Рішення № 84743032, 24.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/9958/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004271402 від 16.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004271402 від 16.04.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, позивач позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Союз-Світло Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2017, за результатами якої було складено Акт перевірки № 175/26-15-14-02-05/35961869 від 27.03.2018.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00004271402 від 16.04.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, у зв'язку з чим, останній не міг своєчасно ознайомитися та отримати акт перевірки, що фактично позбавило позивача можливості оскаржити в адміністративному порядку такий акт, на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення. Крім того, викладені в акті перевірки висновки суперечать дійсним обставинам справи, є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.

Вважаючи податкове повідомленням-рішення необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

У відповіді на відзив Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечило проти позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Так, відповідач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Союз-Світло Україна» порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, 6, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 627963 грн., в тому числі по періодам: 2016 у сумі 34700 грн.; 9 місяців 2017 - 593263 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних (грудень 2015, січень 2016, квітень 2016, травень 2016, серпень 2016, жовтень 2016, грудень 2016, січень 2017, червень 2017).

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві вважає, що ним було повністю дотримано вимоги чинного законодавства щодо складання Акта перевірки та видачі його позивачу.

Враховуючи викладене вище ГУ ДФС у м. Києві просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказів № 2106 від 09.02.2018 про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Союз-Світло Україна» та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки № 3690 від 07.03.2018 проведена податкова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Союз-Світло Україна» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2017 .

Як вбачається з матеріалів справи актом перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, 6, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 627963 грн., в тому числі по періодам: 2016 у сумі 34700 грн.; 9 місяців 2017 - 593263 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних (грудень 2015, січень 2016, квітень 2016, травень 2016, серпень 2016, жовтень 2016, грудень 2016, січень 2017, червень 2017).

За результатом перевірки контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 00004271402, яким до ТОВ «Союз-Світло Україна» застосовано штрафні санкції у розмірі 784 954, 00 грн.

Позивач, користуючись своїм правом оскаржив спірне повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду його скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2018 № 20797/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.04.2018 № 00004271402 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеним за її результатом податковим повідомленням-рішенням № 00004271402 від 16.04.2018, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

За результатами перевірки у відповідності до вимог ст. 86 ПК України ГУ ДФС у м. Києві складено Акт перевірки № 175/26-15-14-02-05/35961869 від 27.03.2018.

У відповідності до п. 86.3 Податкового кодексу акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається з матеріалів справи з метою вручення та підписання Акта перевірки посадовими особами відповідача було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ «Союз-Світло України», а саме: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34-А, кв. 22.

Пунктом 45.2 ст. 45 ПК України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Світло-Союз Україна» знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34-А, кв. 22.

Однак, за даною адресою відповідачем було встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що було складено відповідний акт № 430/26-15-14-02-05 від 27.03.2018.

У зв'язку з викладеним, у відповідності до ст. 58 ПК України, Акт перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «Союз-Світло Україна» засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.

Надісланий Акт перевірки було повернуто 31.03.2018 у зв'язку з ненадходженням позивача за податковою адресою (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34-А, кв. 22).

Згідно з п. 58.3 ст. 58 Кодексу у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 00004271402, яке з повідомленням про вручення було надіслано на податкову адресу ТОВ «Союз-Світло Україна».

Таким чином ГУ ДФС у м. Києві діяло в межах визначених чинним законодавством України, а отже твердження позивача про порушення ним порядку перевірки не можуть бути взяті судом до уваги.

На обґрунтування своїх позовних вимог, представник позивача зазначив, що податкова перевірка проводилась відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 5/1, в той же час, акт перевірки від 27.03.2018 №175/26-15-14-02-05/35961869 позивач не отримував, що також підтверджується даними з офіційного веб-сайту "Укрпошта" за штрих-кодовим ідентифікатором №040802818664, у зв'язку з чим, представник позивача звернулася до Центру поштового зв'язку №1 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" із адвокатським запитом, в якому просила розпорядника інформації надати пояснення з яких причин вказане поштове відправлення не було вручено адресату. На думку позивача, процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час проведення податкової перевірки нівелюють її результати, у зв'язку з чим, податкове повідомлення - рішення є протиправними.

З метою, з'ясування вказаних обставин, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 було витребувано у керівника Відділення поштового зв'язку № 80 м. Київ Центру поштового зв'язку №1 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" надати суду: інформацію та пояснення про те, який саме вид поштового відправлення (рекомендоване чи цінне) за штрих-кодовим ідентифікатором 0408028018664 було здійснено 28.03.2018 - фіскальний чек від 28.03.2018р. № 3359; інформацію про особу відправника поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором №0408028018664, яке було відправлене 28.03.2018 - фіскальний чек від 28.03.2018р. №3359; інформацію та пояснення про причини не вручення товариству з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СВІТЛО Україна" поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором №0408028018664, яке було відправлено 28.03.2018 - фіскальний чек від 28.03.2018р. №3359.

На виконання вказаних вимог ухвали суду, керівником Відділення поштового зв'язку № 80 м. Київ Центру поштового зв'язку №1 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" було надано відповідь № 33-м-11222 від 22.05.2019, якою останній повідомив, що інформацію про пересилання та відправлення рекомендованого поштового відправлення за трек-кодом №0408028018664 в автоматизовані системі знищена за закінченням терміну зберігання.

