Рішення № 84741763, 04.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3033/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Потоцької Н.В.

судді Іванова Е.А

судді Стефанова С.О.

за участі секретаря Захарчука О.В.

позивача не з'явився

представника відповідача Євглевської О.В.

представника відповідача Мікуліної Т.О.

представника відповідача

(Міністерство фінансів України) не з'явився

представника третьої особи не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року та стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративний позов ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, як окремої юридичної особи, яка є головним розпорядником використання грошових коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року;

в зв'язку з тим, що рішення суду боржником самостійно не виконано, стягнути на користь позивача із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України Кабінету Міністрів України грошові кошти у сумі 113 тисяч 773 гривні 09 коп., відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07.03.2007 року;

стягнути на мою користь із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України Кабінету Міністрів України грошові кошти у сумі 6 тисяч 787 гривень 37 коп. (3 410,57 + 3 376,80 = 6 787,37), в якості відшкодування за проведення експертних досліджень №1Е від 25.01.2019 року та №3Е від 28.03.2019 року.

Позов вмотивовано наступним.

20 січня 2016 року, на підставі розгляду службової записки в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про виконання рішення Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року, було відкрито виконавче провадження №49868375, про що прийнято відповідну постанову.

В постанові зазначено про те, що боржником є Держава, Уряд якої готовий виконати рішення національних судів, які ще підлягають виконанню та сплатити заявнику 1 000 євро. «Сума 1 000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної чи моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вище зазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом 3-х місяців з дати повідомлення про Ухвалення Судом рішення, відповідно до пункту 1 ст. 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку не сплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти». Рішення Європейського суду з прав людини не виконано остаточно до наступного часу.

Державний виконавець, під час виконання судового рішення вчинив протиправні дії, що було встановлено 27.04.2018 року Іллічівським міським судом Одеської області по адміністративній справі № 501/536/17.

Суд визнав протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо внесення відомостей до Вимоги державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_3 та скасував Вимогу державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та Постанову від 13.09.2016 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 49868375. ОСОБА_4 протиправно визначив у Вимозі державного виконавця № 467/23 віл 23.08.2016 р. сумузаборгованості у розмірі 2 357,92 грн. Рішення суду набрало чинності.

Рішення суду не виконувалось, 05.11.2018 року Іллічівський міський суд Одеської області по адміністративній справі № 501/2675/18 прийняв Ухвалу, якою задовольнив скаргу на бездіяльність виконавчої служби та визнав неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/536/17. Крім цього, суд зобов'язав Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України здійснити примусове виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018 року.

Після цього, на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17, постановою від 12.12.2018 року, тобто через 7 місяців після рішення суду, виконавчою службою поновлено Виконавче провадження №49868375.

В зв'язку з бездіяльністю посадовців виконавчої служби я неодноразово звертався до керівництва відділу примусового виконання рішень із заявами про здійснення певних дій щодо виконання зобов'язань Держави, згідно з мировою угодою, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року.

19.03.2019 року отримав лист від заступника директора Департаменту державної виконавчої служби №Я-3193/20.1/23 від 04.03.2019 року, в якому виконавець листа ОСОБА_4, дії якого судом визнано протиправними, посилаючись на те, що мені вже було «здійснено доплату по перерахунку пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 у сумі 2 357, 92 грн.», зазначив про те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року у справі № 2а/1570/8165/20011 виконана, але в рішенні суду не встановлено суму 2 357, 92 грн.

Слід зазначити про те, що рішенням суду вже визнано протиправними дії ОСОБА_4 щодо «внесення відомостей до Вимоги державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_3» та скасовано цю Вимогу.

23.03.2017 року колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в результаті розгляду матеріалів адміністративної справи №501/2172/15-а, визнала протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області у не перерахунку та не виплаті ОСОБА_3 пенсії та зобов'язала вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати пенсії.

За ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/2172/15-а, проведено судово-економічну експертизу Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, яка встановила розмір заборгованості Пенсійного фонду по невиплаті пенсії та суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3, яка складає 72 277 гривень 46 коп.

В зв'язку із протиправними діями посадовця виконавчої служби ОСОБА_4 по закриттю виконавчого провадження, з метою отримання належних ОСОБА_3 грошових коштів, позивач змушений оскаржувати протиправні дії посадовців Пенсійного фонду України у Іллічівському міському суді Одеської області та апеляційному адміністративному суді Одеси.

