Рішення № 84742779, 04.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2358/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1880, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про поновлення строку придатності свідоцтва про хворобу, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 08.08.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1880 (далі - в/ч А1880), у якому просить:

- поновити строк придатності свідоцтва про хворобу №131-х, затвердженого рішенням ЦВЛК від 07.02.2019, за час вимушеного прогулу з 06.02.2019;

- визнати бездіяльність командування в/ч А1880 щодо незвільнення його з військової служби за контрактом згідно підпункту ''б'' пункту 2 частини 5 статті 26, у редакції Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', пунктів 231, 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та відповідно до свідоцтва ЦВЛК №131-х - протиправною;

- зобов'язати відповідача в особі командування звільнити його з військової служби за контрактом негайно згідно підпункту ''б'' пункту 2 частини 5 статті 26, у редакції Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', пунктів 231, 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та відповідно до свідоцтва ЦВЛК №131-х, і виключити його зі списків особового складу військової частини після вирішення житлового питання та здійснення повного розрахунку, про що зазначено позивачем у рапорті про звільнення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що його свідоцтво про хворобу №131-х, затверджене рішенням ЦВЛК від 07.02.2018, в разі втрати чинності, має бути поновлено судом за час вимушеного прогулу (у зв'язку із незаконним звільненням з військової служби), тобто з 06.02.2019 - до часу поновлення на службі.

Ухвалою судді від 12.08.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін. Також, надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 24.09.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК).

У встановлений ухвалою суду строк від відповідачів відзив не надійшов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у в/ч А3547, яка знаходиться у підпорядкуванні в/ч А1880.

07.02.2018 ЦВЛК складено щодо ОСОБА_1 свідоцтво про хворобу №131-х, відповідно до якого позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 13-14).

Наказом командира в/ч А1880 від 03.03.2018 №14-рс позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', з урахуванням пункту 1 частини 8 цієї ж статті.

Відповідно до наказу командира в/ч А1880 від 03.03.2018 №51 припинено дію контракту про проходження військової служби та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу частини (а.с. 8).

Надалі, на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №825/1462/18, наказом командира в/ч А1880 від 06.02.2019 №9-рс позивача поновлено на військовій службі і призначено оператором радіолокаційної станції в/ч А3547 (а.с. 10, 11-12).

24.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч А3547 із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі свідоцтва про хворобу №131-х, затвердженого постановою ЦВЛК від 07.02.2018 (а.с. 15).

Оскільки вказаний рапорт не був прийнятий для реєстрації, позивач 08.04.2019 звернувся з відповідним рапортом до командира в/ч А1880 (а.с. 18), у якому просив звільнити його з військової служби згідно свідоцтва про хворобу №131-х, затвердженого постановою ЦВЛК від 07.02.2018, підпункту ''б'' пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', пунктів 231, 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

За результатами розгляду рапорту, листом від 22.04.2019 за №476, в/ч А1880 повідомила, що підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом ''б'' пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' відсутні, оскільки в силу дії пункту 22.12 Положення про ВЛЕ свідоцтво про хворобу №131-х від 07.02.2018 втратило чинність 01.02.2019, після спливу 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 2 Закону України від 258.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232) установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється, у тому числі, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232).

Відповідно до частини дванадцятої статті 2 Закону №2232 громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

У свою чергу, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення).

Розділом І Положення визначено, що військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (пункт 1.2).

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази (пункт 2.2).

Відповідно до Розділу ІІ Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1).

Пунктом 20.2 Положення передбачено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК

Відповідно до пункту 20.4 Положення за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає, у тому числі, постанову: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".

Свідоцтво про хворобу в мирний час складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби.

Відповідно до пункту 22.12 Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров'я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів військових (цивільних) лікувальних закладів виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.

Військовослужбовці строкової військової служби, визнані у мирний час ВЛК непридатними до військової служби, після виписки із військових лікувальних закладів підлягають госпіталізації до лазарету військової частини (а за його відсутності - звільненню від виконання службових обов'язків) до звільнення з військової служби за станом здоров'я.

З аналізу наведених норм права вбачається, що виключні (дискреційні) повноваження щодо перевірки стану здоров'я військовослужбовців надані ВЛК. Результати такого огляду (переогляду) оформлюються, у тому числі, свідоцтвами про хворобу, які є чинними протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення строку придатності свідоцтва про хворобу №131-х, затвердженого рішенням ЦВЛК від 07.02.2019, є формою втручання в дискреційні повноваження ВЛК та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Також, як вбачається із свідоцтва про хворобу №131-х, оформленого протоколом ВЛК від 07.02.2018, медичний огляд ОСОБА_1 був проведений 01.02.2018 (а.с. 13-14), тобто в силу дії пункту 22.12 Положення, вказане свідоцтво втратило чинність 01.02.2019.

У свою чергу, підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, визначені пунктом 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232.

Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Відповідно до пункту 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.

Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

У свою чергу, на момент звернення позивача до командира в/ч А1880 із рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я (08.04.2019), свідоцтво про хворобу від 07.02.2018 №131-х втратило чинність.

За наведених обставин, суд вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі вищевказаного свідоцтва, підпункту ''б'' пункту 2 частини 5 статті 26, у редакції Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', пунктів 231, 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, командування в/ч А1880 діяло обґрунтовано, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А1880 (А0732,А3347), Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про поновлення строку придатності свідоцтва про хворобу, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Відповідач 1: Військова частина А1880 (А0732,А3347) (код ЄДРПОУ 07806456, м. Васильків, Київська область, 08606).

Відповідач 2: Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (вул. Госпітальна, 18, м. Київ, 01133).

Суддя С.В. Бородавкіна