Рішення № 84747108, 03.10.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 340/620/17

Провадження № 2-а/344/211/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бандури А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови щодо виплати одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з наведеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що з лютого місяця 1993 року він працював лісником в Кутському лісокомбінаті, згодом 13.07.2011 року його було переведено на посаду майстра лісу Березівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство». 13.03.2014 року перебуваючи по виробничих питаннях в конторі ДП «Кутське лісове господарство» з ним стався нещасний випадок, тобто побито сторонніми особами, про що він повідомив в Косівський РВУМВС, і дирекцію ДП «Кутське лісове господарство» щоб провели розслідування нещасного випадку та надала одноразову матеріальну допомогу. Факт його побиття на робочому місці дирекція залишила без розгляду, відповідно матеріальної допомоги не надано. Тоді він після часткового одужання 05.04.2014 року звернувся до прокуратури Косівського району про неправомірні дії дирекції та фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про надання йому одноразової допомоги, на що йому надійшла відповідь що необхідно провести розслідування даного нещасного випадку. Згідно його звернення Держгірпромнагляд в Івано-Франківській області 30.05 2014 року було видано наказ про створення комісії по розслідуванню нещасною випадку. В склад комісії було залучено представників фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. 26.08.2014 року комісія склала акт за формою H-5 та не пов`язала нещасний випадок з виробництвом. Даний акт оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суд від 07.12.2015 року акт H-5 скасовано та зобов`язано Держгірпромнагляд в Івано-Франківській області повторно розслідувати нещасний випадок. Рішення суду вступило в законну силу. На виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 року було видано наказ по Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області від 30.12.2015 року та створено комісію з участю представників фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві для повторного розслідування даного нещасного випадку. 26.06.2016 року комісією було складено акти за формою H-5 та H-1. 01.07.2016 року дані акти Н-5 та Н-1 затвердив начальник Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

На підставі актів за формою Н-5 та Н-1 та згідно ст.92 п.7 Лісового кодексу України і статті 36 пункт 3, пункту 7 Закону України про загальнообов`язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань він в липні місяці 2016 року повторно звернувся до Косівського відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про надання йому одноразової допомоги.

Оскільки статтею 92 Лісового кодексу України у частині 7 прописано, що в разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень в зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку вона займала, за рахунок коштів Державного бюджету та коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до статті 42 ті. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» зазначено: «Що якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я не збереглися, то сума страхових виплат визначається за діючою на час звернення тарифною сіткою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві, на якому працював потерпілий, або тарифною ставкою подібної професії, але не менше розміру мінімальної зарплати. Відповідно до довідки про його тарифну ставку (оклад) за місяць, виданої ДП «Кутське лісове господарство» 21.07.2016 року становить 3161 гривень 25 коп. Отож розмір одноразової допомоги згідно ст.92 п.7 Лісового Кодексу України становить 189675 гривень 00 коп. Так, як нещасний випадок мав місце 13.03.2014р., тобто на час подання позову до суду виникла заборгованість перед ним у фонду соціального страхування в Івано- Франківській області за період, що дорівнює 46-ти місяцям, то згідно ст.625 ЦК України 30 % річних простроченої суми, то розмір компенсації складає 18019 гривень 12 коп. Отож фонд зобов`язаний йому виплатити 207694 гривні 12 коп. Своє право на отримання одноразової допомоги згідно ст.92 Лісового кодексу України він намагався реалізувати через відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Косівському районі та фонду соціального страхування в Верховинському районі, прокуратури області, Держпраці, звертаючись неодноразово з письмовими заявами, однак Фонд соціального страхування систематично не реагував, не приймав ніякі рішення, що призвело до навмисного невиконання діючого на той час законодавства України, саме ст.92 частини 7 Лісового кодексу України, та ст.36 п.З. п.7. ст.42 п. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.58 Конституції України, так як нещасний випадок щодо нього мав місце 13.03.2014р. при виконанні трудових обов`язків він працював майстром лісу Берегівського лісництва ДІІ «Кутське лісове господарство». Просив визнати неправомірною відмову щодо виплати одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати та зобов`язати вчинити певні дії.

05.02.2019 року позивач подав доповнення до пояснення поданого ним 13.12.2018 року та просив суд здійснити йому виплату одноразової допомоги на підставі акту Н-5 та Н -1 та Лісового кодексу України ст.92 в розмірі п`ятирічної заробітної плати, що становить 207 694 грн.12 коп.(а.с.189-190 т.1).

09.09.2019 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог та просив змінити підстави позову з ст.92 частини 7 Лісового кодексу України на ст.92 частину 8 Лісового кодексу України, яка передбачає, що у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб (а.с. 19-23 т.2).

