Рішення № 84742141, 04.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1881/19

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу державної служби роботу на посадах в органах державної податкової служби України за період з 06.09.1993 року по 11.04.2016 згідно з даними довідки Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.07.2019 №8247/10/17-00-04-117 та у призначенні з 19.07.2019 пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІ1 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідками Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.07.2019 №95/17-00-05-30 та №96/17-00- 05-36; 2) зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу з 19.07.2019 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідками Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.07.2019 №95/17-00-05-30 та №96/17-00-05-36., зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 06.09.1993 по 11.04.2016 на посадах в органах державної податкової служби України згідно з даними довідки Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.07.2019 за №8247/10/17-00-04-117. Доводи позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в переведені позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Позивач вважає, що незарахування відповідачем до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є безпідставним, оскільки до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, згідно якого час роботи на посадах, які обіймав позивач, зараховується до стажу державної служби. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що рішення про відмову в переході позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Зокрема, відповідач вказав, що пунктом 17 статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII визначене коло осіб, на яких дія цього закону не поширюється, а саме, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене законом. За наведених обставин, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

19.07.2019 позивач звернувся до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно статті 37 Закону України «Про державну службу», з наданням вичерпаного переліку документів для призначення відповідної пенсії (а.с.12).

Листом від 02.08.2019 № 117/02.6 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії державного службовця. Зазначене рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Також, відповідач зауважив, що згідно з статтею 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Крім того, відповідно до статей 342-344 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання посадовим особам присвоюються довічно. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Оскільки, стаж державної служби, підрахований відповідно до представлених позивачем документів складає 11 років 9 місяців 15 днів, при необхідному стажі державної служби - не менше 20 років, тому в призначенні пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII йому відмовлено (а.с.15-17).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Згідно з статтею 3 Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини другої статті 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також, статтею, 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При цьому, згідно з статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто, конституційне право на соціальний захист включає в себе і право громадян на забезпечення їх у старості шляхом призначення та виплати пенсії за віком, пенсії за вислугу років та інших її видів, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків та є однією з форм соціального захисту, чим, в свою чергу, визначається зміст і характер обов'язів держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з статтею 90 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З системного аналізу положень Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, вбачається, що з набранням чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, законодавцем передбачене виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менше як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби.

Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), чинним у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII.

Відповідно до частини першої статті 15 Закон України «Про державну податкову службу в Україні», посадовою особою органу державної податкової служби могла бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Статтею 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а.

Тобто, період роботи позивача у податкових органах на різних посадах зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Згідно з записами в трудовій книжці позивача серії БТ-І № 2198171 (а.с.18-28), остання працювала на наступних посадах державної служби:

1) з 06.09.1993 по 25.11.1996 на посадах державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора, старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції Гощанської районної державної адміністрації (стаж державної служби - 3 роки 2 місяці 19 днів);

2) з 26.11.1996 по 31.03.1998 на посаді начальника відділу валютного контролю Державної податкової адміністрації у Гощанському районі (стаж державної служби - 1 рік 4 місяці 5 днів);

3) з 01.04.1998 по 14.10.1998 на посаді головного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Гощанському районі (стаж державної служби - 6 місяців 13 днів);

4) з 15.10.1998 по 07.07.2000 на посаді головного державного податкового інспектора Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (стаж державної служби - 1 рік 8 місяців 22 дні);

5) з 05.03.2002 по 16.08.2004 на посаді бухгалтера першої категорії, провідного спеціаліста Відділення Державного казначейства у Гощанському районі Рівненської області (стаж державної служби - 2 роки 5 місяців 11 днів);

6) з 17.08.2004 по 10.04.2006 на посаді державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції (стаж державної служби - 1 рік 7 місяців 23 днів);

7) з 11.04.2006 по 28.02.2012 на посаді старшого державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у м. Рівне (стаж державної служби - 5 років 10 місяців 17 днів);

8) з 01.03.2012 по 26.06.2013 на посаді старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (стаж державної служби - 1 рік 3 місяці 25 днів);

9) з 27.06.2013 по 28.12.2014 на посаді головного державного інспектора Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (стаж державної служби - 1 рік 6 місяців 1 день);

10) з 29.12.2014 по 11.04.2016 на посаді головного державного інспектора Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (стаж державної служби - 1 рік 3 місяці 12 днів).

Вказане вище підтверджується також довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.07.2019 № 8247/10/17-00-04-117 (а.с.30, 31).

Оскільки станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах державної служби складав понад 20 років, тому позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії державного службовця відповідно до поданої ним заяви від 19.07.2019.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

ОСОБА_1 звернулася до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області 19.07.2019, тому пенсія повинна бути призначена позивачу з 19.07.2019.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності дій, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми КАС України.

Одночасно, суд зауважує, що в ході судового розгляду відповідачем не було висловлено суду жодних доводів чи обґрунтувань з приводу наявності неточностей чи недостовірної інформації в довідках Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.07.2019 № 8247/10/17-00-04-117, від 19.07.2019 №№ 95/17-00-05-30, 96/17-00-05-36, у зв'язку з чим такі довідки не можуть бути використанні при призначені позивачу пенсії державного службовця.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена сума судового збору в розмірі 768,40грн відповідно до квитанції від 09.08.2019 № 34, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи, визначених довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області від 12 липня 2019 року № 8247/10/17-00-04-117, та у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідками Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 липня 2019 року №№ 95/17-00-05-30, 96/17-00- 05-36.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 19 липня 2019 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідками Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 липня 2019 року №№ 95/17-00-05-30, 96/17-00- 05-36, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи, визначені довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області від 12 липня 2019 року № 8247/10/17-00-04-117.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень, 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.