Рішення № 84742230, 04.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 р. Справа № 520/7323/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності (дій) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність (дії) Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1, у встановленні статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видати посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, спричиненого аварією на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку у відповідача. Він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Вважає, що він має право на отримання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», у зв'язку з чим 02.07.2019 року звернувся до відповідача із відповідною заявою. Але відповідач відмовив йому у встановленні статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», оскільки установлення особі даного статусу можливе лише за наявності відповідного розпорядчого документу за лінією Цивільної оборони щодо залучення до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу такого формування. Позивач вважає свої права зі встановленні статуту «особи з інвалідністю внаслідок війни» та отримання відповідного посвідчення порушеними з боку відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на роз'яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначив, що дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ та організацій. Залученим до складу формувань Цивільної оборони такий статус встановлюється на підставі документів, які мають містити інформацію про розпорядчий документ за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи названого формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи заяв по суті справи, докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.01.1993 року є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивача, який працював слюсарем-мотористом Красноградського АТП 16345, було відряджено до м. Чорнобиль Київської області з 03.07.1987 року по 04.08.1987 року для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, що підтверджується витягом з наказу Красноградського АТП 16345 від 01.07.1987 року, довідкою підприємства від 18.04.1997 року №04/89-01, перепусткою до м. Чорнобиль на право в'їзду у закриту зону від 13.07.1987 №059674, довідками Київського обласного управління пасажирського автотранспорту, завіреними УС Чорнобильської АЕС №4 про участь позивача у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, табелями обліку відпрацьованого часу за липень, серпень 1987 року.

Крім того, ОСОБА_1 було нагороджено почесною грамотою за внесений вклад в справу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №704666 від 31.05.2018 року має 2 групу інвалідності безстроково, внаслідок захворювань, пов'язаних із впливом іонизуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» з наданням відповідного посвідчення інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 11.07.2019 року №05-60/4618 відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації, повідомив позивачу, що установлення особі статусу інваліда війни можливе за наявності відповідного розпорядчого документа за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу такого формування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними нормами чинного законодавства.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551).

Відповідно до ст.1 Закону №3551 цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Стаття 4 Закону №3551 визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з вимогами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами), від 29.06.1976 року № 92 (Постанова про організацію та ведення ЦО у міському районі та на промисловому об'єкті народного господарства) та від 29.06.1976 року № 92 (Постанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) та на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпоряджень начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року та начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року тощо, про які також міститься вказівка в інформаційній довідці Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, Цивільна оборона організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Згідно статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.09.1991 №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Виходячи із аналізу вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалось все працездатне населення.

Таким чином, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України стаття 7 зазначеного Закону).

Згідно з абз. 2 пункту 7 Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, яким групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримання інвалідності внаслідок зазначеного підтверджується матеріалами справи.

Додані позивачем до позову документи є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань цивільної оборони та отримання ним інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та отримання відповідного посвідчення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.

Суд зазначає, що позивачем надані суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ст. 9, ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється, а доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 14, 139, 243-246, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації, (код ЄДРПОУ 03196481, вул. Бельовська, буд. 84, м. Красноград, Харківська область, 63304) про визнання бездіяльності (дій) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1, у встановленні статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196481; вул. Бєльовська, буд. 84, м. Красноград, Харківська область, 63304) встановити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) статус «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196481; вул. Бєльовська, буд. 84, м. Красноград, Харківська область, 63304) видати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме - до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.