Рішення № 84742921, 02.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2019 року № 826/10337/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0343191207, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, б. 32, оф.14, код ЄДРПОУ 39618812) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0343191207 від 12 червня 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновок ГУ ДФС у м. Києві щодо заниження податкових зобов'язань ТОВ «Експрес Техбуд» з ПДВ за березень 2018 року та заниження суми, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 27 898 грн помилковим, оскільки податкова накладна № 65 від 30.03.2018 року є помилково складеною, а відображення помилково складеної податкової накладної до податкової звітності з ПДВ прямо суперечить п. 44.1 Податкового Кодексу України.

Відповідач із такими аргументами позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, в зв'язку із їх необґрунтованістю, висновки, викладені в акті перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Експрес Техбуд» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2018 року, за результатами якої складено акт № 5970/26-15-12-07-20/39618812 від 18.05.2018 року та протокол про накладення на керівника адміністративного штрафу за адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 163.1 КУпАП.

В акті камеральної перевірки зазначено, що за результатами перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, ГУ ДФС у м. Києві було виявлено арифметико-логічну помилку - заниження суми операції, що оподатковується за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов'язань ТОВ «Експрес Техбуд» з ПДВ за березень 2018 року та заниження суми, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 27 898 грн.

На підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0343191207 від 12.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 34 872 грн 50 коп, з яких 27 898 грн 00 коп - сума податкового зобов'язання, 6974 грн 50 коп - штрафна санкція, нарахована на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 розділу V Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач подав свої заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення та заперечення до акту камеральної перевірки.

Свої заперечення ТОВ «Експрес Техбуд» аргументувало тим, що різниця у 27 897 грн 77 коп між показниками податкового зобов'язання з ПДВ, що були включені позивачем до податкової декларації та показниками зобов'язання з ПДВ (1206558 грн) у березні місяці, що були сформовані за результатами сумування податкових накладних, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, виникла у зв'язку із помилковим складенням та реєстрацією працівниками Товариства податкової накладної № 65 від 30.03.2018 року на суму зобов'язання з ПДВ - 27 897 грн 77 коп.

На адресу позивача засобами поштового зв'язку, надійшло повідомлення ГУ ДФС у м. Києві №26647/10/26-15-12-07-18 від 08.06.2018 року про результати розгляду заперечення до акту перевірки, відповідно до якого висновки акту перевірки залишено без змін, оскільки до податкового зобов'язання декларації за березень місяць не включена податкова накладна № 65 від 30.03.2018 року на суму ПДВ 27 898 грн, виписана на адресу ТОВ «БК «Будівельні Технології», чим порушено приписи п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту16.1 статті16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання), у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу.

Вимогами пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 ПК України.

Так, пунктами 201.14 та 201.15 статті 201 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року з додатками, Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено невключення позивачем до податкових зобов'язань податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН на суму 27 898 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Будівельні технології».

Позивач зазначив, що податкову накладну по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Будівельні технології» зареєстровано помилково, жодних подій, встановлених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України у зазначений податковий період не відбулось, а тому висновки податкового органу щодо безпідставного неврахування податкових зобов'язань не відповідають дійсності.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача та зазначає наступне.

Внесення змін до податкової звітності, регламентується статтею 50 ПК України.

Так, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Із системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що після камеральної перевірки, у тому числі і під час її проведення, позивач мав право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації та виправляти помилки.

Платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку

Таким чином, позивач не позбавлений права подати уточнюючу податкову декларацію, або, у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, надіслати уточнюючий розрахунок або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання.

Водночас, в матеріалах справи відсутня інформація та підтверджуючі документи про подання позивачем до ГУ ДФС у місті Києві уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок разом із розрахунком коригування сум на додану вартість.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із підпунктом 192.1.1. п. 191.1 ст. 191 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Крім того, відповідно до листа ГУ ДФС України від 22.01.2016 року № 2052/7/99-99-19-03-02-17 «Про податок на додану вартість», у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-ти денного терміну, у податковій декларації того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

Як зазначає відповідач, платником податку складено лише 27.04.2018 року та контрагентом зареєстровано 15.05.2018 року розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №290 до податкової накладної № 65 від 30.03.2018 року.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2018 року № 0343191207 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст.257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, б. 32, оф.14, код ЄДРПОУ 39618812) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа