Рішення № 84748852, 04.10.2019, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/746/19

Провадження № 2/396/408/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гарбуз О.А.

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/1112/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву б/н від 01.02.2017 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів.

У зв`язку з порушеннями кредитних зобов`язань за відповідачем станом на 11.04.2019 року рахується заборгованість за кредитом в розмірі 68599,78 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 30.08.2019 року. У зв`язку з перебуванням судді в даний період у плановій щорічній відпустці розгляд справи відкладено на 18.09.2019 року.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за адресою місця реєстації, що зареєстроване у встановленому законом порядку, згідно з інформацією Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 56), які відповідач не отримав. Розгляд справи відкладено на 04.10.2019 року, відповідача повідомлено шляхом розміщення оголошення 18.10.2019 року на офіційному веб-сайті "Судова влада".

Від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Станом на 04.10.2019 року відповідач не скористався своїм правом та відзив до суду не подав, з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для подачі відзиву, до суду не звертався.

Відповідно положень ч. 2 ст. 191 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд з урахуванням положень ст. ст. 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно у відсутність представника позивача і відповідача.

Фактичні обставини, установлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких установлені відповідні обставини.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Анкету-заяву б/н від 01.02.2017 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 8).

В анкеті заяві вказано, що позивчальник згоден з умовами, що анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що позичальник охнайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно Умов та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи (а.с. 10-24), вбачається, що ними передбачено умови, щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов`язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також оплачувати комісії на умовах договору та сплата штрафів і пені відповідно до Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна"Тарифів (п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4, п.2.1.1.5.5., п. 2.1.1.7.6, 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6).

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6-7), станом на 11.04.2019 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 68599,78 грн., яка складається з наступного: 23692,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17957,73 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22606,79 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 600,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 3242,85 грн. – штраф (процентна складова).

Дослідивши матеріали справи, керуючись нормами закону та постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р., суд вбачає наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦКУкраїни, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши Умови та правилами надання банківських послуг та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", суд встановив, що на них відсутній підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те що, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, також, що саме з цими Тарифами банку був ознайомлений відповідач під час підписання Анкети заяви, а не з іншими.

При цьому, також матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Враховуючи вищевказане та оцінивши всі докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що такі Умови та правила надання банківських послуг і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору в даному випадку між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 01.02.2017 року.

Також відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем представник АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи положення п.2.1.1.4.10 Умов, які встановлюють порядок погашення боргових зобов`язань, та якими керується банк, вкзазавши в позові, що дані Умови і є кредитним договором, а саме п.2.1.1.4.10 Умов, вказує, що кошти, отримані від позивальника для погашення заборгованості за кредитом, при реалізації банком права на стягнення неустойки, насамперед, напрвляються на погашення штрафів згідно розділів 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.8.1, 2.1.1.16.1 Умов, далі-комісій, далі - пені згідно розділу 2.1.1.12.6.1, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів згідно розділу 2.1.1.12.6.2 і 2.1.1.12.7.4, далі - простроченого тіла кредиту, далі - відсотків по сплаті по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми спрямовується на погашення заборгованості за кредитом (а.с.21). Тому, не зрозуміло як тіло кредиту може бути погашене, а всі інші платежі залишилися заборгованими. В разі погашення тіла кредиту, банк має право стягнути всі інші нарахування, але надати при цьому обґрунтовані докази нарахування заборгованості, однак банком таких доказів не надано, а сам суд зробити такий розрахунок не в змозі, оскільки неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може грунтуватися на припущеннях.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником ОСОБА_1 обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що згідно розрахунку становить тіло кредиту - 23692,41 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за заборгованість за простроченим тілом кредиту, відсотками, пенею та штрафами позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування судових витрат понесених позивачем пропорційно сумі задоволення позовних вимог, в розмірі 663,46 грн. (23692,41:68599,78:х1921.00 = 663,46).

На підставі ст.ст. 525, 526, 626, 628, 629,633-634, 638, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 141, 258-259, 265, 279 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за отриманими, на підставі заяви б/н від 01.02.2017 року, та використаними кредитними коштами в розмірі 23692 (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн.46 коп.

Всього підлягає стягненню 24355 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн.87 коп.

В частині позовних вимог про стягнення 17957,73 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22606,79 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 600,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 3242,85 грн. – штраф (процентна складова), відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз