Рішення № 84748242, 17.09.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3008/19

Провадження № 2/369/2318/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» про визнання положення п. 2.3.1., 2.3.4. та кредитного договору в цілому недійсним, тлумачення положення п. 2.3.2. кредитного договору, посилаючись на те, що кредитний договір позивач не підписувала, а дізналась про його наявність в лютому 2019 року з телефонних дзвінків, у позивача відсутні відомості про виконання договору, зазначала, що сторони не досягли згоди про істотні умови договору, посилання на нечесну підприємницьку практику відповідача, незрозумілість визначення розміру процентної ставки, нарахування процентів після строку на який надано позику, сплати неустойки.

Вказувала на порушення положень законодавства України, зокрема ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 638, 1046, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів» щодо умов кредитного договору.

У зв`язку із цими обставинами, звернулась до суду із вказаним позовом.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає повністю, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Воллєт» та ОСОБА_1 укладено договір № 25-12-18-0203-02 надання коштів у позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Цей Договір підписано з боку позивача за допомогою електронного підпису/ ОСОБА_1 / одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 .

Вказаний договір було укладено на сайті відповідача https://mywallet.net.ua шляхом подання заяви на отримання кредитних коштів, яку позивач оформила 25.12.2018 року, отримання позивачем листа на електронну адресу та смс повідомлення.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Без отримання листа на електронну адресу та смс повідомлення, без здійснення позивачем входу на сайт відповідача за допомогою логіна та паролю, кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Посилання позивача не відсутність відомостей щодо виконання умов договору не є підставою для визнання договору недійсним.

Укладений між сторонами договір містить підписи сторін, зокрема позивача, вчинені в електронному вигляді.

Згідно п. 2.2. договору цей договір є укладеним з моменту безготівкового перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

За транзакцією № 24575-92060-59797 від 25.12.2018 року на ім`я ОСОБА_1 було перераховано 4000,00 грн. на вказаний нею номер карткового рахунку.

Розділ 4 договору містить умови щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою. Пунктом 2.3.1 договору визначено процентну ставку за кредитом, розмір процентної ставки, порядок обчислення.

За вищевказаних обставин, доводи позивача щодо недосягнення згоди про істотні умови договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Позивач при укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів, мала необмежений час щодо ознайомлення з умовами договору, правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а тому її посилання на нечесну підприємницьку практику, необізнаність щодо сплати неустойки не знаходить свого підтвердження.

Згідно п. 2.3.1. Договору вказується, що протягом строку Позики, встановленого п. 1.5 цього договору, загальний розмір процентів з урахуванням фактичної кількості днів користування позикою становить 48,00% від суми позики, з яких:

8% (320 грн. 00 коп.) за перші п`ять днів користування позикою;

1,6% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з шостого дня, в межах строку позики, встановленого в п. 1. Цього Договору. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до дня повного погашення заборгованості за позикою включно.

Ці положення, умови сплати процентів, вказані в договорі і погоджені сторонами.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В ст. 629 Цивільного кодексу України вказано, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу УкраїниЗа договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст. 1047 Цивільного кодексу України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В ст. 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст. 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, аналізуючи умови договору, обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання положення п. 2.3.1., 2.3.4. та кредитного договору в цілому недійсними.

Щодо тлумачення п. 2.3.2 Договору суд відзначає, що згідно п. 2.3.2 Договору у разі якщо позичальник не повернув суму позики з 1 (першого) для прострочення строку, встановленого п. 1.5. цього договору, нарахування процентів проводиться в подвійному розмірі процентів, передбачених ч. 2 п. 2.3.1. цього договору.

При цьому суд зазначає, що п. 2.3.1 Договору по суті містить дві частини: перша зазначено про розмір процентів 8% від суми позики, а друга - про 1,6% від суми позики.

Згідно ст. 213 Цивільного кодексу України На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд тлумачить п. 2.3.2 Договору таким чином, що нарахування процентів у разі порушення позичальником строку вказаного в п. 1.5. договору, проводиться в подвійному розмірі процентів, передбачених ч. 2 п. 2.3.1 договору, зокрема з використанням процентів у сумі 1,6% від суми позики (подвійний розмір 3,2% від суми позики).

Керуючись ст.ст. 203, 213, 215, 627, 628, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Надати тлумачення положенням п. 2.3.2. Договору № 25-12-18-0203-02 надання коштів у позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 25.12.2018 року, а саме нарахування процентів у разі порушення позичальником строку вказаного в п. 1.5. договору, проводиться в подвійному розмірі процентів, передбачених ч. 2 п. 2.3.1 договору, зокрема з використанням процентів у сумі 1,6% від суми позики (подвійний розмір 3,2% від суми позики).

В іншій частині позову відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт», Код ЄДРПОУ 41336730, місце знаходження: 04070, м. Київ, вулиця Боричів Тік, буд. 30.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.