25.09.2019 року відповідач подав суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 25000,00 грн. моральної шкоди і понесені судові витрати, надавши свій розрахунок останніх (а.с. 29-31 т.2)

Відповідач скористався своїм правом на відзив (а.с. 88-90 т.1) та просив суд відмовити у задоволенні позову, а надалі подав також заперечення до позову (120-126 т.1), письмові пояснення (а.с. 127 т.1, а.с. 166-170 т.1, а.с. 202-207 т.1, а.с. 1-2 т.2, а.с. 32-35 т.2), а також відзив на заяву про збільшення позовних вимог, яка також долучена до матеріалів справи.

Справа перебувала у провадженні в судді Польської М.В.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 року та наказом від 27.03.2019 року суддю Польську М. В. відряджено до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області строком на шість місяців із 29 березня 2019 року

На виконання вимог п.2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді Польської М.В.

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю - Шамотайла О.В.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав з мотивів наведених у ньому, просив позов задовольнити, а в подальшому подав заяву відповідно до якої не заперечував щодо розгляду справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, а в подальшому подав заяву відповідно до якої не заперечував щодо розгляду справи без його участі, просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що з лютого місяця 1993 року ОСОБА_1 працював лісником в Кутському лісокомбінаті, а згодом, 13.07.2011 року його було переведено на посаду майстра лісу Березівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-7 т.1).

Згідно до заяви ОСОБА_1 05.04.2014 року звернувся до прокуратури, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Івано- Франківській області, Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, для оформлення акту про нещасний випадок на виробництві, та відшкодування завданої майнової та моральної шкоди (а.с.9 т.1).

Відповідно до його звернень, було розпочате спеціальне розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався 13.03.2014 року із ним в приміщені ДП „Кутське лісове господарство".

Згідно акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку (відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015), затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 01.07.2016, складеного 22.06.2016 за формою Н-5, даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, та складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 (а.с.12-16 т.1).

27.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу ДФСС в Косівському районі про призначення йому страхові виплати та одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (а.с.25 т.1).

21.08.2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області про надання йому одноразової допомоги на підставі актів Н-5 та Н-1 та згідно ст.92 Лісового кодексу України та ст.34 ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування» (а.с.34 т.1).

Згідно до довідки від 21.07.2019 року №01-3/310 виданою Державним агентством лісових ресурсів України Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства ДП «Кутське лісове господарство» встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював з 02.07.1999 р. Наказ №211-к від 02.07.1999р. лісником Березівського лісництва. З 13.07.2011 року, Наказ №49-к від 13.07.2011 р. переведений майстром лісу цього ж лісництва, а з 14.03.2013 року по 11.03.2014 року Наказ№74-к/в перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (а.с.38 т.1).

Згідно до повідомлення від 07.12.2016 року відділення виконавчої дирекції Фонду в Косівському районі Івано-Франківської області встановлено, що 18.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Косівському районі Івано-Франківської області з листом, в якому просив надати йому направлення на МСЕК для встановлення відсотка ступеня втрати професійної працездатності. Однак, ОСОБА_1 було відмовлено надати направлення на МСЕК і запропоновано звернутись за направленням на підприємство згідно з п.2 ст.38 ЗУ «Про загальнообов`язкове соціальне страхування». 27.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду з проханням призначити йому страхові виплати та одноразову матеріальну допомогу, однак 18.08.2016 року йому була направлена відповідь за №256/01-21, що відповідно до ст.42 ЗУ «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» Фонд проводить одноразову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, встановленої висновком МСЕК (а.с.44-45 т.1).

Згідно до довідки від 04.10.2017 року виданою виконкомом Лючківської сільської Ради Косівського району Івано-Франківської області встановлено, що ОСОБА_1 ніде не працює, та на його утриманні є троє неповнолітніх дітей (а.с.48 т.1).

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 року визнано протиправною бездіяльність відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Косівському районі та зобов`язано надати ОСОБА_1 при наявності підтверджуючих документів направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності (а.с.191-193 т.1).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 року змінено, виключено з абзацу другого резолютивної частини постанови слова: « при наявності підтверджуючих документів», у решті постанови залишено без змін (а.с.194-196 т.1).

Як встановлено судом, згідно до довідки від 26.04.2018 серії АБ №1096700 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, з повторним оглядом 29.01.2019 (а.с.197 т.1).

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов»'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного, соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їх трудової діяльності.

За результатами розгляду заяви про злочин щодо ОСОБА_1 слідчим відділенням Косівського райвідділу відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та розпочато досудове розслідування. Остаточного рішення по вказаному кримінальному провадженню органами досудового розслідування по даний час не прийнято, а постанова про закриття кримінального провадження - скасована за рішенням слідчого судді.

