Рішення № 84742347, 24.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2019 р. № 520/6208/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 (ордер серія ХВ№000025 від 17.07.2019),

представника відповідача - Гончаренко А.С. (довіреність №09-05/2742 від 15.03.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул.Алчевських, буд.40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.05.2019 року №ХК5578/297/НД/АВ/П/ТД/-ФС;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 1252,00 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК5578/297/НД/АВ/П/ТД/-ФС від 17.05.2019р. прийнята у відношенні ФО-П ОСОБА_3 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки, встановлені відповідачем порушення під час проведення інспекційного відвідування не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.08.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (ордер серія ХВ№000025 від 17.07.2019), заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та наданих суду пояснень.

Представник відповідача - Гончаренко А.С. (довіреність №09-05/2742 від 15.03.2019) проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що під час інспекційного відвідування Головним управління Держпраці у Харківській області встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. В ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 не надано жодних документів, що підтверджує факт трудових відносин з громадянкою ОСОБА_4. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що на підставі п.п.6 п. 5 Порядку №295 від 26.04.2017 "Деякі питання реорганізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295) та на підставі інформації ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, визначені в ході контрольних повноважень (а саме: листа Головного управління ДФС у Харківській області з доданими матеріалами перевірки ФО-П ОСОБА_3 від 30.01.2019 №96/20/9/РРО/2587805454).

На підставі вищезазначеної інформації, заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області видано наказ №679 від 08.04.2019 про проведення заходу державного контролю ФО-П ОСОБА_3 (а.с.84).

Так, інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу від 08.04.2019 №679 та направлення на проведення інспекційного відвідування 02.03-03/1211 від 08.04.2019 здійснено вихід за фактичною адресою здійснення господарської діяльності позивача: АДРЕСА_2.

Під час виходу інспекторами праці встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 та особа, уповноважена на представництво інтересів ФО-П ОСОБА_3 відсутні за зазначеною адресою, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК5578/297/НД від 09.04.2019 (а.с.39-42) та вимогу про надання документів №ХК5578/297/ПД від 09.04.2019 (а.с.43-44), направлений позивачу засобами поштового зв'язку.

На виконання вимоги про надання документів №ХК5578/297/ПД від 09.04.2019 об'єкт відвідування надав перелік документів, зазначених у вимозі.

За результатами розгляду наданих позивачем документів, інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області складено акт №ХК5578/297/НП/АВ від 19.04.2019 (а.с.18-38).

Згідно висновків акту перевірки було встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП, яке виявилось у тому, що до роботи були допущено працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_4.

За результатами інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області прийнято припис про усунення порушень законодавства про працю №ХК5578/297/НД/АВ/П від 19.04.2019 року.

Не погодившись з приписом про усунення порушень законодавства про працю позивач оскаржив його до Головного управління Держпраці у Харківській області.

Станом на час розгляду справи Головним управлінням Держпраці у Харківській області відповіді за результатами розгляду скарги ФО-П ОСОБА_3 не отримав.

17.05.2019 року відповідач прийняв постанову про накладення штрафу №ХК5578/297/НП/АВ/П/ТД-ФС на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 125190,00 грн. (а.с.58-61).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96). Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення №96).

Головне управління Держпраці в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до ст. 38 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контрольний захід органами Держпраці у Харківській області проводився в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Постановою Кабінету Міністрів №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався.

Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як зазначено відповідачем у письмовому відзиві та підтверджується матеріалами адміністративної справи, наказ про проведення інспекційного відвідування було прийнято на підставі листа ГУ ДФС у Харківській області та матеріалів перевірки від 05.02.2019 року, в якому повідомлено про порушення позивачем ст.24 КЗпП.

Копія листа Головного управління ДФС у Харківській області, що слугувало підставою для проведення перевірки позивачу та його представнику надана не була.

З матеріалів справи встановлено, що 30.01.2019 співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, отримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.6 статті 80 Податкового кодексу України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тими, яким установлено апробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці. Зокрема перевіряються: штатний розклад і наказ про його затвердження, зміни; книги обліків наказів, руху трудових книжок; кадрові накази й накази по основній діяльності; табелі обліку робочого часу; трудові договори (контракти), зміни і доповнення до них; трудові книжки працівників і вкладиші до них; повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, наказ (розпорядження) і заява про прийняття на роботу; цивільно-правові договори; документи, що підтверджують нарахування й виплату заробітної плати, авансу, індексації, відпускних і інших нарахувань працівникам; податкова звітність та звітність з єдиного внеску; інші документи, пов'язані з предметом перевірки.

Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин роботодавця з працівником, який здійснює трудову діяльність, у такого працівника можуть попросити пред'явити документи, що посвідчують особу або інші документи, які дозволять ідентифікувати особу (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Як вбачається з акту перевірки №006138 від 29.01.2019 року співробітниками ГУ ДФС у Харківській області під час проведення фактичної перевірки порушень законодавства щодо уклаання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не виявлено. Жодного факту з перелічених нижче питань, які підлягають з'ясуванню під час проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДФС у Харківській області не виявлено та в акті перевірки не висвітлено. Жодним належним та допустимим доказом не підтверджено наявність порушення щодо укладання трудового договору.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Харківській області не мало достатніх правових підстав для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Щодо порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: не укладення трудових договорів з ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Доказів, що вищезазначена особа була допущена до виконання робіт у позивача, а також, що вона має будь-які трудові чи цивільно-правові відносини та виконує певні роботи і послуги за замовленням або дорученням позивача відповідачем до суду не надано.

Судом з акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю від 19 квітня 2019 року № ХК5578/297/НД/АВ встановлено, що за прилавком магазину здійснює реалізацію продуктів харчування та напоїв громадянка ОСОБА_4, яка надала усні пояснення, в яких зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_3, пояснення записані інспектором праці зі слів від підпису відмовилась. Інспекційне відвідування та пояснення були зафіксовані відеотехнікою. Таким чином було встановлено фактичний допуск гр. ОСОБА_4 до роботи.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 5 ст.2 Закону №877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №877, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Оскільки, державними інспекторами праці проведено при виході на інспекційне відвідування за фактичним місцем здійсненням господарської діяльності позивача не встановлено уповноважених осіб для вручення наказу та направлення на перевірку, а саме перевірка проведена на підставі наданих документів ФО-П ОСОБА_3 без повторного виходу інспекторів за місцем здійснення господарської діяльності, суд доходить висновку, що проведення контрольного заходу було розпочато без встановлення факту здійснення підприємницької діяльності саме того суб'єкта господарювання, у відношенні якого були видані наказ про проведення інспекційного відвідування та направлення.

Крім того, суд звертає увагу, що висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах фактичної перевірки інспекторів Головного управління ДФС у Харківській області, за результатами їх виходу за адресою здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3: АДРЕСА_2

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.03.2010 року, номер витягу 25710809 та Свідоцтву про право власності нерухомого майна від 26.03.2010р., вказане приміщення належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_2).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_8 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.04.2002 року та здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами цінування, напоями та тютюновими виробами (основний).

З матеріалів справи встановлено, що 03.01.2018 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено договір оренди, за умовами якого ФО-П ОСОБА_3 орендує частину приміщення-магазину загальною площею 89 кв.метрів, у тому числі приміщення для зберігання алкогольних напоїв №3 площею 55 кв.м., тютюнових виробів №1 площею 32 кв.м. та торгівельну залу площею 22 кв.м. (а.с.62-63).

В ході судового засідання встановлено, що в орендованій частині магазину за трудовим договором з ФО-П ОСОБА_3 працює ОСОБА_9, а в іншій частині магазину здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_8, яка також використовує працю найнятих працівників, в тому числі й ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем до суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 цивільно-правового договору оренди магазину порушення чинного законодавства України.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем документів про працевлаштування ОСОБА_4 в іншого суб'єкта господарювання, суд зазначає, що позивач не наділений обов'язком надавати документи, що стосуються господарської діяльності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження щодо допуску ФО-П ОСОБА_3 до роботи особи з якою не укладено трудовий договір, оскільки, в орендованому позивачем приміщенні знаходився реалізатор продукції іншої фізичної особи-підприємця, який здійснює продаж товарів за цією ж адресою, не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.1, ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Харківській області від 17.05.2019 року №ХК5578/297/НД/АВ/П/ТД/-ФС.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (ЄДРПОУ 39779919, вул.Алчевських, буд.40, м.Харків, 61002).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 04 жовтня 2019 року.

Суддя Панченко О.В.