Рішення № 84745295, 01.10.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1655/19

провадження у справі №2/0285/709/19

01 жовтня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді………………Літвин О.О.

секретаря…………......................Дуянової Г.Г.

з участю:

відповідачки…………….……… ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон фінанс»

до ОСОБА_1

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив визнати дійсним укладений між ними 26.05.2018 договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-56824 (далі – Договір). В обґрунтування позову зазначив, що Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на Інтернет сайті позивача і виконання певних дій, які свідчать про укладення договору. Кошти в сумі 4 000 грн. були перераховані відповідачці на її картку. Свої зобов`язання як позивач, та і відповідачка, повернувши всю суму кредиту, один перед одним виконали. Однак Нацкомфінпослуг було винесено акт про правопорушення, прийнятий за результатами скарги відповідачки, у якому зазначено, що товариством не дотримано порядку укладення електронного договору, встановленого ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тому він є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Посилаючись на ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.204, 207, 218 ЦК України просив визнати дійсним укладений з відповідачкою Договір.

Ухвалою суду від 04.07.2019 до участі в справі було залучено ІІІ особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Представник позивачки в судове засідання не прибув, в поданому клопотанні просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення. Пояснила суду, що умови укладеного між нею та позивачем Договору були несправедливими, оскільки вона сплатила непропорційно велику суму кредиту, у зв`язку з чим звернулась із відповідною скаргою до Комісії. Остання встановила в діях позивача порушення законодавства у сфері надання фінансових послуг.

В письмових поясненнях до суду представник Комісії зазначив, що за результатами звернення ОСОБА_1 було встановлено, що Товариством «Компаньйон фінанс» надано їй фінансову послугу з надання коштів у позику з порушенням чинного законодавства

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів передбачено Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

В підтвердження укладення між відповідачкою та позивачем договору позики, останнім було надано Договір, пунктами 3, 5 якого визначено, що Товариство надає клієнту на банківський рахунок грошові кошти у розмірі 4 000 грн. на визначені ним особисті цілі, а клієнт зобов`язується їх повернути до 24.06.2018 зі сплатою відсоткової ставки 0,01 % в день. З картки обліку виконання Договору станом на 29.03.2019 вбачається, що всього відповідачкою було погашено 10 952 грн., заборгованість відсутня.

Згідно листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 22.07.2019 № 4057-ВП, між ТОВ «Компаньйон Фінанс» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено угоду на переказ коштів № ВП-11056-4 від 11.05.2016, відповідно якої було здійснено за дорученням ТОВ «Компаньйон Фінанс» успішний переказ коштів 26.05.2018 власнику картки ОСОБА_1 на суму 4 000 грн.

Як вбачається з наданого позивачем акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Компаньйон Фінанс» на ринку фінансових послуг від 12.04.2019 № 533/16-5/15, складений Комісією, встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, визначеного статтею 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію»; укладений між сторонами Договір є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що є порушенням ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Однак поняття «юридичного спору» має тлумачитись широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатись не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Завданням цивільного судочинства України є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Аналіз статей 13, 15, 16, 204, 218 ч.2 (межі здійснення цивільних прав, право на їх захист судом, презумпція правомірності правочину та його дійсність) ЦК України дозволяє зробити висновок, що дійсність договору, як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про дійсність договору не для захисту цивільних прав є недопустимим.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення у справі «Гурепка проти України»); «ефективним» як у законі, так і на практиці (рішення у справі «Пантелеєнко проти України»); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення у справах «Кудла проти Польщі», «Гарнага проти України»).

Разом з тим, у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; повинно йтися про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватись як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру, щоб спір був дійсним та серйозним (справа « ОСОБА_2 М.В. проти України»).

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський суд вказав, що для Конвенції було б неприйнятною, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту в разі порушення прав та свобод, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Тобто, позивач має обрати такий спосіб захисту, який би гарантував припинення порушення його прав та відновлення цього права без ускладнень діями чи бездіяльністю відповідача, або який би передбачив належне відшкодування за порушення вказаного права.

За заявленими вимогами позивач просить визнати дійсним укладений Договір з відповідачем з посиланням на те, що Комісія ставить під сумнів його дійсність. Разом з тим, з наданих сторонами суду пояснень та доказів слідує, що свої зобов`язання за Договором вони виконали, заборгованість відсутня і жодних вимог з приводу Договору один до одного ні позивач, ні відповідачка не мають.

За нормою ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Права позивача у межах даного спору відповідачка не оспорює.

Акт про правопорушення, складений Комісією, на який посилається позивач, не породжує ніяких правових наслідків для сторін Договору.

З урахуванням викладеного, порушення відповідачкою прав позивача встановлено не було, у зв`язку з чим відсутність предмета спору унеможливлює вирішення спору по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих суду доказів в обґрунтування заявлених вимог, достатність і їх взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, – суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон фінанс» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 04 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя О.О.Літвин