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалами суду.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що метою і підставою продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 є запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України про існування яких свідчать наступні обставини. Зокрема, про можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, він не має міцних соціальних зв`язків, а також те, що місце постійного проживання ОСОБА_1 . знаходиться на незначній відстані від території Луганської області, яка тимчасово не контролюється державними органами України, оскільки обвинувачений не має постійного місця роботи, ризик втечі обвинуваченого збільшується. Про наявність ризику можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, свідчить той факт, що до теперішнього часу не встановлена особа - організатор злочину відносно ОСОБА_7 , а обвинувачений, знаходячись на свободі, зможе попередити вказану особу про притягнення до кримінальної відповідальності та знищити інші докази, які будуть викривати їх злочинну діяльність. Про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів. Таким чином, застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник Мова В.І. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід. К ОСОБА_8 того, захисник обвинуваченого Мова В.І. заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи відсутністю підстав для продовження запобіжного заходу обраного йому раніше.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та захисник Гавриленко О.І., Кізіма В.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши подані клопотання та заслухавши доводи сторін, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.04.2018 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області до обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалами Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.06.2018 року, 19.07.2018 року, 05.09.2018 року, 01.11.2018 року, 26.12.2018 року, 13.02.2019 року, 11.04.2019 року, 06.06.2019 року.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи заявлені клопотання суд зазначає, що згідно ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду відповідно до статті 5 §3 Конвенції, період, який слід враховувати, починається в день затримання звинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції (§23-24 Калашніков проти Росії).

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140)

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час перебуває під вартою, доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки з огляду на рішення Європейського суду вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі».

Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації.

За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України. Прокурором 01.08.2019 року змінено обвинувачення на ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 296 КК України. При цьому, суд вважає доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від суду з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на наявність непогашених та незнятих судимостей у останнього, а тому суд вважає що особисте зобов`язання є в даному випадку надзвичайно м`яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а тому, на думку суду, єдиним достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, є цілодобовий домашній арешт. Разом з тим, суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого згідно ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Сєвєродонецька без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

На підставі ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст. 176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 201, 331, 372, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисника Мови В.І. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, прокурором 01.08.2019 року змінено обвинувачення на ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 296 КК України – задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , змінити на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

- прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу суду

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Звільнити ОСОБА_1 з - під варти в залі суду негайно.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто по 30 вересня 2019 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити прокурору та направити начальнику Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченого під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. О. Комплєктова

Судді В.М. Олійник

І.С. Посохов