18.09.2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №501/2380/17 визнано протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійснені компенсації несвоєчасно одержаних ОСОБА_3 сум пенсії, стягнуто із Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області суму компенсації втрати частини доходів станом на 01.02.2016 року у сумі 72 277 грн. 46 коп. та зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії щодо розрахунку та виплати суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3 за період з 01.02.2016 по 01.06.2017 року.

09 жовтня 2018 року видано виконавчий лист, який разом із відповідною заявою, 11.10.2018 р. направлено до виконання Головному управлінню Казначейської служби України в Одеській області, вказане рішення суду не виконано.

27.12.2018 року за №16-08/3168-8801 отримано відповідь від Головного управління Казначейської служби України в Одеській області на скаргу ОСОБА_3, в якій відмовлено у виплаті боргу Держави у сумі 72 277 грн. 46 коп. в зв'язку з відсутністю коштів бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані Державою».

В зв'язку з бездіяльністю посадовців виконавчої служби щодо встановлення розміру боргу Держави, ОСОБА_3 змушений звернутись до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із заявою про здійснення експертного економічного дослідження.

Згідно висновку експертного дослідження №1Е від 25.01.2019 року Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичним центру МВС України, та відповідно до зобов'язань Уряду України про сплату «пені за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти», загальний розмір грошових коштів, які повинна сплатити Держава Україна за порушення виплати пенсії ОСОБА_3 за період з 20.04.2019 по 01.01.2019 складає 96 634,96 грн.

08.10.2018 року за № 16586/03 ОСОБА_3 отримано лист Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому зазначено, що «Головним управлінням буде забезпечено виконання судового рішення в добровільному порядку. Згідно з проведеним розрахунком сума компенсації відсутня, копія розрахунку компенсації додається».

25.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Одеського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України із заявою щодо документального підтвердження розрахунку Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому сума компенсації частини доходів відсутня.

28.03.2019 року отримав висновок експертного дослідження №3Е, в якому зазначено, що за наданими на дослідження документами розрахунок ГУ ПФУ в Одеській області №16586/03 від 08.10.2018 компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3 станом на 01.06.2017 року не підтверджується.

Відповідно до висновку додаткового експертного дослідження №3Е, яке проведено Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, сума компенсації витрат частини доходів за період з 01.02.2016 по 01.06.2017 складає 17 138 гривень 13 копійок.

Відповідно до мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року, Держава, повинна сплатити мені 113 тисяч 773 гривні 09 копійок (17 138 гривень 13 копійок + 96 тисяч 634 гривні 96 копійок).

Частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом частин 2 та 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а Держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, на думку позивача втручання Кабінету Міністрів України у виконання судового рішення шляхом обмеження бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані Державою», унеможливлює виконання судового рішення та порушує моє право на мирне володіння своїм майном, що є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання Кабінету Міністрів України у право на мирне володіння своїм майном у вигляді грошових коштів компенсації витрат частини доходів, суму яких визначено відповідно до рішення суду, вважаю таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимогі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, відсутність законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене вважаю, що ненадання Кабінетом Міністрів України достатніх бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані Державою» для можливості виконання судового рішення було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у моє право власності, і таке втручання не було законним.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з вимогами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Тобто, можливі аргументи Головного управління Казначейської служби України в Одеській області щодо відмови у виплаті боргу Держави у сумі 72 277 грн. 46 коп. на відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

20.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Прем'єр-міністра України із заявою щодо бездіяльності Кабінету Міністрів України та управління Казначейської служби у виплаті боргу Держави та вжиття заходів для перерахування грошових коштів до Головного управління Казначейської служби в Одеській області для виконання рішень суду але, в порушення вимог ст. 19; ч.2 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» (моє звернення, як інваліда війни, не розглянуто особисто), необгрунтовано, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» (адже в заяві не йшлося про питання, які не входять до повноважень Кабінету Міністрів України, як зазначено у вимозі Закону, на яку протиправно посилається Кабінет Міністрів України) надіслано Міністерству фінансів України для розгляду і надання відповіді.

Таким чином, бездіяльність Кабінету Міністрів України у ненаданні достатніх бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані Державою», порушує право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі та унеможливлює виконання зобов'язань Держави, які взято, відповідно до мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 року №64511/12.

Крім того, у наданому Відзиві на позовну заяву від 05.06.2019 року представник Відповідача повідомив про закриття виконавчого провадження №49868375 «у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом».

Підставою є сплата суми заборгованості у розмірі 2 357,92 грн., яка нібито складає заборгованість перед позивачем, відповідно до постанови суду від 17.12.2012 року по справі № 2а/1570/8165/2011, про що зазначає представник відповідача, посилаючись на лист Пенсійного фонду України від 18.01.2019 року № 1829/06-30.

В постанові про закриття виконавчого провадження зазначено, що «на вимогу державного виконавця від 05.04.2019 на адресу відділу надійшов лист Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 26.03.2019 № 4979/03 разом із додатками, яким повідомлено про виконання зобов'язань в повному обсязі згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012».

До відзиву представник відповідача надав копії матеріалів виконавчого провадження, серед яких маються вище зазначені листи Пенсійного фонду України, зокрема:

Посадовці Пенсійного фонду України надали неправдиву інформацію, яку вже спростовано актом судової економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1518/1519. Експертизою встановлено, що «сума донарахування пенсії ОСОБА_3 у розмірі 2 357.92 грн., яка зазначена Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області у листі від 19.06.2013 р № 803/Я-11 (інформація аналогічна інформації в листах від 18.01.2019 року № 1829/06-30 та від 26.03.2019 № 4979/03) на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 по адміністративній справі № 2а/157/8165/2011, документально не підтверджується» (сторінка 6-7 Акту експертизи № 1518/1519, яку надано до матеріалів справи) сума 2 357.92 грн., це процентна надбавка за вислугу років і не має ніякого відношення до постанови суду від 17.12,2012 року по справі № 2а/1570/8165/2011, якою «зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13 серпня 2008 року та виплату пенсії ОСОБА_3».

Під час розгляду адміністративної справи №501/2172/15-а колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду встановила, що «орган пенсійного фонду не виконав покладений на нього обов'язок щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії у належному розмірі, з урахуванням складових грошового забезпечення, наявність права на яке встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, за період з 13.08.2008 року по 30.09.2010 року, чим допустив протиправну бездіяльність щодо належного пенсійного забезпечення позивача».

Крім цього, зазначила, «враховуючи, що відповідачем проігноровано наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням належних складових грошового забезпечення, встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій справі, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача у здійснені належного пенсійного забезпечення позивача не відповідає вимогам Закону, є необґрунтованою, що в свою чергу ініціює суд здійснити заходи щодо захисту порушеного права позивача на забезпечення соціальними виплатами шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 13.08.2008 року по 30.09.2010 року, відповідно до подання Управління пенсійного забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 року за № 14/1029, з урахуванням вже виплачених сум».

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №501/2172/15-а, 23.03.2017 року визнала протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_3 за період починаючи з 13.08.2008 по 30.09.2010 років та зобов'язала ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3

Тобто, судова колегія визнала протиправною бездіяльність щодо не виконання судового рішення від 17.12.2012 року по адміністративній справі №2а/157/8165/2011.

ГУ ПФУ в Одеській області самостійно розрахувало та сплатило 06.05.2017 року, разом із пенсією, частину заборгованих коштів у розмірі 80 676 грн.

Таким чином, ГУ ПФУ в Одеській області визнало те, що розмір заборгованості за рішенням національного суду в розмірі 2 357,92 грн., який раніше зазначав Пенсійний фонд України, не відповідає дійсності.

Посадовці Пенсійного фонду України відмовились сплачувати суму боргу компенсаційних виплат несвоєчасно одержаних Позивачем сум пенсії.

18.09.2018 року колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду по матеріалам адміністративної справи № 501/2380/17 прийняла постанову, якою визнала протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в здійснені компенсації несвоєчасно одержаних ОСОБА_3 сум пенсії та стягнула із ГУ ПФУ в Одеській області суму компенсації втрати частини доходів станом на 01.02.2016 року у сумі 72 277 грн. 46 коп.(суму, яку встановлено судово-економічною експертизою по справі №501/2172 15-а) та зобов'язала ГУ ПФУ в Одеській області вчинити певні дії щодо розрахунку та виплати суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3 станом на червень 2017 року.

Державний виконавець Сіренко С.В. здійснив у 2016 році протиправні дії щодо внесення відомостей про встановлення суми заборгованості у розмірі 2 357,92 грн., яка складає заборгованість перед позивачем, відповідно до постанови суду від 17.12.2012 року по справі № 2а-1570/8165/2011. до Вимоги державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року та протиправно вчинив Постанову від 13.09.2016 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 49868375.

В зв'язку із протиправними діями посадовця виконавчої служби по закриттю виконавчого провадження, з метою отримання належних ОСОБА_3 грошових коштів, змушений був оскаржувати протиправні дії посадовців виконавчої служби та пенсійного фонду України у Іллічівському міському суді Одеської області та апеляційному адміністративному суді Одеси.

27.04.2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у адміністративній справі №501/536/17 визнав протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо внесення відомостей до Вимоги державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_3 та скасував Вимогу державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 року про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та Постанову від 13.09.2016 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП №49868375.

05.11.2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у адміністративній справі №501/2675/18 задовольнив скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність виконавчої служби та визнав неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі № 501/536/17.

Також, суд зобов'язав Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України здійснити примусове виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018 року.

Після цього, на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17, постановою від 12.12.2018 року, тобто через 7 місяців після рішення суду, виконавчою службою поновлено Виконавче провадження № 49868375 яке, згідно інформації представника відповідача, вже закрито.

Підставою для закриття провадження є неправдива на думку позивача інформація Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо сплати боргу у розмірі 2 357,92 грн., яка нібито складає заборгованість перед позивачем, відповідно до постанови суду від 17.12.2012 року по справі №2а/1570/8165/2011.

Сума 2 357,92 грн. це процентна надбавка за вислугу років і не має ніякого відношення до постанови суду по справі №2а/1570/8165/2011, від 17.12.2012 року, якою «зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13 серпня 2008 року та виплату пенсії ОСОБА_3».

Відповідач (Кабінет Міністрів України) проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. №26938/18 від 26.07.2019 р., який обґрунтовано наступним.

Відповідно до вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», а саме, ч. 2 ст. 1 - Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно пункту 3 статті 2 цього з Закону одним із завдань Кабінету Міністрів України визначено забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Таким чином, Кабінет Міністрів України лише забезпечує, а не здійснює проведення бюджетної та фінансової політики.

Так, відповідно до розділу 1 Положення про Міністерство фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 375 (надалі - Положення) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що у Позивача відсутні жодні підстави вважати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 № 64511/12 та стягнення грошових коштів.

Так, в постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а-17 ВСУ роз'яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язкому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Суд зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно- правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійсненні.

З вимог позовної заяви взагалі не вбачається яка протиправна бездіяльність Кабінету Міністрів України оскаржується, через те, що між позивачем та Кабінетом Міністрів України не було жодних правовідносин, Кабінет Міністрів України не є органом, який виконує рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме статті 1 визначено, що орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Згідно статті Закону рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція). Це положення створює специфічні правові зобов'язання для держави-відповідача. Порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно - правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 Закону виконання рішення - це виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, вжиття заходів; вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до положень статті 41 Конвенції якщо Європейський суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Європейський суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Необхідно зазначити, що характер рішень Європейського суду і той факт, що обов'язок держави виконати рішення Суду не ставиться в залежність від волі особи, на користь якої Європейський суд виніс рішення, обумовлюють специфіку виконання таких рішень. Європейський суд, на відміну від національних судів, не видає виконавчих листів, і особа не зобов'язана ні самостійно пред'являти рішення до виконання, ні будь-яким чином стимулювати таке виконання. Держава зобов'язана сама виконати рішення Європейського суду на користь особи.

19.11.2015 Європейський суд виніс рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви» (заява № 64511/12 та 572 інші заяви) про схвалення умов односторонніх декларацій, якими Уряд України зобов'язався протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення, відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат. До списку заяв у рішенні було приєднано і справу ОСОБА_3 за заявою №15099/14 зі скаргою на тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011.

Наголошуємо, що виконання жодних інших рішень національних судів ухвалених на користь ОСОБА_3, не були предметом розгляду у Європейському суді і відповідного рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви».

Відповідно до статей 3 та 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішень Європейського суду з урахуванням особливостей Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на органи державної виконавчої служби.

Так, згідно службової записки від 04.01.2016 № 704/12.0.1-48-16 Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини повідомив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про ухвалення Європейським судом рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви» (заява № 64511/12 та 572 інші заяви) та надіслав документи, необхідні для відкриття виконавчого провадження.

20.01.2016 відділом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 49868375 по виконанню рішення Європейського суду від 19.11.2015 № 64511/12 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви» за заявою ОСОБА_3.

За вказаним рішенням Європейського суду на користь ОСОБА_3 підлягає виплаті 1000 євро в перерахунку на національну валюту держави - відповідача та виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 №2а/1570/8165/201 1, зазначеної у пункті 320 додатку до рішення Європейського суду.

Відповідно до вказаної постанови зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13.08.2008 та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до подання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 за №14/1029, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років підполковника ОСОБА_3, а саме: у календарному обчислені - 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчислені - 29 років 8 місяців 23 дня.

Отже, боржником за рішенням національного суду є Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 05.08.2016 №25145/07-10 на виконання вищезазначеної постанови суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії відповідно до подання від 29.09.2011 № 14/1029 з урахуванням процентної надбавки у розмірі 35% грошового забезпечення за період з 13.08.2008 по 30.09.2010. За результатами перерахунку ОСОБА_3 донараховано 2357,92 грн.

На виконання вищевказаного рішення Європейського суду на користь стягувана ОСОБА_3 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 17.03.2016 №1326 перераховані кошти у розмірі 28575,47 грн. (еквівалент 1000 євро) та від 06.09.2016 № 5623 сплачена заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 2357,92 грн.

13.09.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49868375 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

В подальшому, 12.12.2018 вказане виконавчого провадження №49868375 з виконання рішення Європейського суду відновлено, про що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено відповідну постанову.

Пенсійний фонд України листом від 18.01.2019 №1829/06-30 повідомлено державного виконавця, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011 проведено перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010. Доплата по перерахунку за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 в сумі 2357,92 грн. виплачена ОСОБА_3 разом із пенсією за вересень 2016 року. Крім того, надбавка за вислугу 21 рік у розмірі 35% включена у грошове забезпечення при обчисленні пенсії з 01.10.2010 на підставі грошового атестата, виданого Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 10.06.2010 №76.

На вимогу державного виконавця від 20.03.2019 № 467/20.1/23 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.03.2019 №4979/03 разом із додатками, яким повідомлено про виконання зобов'язань в повному обсязі згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012.

Отже, згідно відповіді боржника постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011 виконана.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 03.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Держави, в особі Кабінету Міністрів України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви», де ОСОБА_3 є одним із заявників, - є безпідставними.

Крім того, позивач вважає, що його права щодо перерахунку та визначення розміру пенсії порушені, у зв'язку з чим, держава, за твердженням позивача, повинна сплатити останньому 113 773,09 грн.

В свою чергу, Кабінет Міністрів України, відповідно до законодавства, не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати пенсій, та не є суб'єктом вирішення пенсійних питань.

Звертаємо увагу суду на те, що спір у даній справі фактично виник внаслідок невірного, за твердженням позивача, здійсненням перерахунку пенсії органами пенсійного фонду. За таких обставин, належним відповідачем у даній справі є відповідні територіальні органи Пенсійного фонду України, оскільки саме до їх компетенції відноситься вирішення питань, які на думку позивача порушують його права в галузі пенсійного законодавства.

Посилання позивача на те, що Кабінет Міністрів України втручається у виконання судового рішення шляхом обмеження бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані Державою», що начебто унеможливлює виконання судового рішення протирічить дійсності з огляду на наступне.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2017 № 408 (далі - Порядок № 408) визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» (далі - бюджетні кошти).

Міністерство юстиції України є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» (далі - КПКВК 3601170).

Зазначеним порядком встановлений вичерпний перелік спрямування бюджетних коштів за КПКВК 3601170, а також підстави, на основі яких здійснюються платежі. Так, підпункт 8 пункту 2 Порядку передбачає здійснення виплати якщо витрати, пов'язані із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, та витрати, пов'язані із здійсненням заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Будь-які інші виплати з цієї програми не передбачені. Крім того, згідно з пунктом 24 статті 116 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства і тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Підставою для звернення до Європейського суду ОСОБА_3 було тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011.

Уряд відповідно до вищевказаного рішення Європейського суду взяв на себе зобов'язання щодо виконання саме постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011.

Зобов'язання, які пов'язані з виконанням будь-яких інших рішень національних судів, зокрема щодо виплати за такими судовими рішеннями грошових сум на користь позивача, у держави за вищевказаним рішенням Європейського суду відсутні.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів в розмірі 113 773,09 грн. не охоплюється рішенням Європейського суду від 19.11.2015 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви», зокрема, за заявою за ОСОБА_3

Додатково звертаємо увагу, що ОСОБА_3 особисто звертався до Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство) щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму компенсації у зв'язку з втратою частину доходів.

Відповідно до листа Держказначейства від 27.12.2018 № 16-08/3168-880 та абзацу 2 ч. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання. Головним управлінням були внесені відомості по виконанню виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 09.10.2018 по справі № 501/2380/17 (стягувач - ОСОБА_3) до відповідного програмного забезпечення з метою виконання за бюджетною КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою», яким автоматично присвоєно номер у черзі (1 черговість заборгованості).

