Рішення № 84741999, 04.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1451/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 дДепартаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент ПП НП України), в якому позивач просить суд

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу у нічний час в розмірі 3822,00грн;

стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2018 року позивач звільнена зі служби в поліції, проте станом на дату звільнення відповідачем жодних розрахунків при звільненні проведено не було. Зазначено, що відповідачем в період з 25.01.2016 по 02.10.2018 безпідставно не нараховувалися та не виплачувалися доплати за службу в нічний час, що є частиною грошового забезпечення. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Відповідно до кошторису ДПП було прийнято ряд наказів, якими були затверджені граничні розміри грошового забезпечення працівників згідно із займаними посадами, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських та схеми посадових окладів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та які були виплачені позивачу. Вважає, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах номенклатури посад становлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат встановлених відповідним наказом керівника в межах вимог чинного законодавства. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третьою особою письмових пояснень суду не надано.

Ухвалою суду від 24.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Разом з тим, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції.

16.07.2019 судом постановлено ухвалу про витребування додаткових доказів. Крім того, протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 01.08.2019 розгляд справи відкладено.

29.08.2019 судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 1987р.н., з 25.01.2016 по 02.10.2018 проходила службу в Національній поліції України. З 07.12.2017 на посаді старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, з присвоєним спеціальним званням - старший лейтенант поліції (0015070).

26.09.2018, на підставі рапорта ОСОБА_1 від 18.09.2018, відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Департаменту патрульної поліції за №928о/с звільнено зі служби в поліції - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, з постановкою на військовий облік у запас Збройних Сил України.

Згідно з даним наказом, станом на день звільнення вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні становить 02 роки 08 місяців 08 днів.

03.10.2018 позивачем підписано обхідний лист та подано рапорт про здійснення розрахунку у повному обсязі у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції.

Листом №К-9183/41/5/05-2018 від 25.10.2018 відповідачем повідомлено, що у жовтні 2018 року позивачу виплачено грошове забезпечення на суму 529,03грн (у тому числі утримано військовий збір 1,5%) за відпрацьовані 2 календарні дні поточного місяця. На підтвердження здійснених розрахунків надано розрахунковий лист за жовтень 2018 року.

Листом №656/41/30/01-2019 від 14.01.2019 Управлінням патрульної поліції в Рівненській області повідомлено, що згідно з книгою нарядів УПП в Рівненській області ДПП працівником ОСОБА_1 було здійснено несення служби в нічний час у 2016 році - 416 годин, у 2017 році - 312 годин, у 2018 році - 0 год.

Не погодившись з не нарахуванням та не виплатою доплат за службу в нічний час в період з 24.05.2016 по 21.03.2018, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з п.7 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, за власним бажанням.

Статтею 62 Закону №580-VIII визначено гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом яких поліцейський, зокрема, своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України (п.4 ч.10).

Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч.1). Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.2).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) визначено, що національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Пунктом першим Постанови №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пп.3 п.5 Постанови №988, обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

На виконання статті 94 Закону №580-VIII та Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Згідно з п.5 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Судом встановлено, що в період з 25.01.2016 по 02.02.2018 ОСОБА_1 відпрацювала 487 чергувань (змін), з яких 728 годин в нічний час, що підтверджується копіями графіків чергувань особовим складом відділу чергової служби управління патрульної поліції в м.Рівному ДПП, витягів з наказів та книг нарядів чергової служби і сектору озброєння управління патрульної поліції в м.Рівному ДПП щодо розстановки добових нарядів чергової служби, зокрема, щодо ОСОБА_1

Суд враховує, що відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260, годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Оскільки згідно з листом Департаменту патрульної поліції від 11.07.2019 за №246аз/41/5/05-2019 з 19.04.2016 ОСОБА_1 був встановлений посадовий оклад у розмірі 2400 грн, то за 1 годину служби в нічний час у вказаний період позивачу повинно бути компенсовано 5,25 грн (2400/160 х 35%).

Зважаючи на встановлене та з огляду на те, що позивач в період з 25.01.2016 по 02.10.2018 відпрацювала 728 годин в нічний час, то їй повинна бути нарахована та виплачена відповідачем доплата за службу в нічний час в сумі 3822,00 грн (728 год. х 5,25 грн).

Питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом №580-VIII, який є спеціальним законом у питанні проходження позивачем публічної служби. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Оскільки нормами Закону №580-VIII не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Поряд з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).

Крім того, у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, як зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237- цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи

З вказаного слідує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Крім того, статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті приписів статтей 116, 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що останні спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2018 у справі №805/977/16-а, від 07.02.2018 у справі №806/535/16, від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 23.05.2018 у справі №803/1212/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), у разі визнання середньої заробітної плати час затримки розрахунку при звільненні середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).

Відповідно до пункту 9 розділу I Порядку №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

За змістом Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку кількості календарних днів відповідного місяця їх служби.

Згідно з довідкою Департаменту патрульної поліції від 29.07.2019 №1569, що середньомісячний розмір грошового забезпечення (заробітна плата) ОСОБА_1 на день звільнення становить 7415,92грн, а середньоденний розмір грошового забезпечення (заробітна плата) - 243,14грн.

З 02.10.2018 по день постановлення судового рішення 04.10.2019 становить 367 календарних днів, а відтак, сума середнього заробітку, належна до виплати ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні становить ?89232,38?грн (243,14 х 367). ??

Відповідно до п.3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 89232,38грн, визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить вважає, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваних наказів, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, застосування судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі.

Підстави для застосування вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул.Ф.Ернста, 3, м.Київ 48, 03048; код ЄДРПОУ 40108646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (вулиця Степана Бандери, 14а, Рівне, Рівненська область, 33000), про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу у нічний час в сумі 3822,00грн (три тисячі вісімсот двадцять дві гривні).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.10.2018 по 04.10.2019 в сумі 89232,38грн (вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні тридцять вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.