Рішення № 84741820, 24.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1723/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солтис О.О.

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2019 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі - відповідач, Зіньківська РДА), з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 27-28/, про визнання протиправним та скасування рішення комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 03 травня 2019 року про відмову в направленні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, на альтернативну (невійськову) службу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є членом Церкви Євангельських християн-баптистів в селищі Опішня Зіньківського району та за своїми релігійними переконаннями не може приймати участь у бойових діях з використанням зброї, внаслідок чого не може проходити строкову військову службу, яка передбачає користування зброєю. Зауважує, що Указ Президента України №22/2019 від 30.01.2019 усупереч вимогам ч. 6 ст. 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виданий із затримкою на три місяці. Користуючись своїм правом позивач подав заяву про направлення на проходження альтернативної (невійськової) служби. Однак, рішенням комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 03 травня 2019 року, на думку позивача, протиправно відмовлено в направленні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, на альтернативну (невійськову) службу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1723/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

18 червня 2019 року до суду надійшли заперечення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області на позовну заяву, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву /а.с. 63-66/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 несвоєчасно подано заяву про направлення на альтернативну (невійськову) службу, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" є підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_2

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:30 04 вересня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 04 вересня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено до 14:00 24 вересня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

На підтвердження того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає в АДРЕСА_1, є членом Церкви Євангельських християн-баптистів в смт. Опішня, з 2015 року і за своїм релігійними переконаннями не може приймати участь у бойових діях з використанням зброї позивачем надано до суду довідку Релігійної організації "Полтавське обласне об'єднання церков Євангельських християн-баптистів" №11 від 26 квітня 2019 року /а.с. 18/, а також копію протоколу зібрання членів церкви ЕХБ від 12.07.2015 /а.с. 16-17/.

ОСОБА_2 звернувся до начальника управління соціального захисту населення Зіньківської РДА із заявою від 12.04.2019 про направлення його на проходження альтернативної (невійськової) служби у зв'язку з тим, що він є членом Релігійної громади "Полтавське обласне об'єднання церков Євангельських християн-баптистів" /а.с. 67-75/, до якої, серед іншого, додав довідку Релігійної організації "Полтавське обласне об'єднання церков Євангельських християн-баптистів" №6 від 03 березня 2019 року /а.с. 67/.

Позивачу було надіслано повідомлення від 24.04.2019 про засідання комісії у справах альтернативної (невійськової) служби, на якому розглядатиметься питання про направлення позивача на альтернативну (невійськову) службу, що призначене на 10:00 03 травня 2019 року, яке отримано позивачем 26.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 76-77/.

Рішенням районної комісії у справах альтернативної (невійськової) служби від 03.05.2019, оформленим протоколом засідання районної комісії у справах альтернативної (невійськової) служби № 1, вирішено згідно абз. 3 ст. 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" з посиланням на ст. 9 цього ж Закону, відмовити призовнику ОСОБА_2 в направленні на альтернативну (невійськову) службу /а.с. 79-80/.

Листом Зіньківської РДА від 07.05.2019 №01-43/93 позивача повідомлено, що рішенням засідання комісії у справах альтернативно (невійськової) служби районної державної адміністрації, що відбулася 03 травня 2019 року, згідно статті 11 з посиланням на статтю 9 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", ОСОБА_2 відмовлено у направленні на проходження альтернативної (невійськової) служби /а.с. 19, 78/.

Позивач не погодився з рішенням комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Зіньківської РДА від 03 травня 2019 року про відмову в направленні ОСОБА_2 на альтернативну (невійськову) службу, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Зіньківської РДА від 03 травня 2019 року про відмову в направленні ОСОБА_2 на альтернативну (невійськову) службу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

За визначенням статті 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.

Згідно зі статтею 2 цього Закону право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань і стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни: звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу; яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).

Для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби (стаття 7 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу").

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Для проведення приписки громадян України у районах (містах) утворюються призовні дільниці. До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання.

Згідно частини 10 статті 14 вказаного Закону за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень, зокрема, придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні.

Як визначено в частині 11 статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадянам України, приписаним до призовних дільниць, видаються посвідчення про приписку, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 придатний до військової служби (протокол №7 від 02.02.2015) та прийнятий на військовий облік Зіньківським районним військовим комісаріатом 02.02.2015, що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці №0106, копія якого знаходиться в матеріалах справи /а.с. 73/.

Таким чином, ОСОБА_2 мав право подати письмову заяву про направлення на альтернативну (невійськову) службу у період з дня взяття на військовий облік (02.02.2015), але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу.

Зважаючи на те, що позивач прийнятий на військовий облік Зіньківським районним військовим комісаріатом 02.02.2015, враховуючи, що 12.07.2015 протоколом зібрання членів церкви ЕХБ ОСОБА_2 допущено до водного хрещення 19.07.2015, позивач мав можливість та достатньо часу (починаючи з липня 2015 року) заявити про своє право на проходження альтернативної (невійськової) служби, проте, позивач звернувся з відповідною заявою про направлення його на проходження альтернативної (невійськової) служби у зв'язку з тим, що він є членом Релігійної громади "Полтавське обласне об'єднання церков Євангельських християн-баптистів" лише 12.04.2019 /а.с. 67-75/.

Частиною 6 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу.

30 січня 2019 року Президентом України прийнято Указ "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році" № 22/2019, яким постановлено призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу: у квітні - червні 2019 року; у жовтні - грудні 2019 року.

В Україні діє особливий період від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц.

Таким чином, оскільки від 17 березня 2014 року в України дії особливий період, Указ Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році" від 30.01.2019 № 22/2019 був опублікований в межах строку, визначеного частиною 6 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а тому суд критично оцінює доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення з посиланням на несвоєчасне прийняття та опублікування Указу Президента України від 30.01.2019 № 22/2019.

Суд зауважує, що правомірність вказаного Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році" від 30.01.2019 № 22/2019 не є предметом спору у даній справі.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" встановлено, що однією із підстав для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори, зокрема, є несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 був прийнятий на військовий облік Зіньківським районним військовим комісаріатом 02.02.2015, та мав можливість та достатньо часу (починаючи з липня 2015 року) заявити про своє право на проходження альтернативної (невійськової) служби, проте, звернувся з відповідною заявою про направлення його на проходження альтернативної (невійськової) служби лише 12 квітня 2019 року, тобто пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, та після початку проведення призову на строкову військову службу (після 01 квітня 2019 року), суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк подання заяви про направлення на альтернативну службу, встановлений статтею 9 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Суд зауважує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує Договірні Сторони забезпечити особі заміну військової служби альтернативною. Проте, якщо таке право передбачене законодавством Держави - учасниці, то вона зобов'язана забезпечити особі таке право у передбаченому законодавством порядку.

Порядок такої заміни врегульовано Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Позивач порушив зазначений порядок, зокрема, із заявою про заміну йому строкової військової служби альтернативною звернувся та про свої релігійні переконання заявив лише після призову на строкову службу, що відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" є підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що рішення комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 03 травня 2019 року про відмову в направленні ОСОБА_2 на альтернативну (невійськову) службу, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.08.2019 у справі №1140/3237/18.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (ідентифікаційний код 04057333, вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, 38100) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя С.С. Сич