Крім того, судом у судовому засіданні, що відбулося 13.08.2019 було допитано у якості свідка заступника начальника відділу, радника податкової та митної справи 3 рангу, відділу перевірок у сфері податкових послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві Голоту І.О., яким проводилась перевірка позивача. За його свідченням податкова перевірка проводилась за фактичною адресою місця знаходження ТОВ «Союз-Світло Україна», а саме: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 5/1, про що складено акт перевірки від 27.03.2018 №175/26-15-14-02-05/35961869. З метою вручення вказаного акту в.о. директору ТОВ «Союз-Світло Україна» Лівончик Д.Ю. уповноваженою особою контролюючого органу було здійснено телефонний дзвінок , однак остання на зв'язок не вийшла, крім того, за місцем податкової адреси, а саме: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34-а, кв. 22 посадові особи товариства були відсутні, про що також складено відповідний акт. Враховуючи вказані обставини, свідком було направлено на податкову адресу позивача ( м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34-а, кв. 22) рекомендоване поштове направлення із повідомленням про врученням, яке було повернуто органами поштового зв'язку із поміткою: "не знаходиться".

Представник позивача зазначені факти в судовому засіданні заперечила, посилаючись на те, що посадова особа контролюючого органу на фактичну та податкову адресу товариства не з'являлася та акт перевірки рекомендованим листом не відправляла, однак, достовірних та допустимих доказів на підтвердження викладених заперечень представник позивача суду не надала.

Щодо безпідставності висновків, що викладені у Акті перевірки № 175/26-15-14-02-05/35961869 від 27.03.2018, суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії доручення та агентськими договорами.

Пункт 14.1.54 ст. 14 ПК України надає визначення поняття дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Крім того, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248).

Як передбачено п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Відповідно до пункту 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Також, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до Акту перевірки строк сплати - виконання зобов'язання ТОВ «Союз-Світла Україна» перед ТОВ «Союз-Світло» не настав, у зв'язку з тим, що дати виписки зазначених ним видаткових накладних (поставки товарів) не минуло 45 календарних днів. Видаткова накладна зазначена у п. 1 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017, з якою ТОВ «Союз-Світло Україна» має перед ТОВ «Союз-Світло» грошове зобов'язання зазначена двічі та до перевірки не надана.

ТОВ «Союз-Світло Україна» у позовній заяві зазначає, що під час проведення перевірки на вимогу контролюючого органу, разом з угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, надавалися також: додаткова угода до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017 (як її невід'ємна частина), договори купівлі-продажу, листи, а також видаткові накладні, що були відображені у додатковій угоді до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Представник позивач зазначала, що посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві при проведенні перевірки опису (акту) документів, що подавалися останнім для проведення перевірки складено не було, у зв'язку з чим, останнім безпідставно не прийнято до уваги надані для перевірки документи, зокрема: додаткову угоду до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017 (як її невід'ємна частина), договори купівлі-продажу, листи, а також видаткові накладні, що були відображені у додатковій угоді до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, що в подальшому призвело до прийняття протиправного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У той же час, свідок зазначив, що документи, які подавались позивачем для перевірки вказані в акті перевірки від № 430/26-15-14-02-05 від 27.03.2018.

Суд також звертає увагу, що наказом ДФС України від 01.06.2017 №396 затверджено зразок форми акта (довідки) документальної планової/ позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (зі змінами, внесеними наказом ДФС від 08.05.2019 № 358), в той же час, форми акта (опису) документів, що подаються для проведення планової/позапланової документальної перевірки не законодавчому рівні не встановлено.

Крім того, в матеріалах даної справи також відсутні докази щодо надання позивачем додаткової угоди до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017 (як її невід'ємна частина), договорів купівлі-продажу, листів, а також видаткових накладних, що були відображені у додатковій угоді до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, докази, які надавались позивачем зафіксовані в акті перевірки.

Також, до перевірки не надані видаткові накладні від 21.08.2017 № СС-0821-0023, від 0.09.2017 № СС 0901-0015, від 04.09.2017 № 904-0022, від 05.09.2017 № 905-0016, які зазначені в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017, згідно якої ТОВ «Союз-Світло Україна» має перед ТОВ «Союз-Світло» грошове зобов'язання.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Проведеною перевіркою встановлено такі факти: дефектність окремих пунктів угоди про зарахування однорідних вимог від 30.09.2017; невиконання суб'єктами господарювання умов зарахування зустрічних однорідних вимог, визначених Цивільним кодексом України; визнання (списання в рахунок зарахування зустрічних вимог) ТОВ «Союз-Світло Україна» кредиторської заборгованості ТОВ «Союз-Світло» такою, що на дату балансу не підлягає погашенню.

У зв'язку з чим, ТОВ «Союз-Світло Україна» в порушення пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 , п. 134.1 ст. 134ПК України, п. 5 П (С) БО 11 «Зобов'язання» занижено доходи на загальну суму 3295907 грн. у т.ч. за 9 місяців 2017 рік на суму 3295907 грн.

Як передбачено ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Частиною 1 ст. 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Викладене вище свідчить про те, що зарахування вимог не є можливим у зв'язку з ненастанням терміну виконання.

Залік є можливим за тими зобов'язаннями, строк яких вже настав, до того важливо, щоб строк виконання зобов'язання настав за двома зобов'язаннями.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2017 та актом від 30.09.2017 № 156 є неможливим.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90-91, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено: 02.10.2019

Суддя А.С. Мазур