Як стверджує позивач в справі, він проходив стаціонарне лікування в медичних установах, що підтверджується відповідними виписками та витягами з історії хвороби.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 року встановлено, що відповідно до Положення про державну лісову охорону - Державна лісова охорона (держлісоохорона) діє у складі Держкомлісгоспу, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомлісгоспу. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.

Метою діяльності держлісоохорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів, включаючи об`єкти тваринного світу в лісах.

У своїй діяльності держлісоохорона керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Посадовими особами державної лісової охорони вважаються: директор, головний лісничий, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, так як подія мала місце 13.03.2014 року, під час робочого дня, оскільки позивач прирівнюється до працівника правоохоронного органу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 за № 1105-ХІV, нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Приписами пункту 10 частини 1ст.1 цього ж Закону, передбачено, що страхові випадки, зокрема, за соціальним страхуванням від нещасних випадків: нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах передбачена порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженої Постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами внесеними ЗУ від 28.12.2014 №77-VІІ підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

У відповідності до ст.42 ЗУ «Про загальообов`язкове державне соціальне страхування», сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Щомісячна страхова виплата не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово звертався із письмовою заявою до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, про виплату одноразової соціальної допомоги та оформленні соціальних виплат згідно Закону України та ст.92 ЛК України, на що отримав відмову.

Суд приходить до висновку, що відмова у виплаті одноразової допомоги за вказаних вище обставин є такою, що порушує права позивача.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування під час розрахунку йому одноразової допомоги в розмірі однорічної заробітної плати положень частини 8 статті 92 Лісового кодексу України, то суд вказує на таке.

Відповідно до частини 8 статті 92 Лісового кодексу України у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Однак, вказану частину 8 статті 92 Лісового кодексу України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77-VIII від 28.12.2014.

Суд зазначає, що така зміна законодавства, яка відбулася після настання нещасного випадку потягла за собою відмову позивачу в отриманні виплат.

Суд вважає, що право позивача на отримання вказаних виплат виникло у позивача в момент отримання травми, коли відносно категорії осіб, до яких належить позивач, діяли відповідні гарантії держави.

Відтак, зважаючи на гарантії держави, які мав позивач на момент отримання травми, яка в подальшому призвела до виникнення спірних правовідносин, позивач мав всі законні очікування щодо державної гарантії на одержання відповідних виплат.

Враховуючи все вищезазначене, виходячи з принципу верховенства права, керуючись засадами розумності та співмірності суд приходить до висновку, що є підстави для часткового задоволення позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

При цьому позивач у позові виходив із розрахунків станом на 21.07.2016 року із чим суд не погоджується, адже положеннями ч. 9 ст. 92 Лісового кодексу України вказано, що річна заробітна плата посадової особи державної лісової охорони, що береться для нарахування розміру одноразової допомоги, включає всі види грошових виплат, які одержала посадова особа за час роботи за останньою посадою за рік, що передував рокові загибелі або ушкодження здоров`я.

В матеріалах справи наявна довідка від 21.07.2016 року за №01-3/310 (а.с. 38 т.1) видане роботодавцем позивача, в якій вказано, що посадовий оклад майстра лісу станом на 13.07.2011 року становив 1590,00 грн. з урахуванням гірських, а станом на 18.07.2016 року - 3161,25 грн. з урахуванням гірських.

Оскільки норма закону передбачає, що для нарахування розміру одноразової допомоги береться сума всіх грошових виплат за останньою посадою за рік, що передував рокові ушкодження здоров`я, то суд при розрахунку враховує посадовий оклад майстра лісу станом на 13.07.2011 року ( становив 1590,00 грн.), оскільки це був рік, який передував отриманню травми (ушкодженню здоров`я), а не рік, який згодом настав і на який помилково посилається позивач, який виходив із розрахунків станом на 21.07.2016 року.

За таких обставин до сплати позивачу належить одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розмірі 19080,00 грн. (1590,00 грн. х 12 міс.), яка в подальшому повинна бути стягнена з осіб, винних у настанні ушкодження здоров`я позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з їх недоведеністю позивачем.

Щодо стягнення понесених судових витрат, то позивачем не надано жодного документального підтвердження в обґрунтування їх понесення, а надано лише їх розрахунок, а відтак суд не може задовольнити і вказану вимогу в зв`язку з їх недоведеністю позивачем.

На підставі наведенного вище та керуючись ст.ст. 2, 6, 73-77, 241-246,255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області щодо виплати одноразової допомоги в розмірі п`ятирічної заробітної плати.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) одноразову допомогу в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розмірі 19080,00 грн.

В задоволенні решті вимог позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя: Шамотайло О.В.