Таким чином, звернення ОСОБА_3 з позовом про стягнення з бюджетної програми КПКВК 3601170 коштів на виконання будь-якого рішення національного суду, невиконання якого не було підставою для звернення до Європейського суду, є грубим порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи той факт, що Держказначейством вже внесено відомості по виконанню виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 09.10.2018 по справі №501/2380/17 до виконання бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою», задоволення неправомірної вимоги позивача по-перше неможливо з точки зору бюджетного законодавства, а по-друге може призвести до подвійного виконання рішення та нанести збитки Державному бюджету.

Відповідач (Міністерство юстиції України) проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. № 20680/19 від 10.06.2019 р., який обґрунтовано наступним.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів па його користь вказані грошові кошти відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.20107 № 408.

Вказані позовні вимоги позивача вважаємо безпідставними та необгрунтованими з огляду па наступне.

Відповідно до вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бул и прийняті (вчинені) па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) передбачається положеннями статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Це положення створює специфічні правові зобов'язання; для держави - відповідача.

Відповідно до положень етапі 41 Конвенції якщо Європейський суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування. Європейський суд. у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Необхідно зазначити, що характер рішень Європейського суду і той факт, що обов'язок держави виконати рішення Суду не ставиться в залежність від воді особи, на користь якої Європейський суд виніс рішення, обумовлюють специфіку виконання таких рішень Європейський суд, на відміну від національних судів, не видає виконавчих листів, і особа не зобов'язана ні самостійно пред'являти рішення до виконання, ні будь-яким чином стимулювати таке виконання. Держава зобов'язана сама виконати рішення Європейського суду на користь особи.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

19.11.2015 Європейський суд виніс рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви» (заява № 645 1 1/12 та 572 інші заяви) про схвалення умов односторонніх декларацій, якими Уряд України зобов'язався протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення, відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат. До списку заяв у рішенні було приєднано і справу ОСОБА_3 за заявою № 15099/14 зі скаргою на тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011.

Виконання інших рішень національних судів винесених на користь ОСОБА_3, не були предметом розгляду у Європейському суді і відповідного рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви».

На виконання вищезазначеного рішення Європейського суду на користь стягувача ОСОБА_3 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 17.03.2016 №1326 перераховані кошти у розмірі 28575,47 грн. (еквівалент 1000 евро) та від 06.09.2016 №5623 сплачена заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 2357,92 грн.

13.09.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49868375 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

В подальшому, 12.12.2018 вказане виконавчого провадження №49868375 з виконання рішення Європейського суду було відновлено, про що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено відповідно постанову.

Пенсійний фонд України листом від 18.01.2019 №1829/06-30 повідомив державного виконавця, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011 проведено перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 тю 30.09.2010. Доплата по перерахунку за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 в сумі 2357.92 грн. була виплачена ОСОБА_3 разом із пенсією за вересень 2016 року. Крім того, надбавка за вислугу 21 рік у розмірі 35% була включена у грошове забезпечення при обчисленні пенсії з 01.10.2010 па підставі грошового атестата, виданого Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 10.06.2010 № 76.

На вимогу державного виконавця від 20.03.2019 №467/20.1/23 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.03.2019 №4979/03 разом із додатками, яким повідомлено про виконання зобов'язань в повному обсязі згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012.

Отже, згідно відповіді боржника постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011 виконана.

Враховуючи вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Держави, в особі, зокрема, Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 у справі «Юрій Олексійович Щічка прози України та інші 572 заяви», є безпідставними.

Вимога позивача про стягнення суми грошових коштів з Міністерства юстиції України відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.20107 №408) є безпідставною.

Порядок № 408 визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» - бюджетні кошти).

Міністерство юстиції України є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ прози України» (далі - КПКВК 3601170).

Зазначеним порядком встановлений вичерпний перелік спрямування бюджетних коштів за КПКВК 3601170, а також підстави, на основі яких здійснюються платежі.

Будь-які інші виплати з цієї програми не передбачені. Крім того, згідно з пунктом 24 статті 116 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства і тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Підставою для звернення до Європейського суду ОСОБА_8 було саме тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011.

Уряд відповідно до вищевказаного рішення Європейського суду взяв на себе зобов'язання щодо виконання саме постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011.

Зобов'язання, які пов'язані з виконанням будь-яких інших рішень національних судів, зокрема щодо виплати за такими судовими рішеннями грошових сум на користь позивача, у держави за вищевказаним рішенням Європейського суду - відсутні.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів в розмірі 1 13 773,09 грн. не охоплюється рішенням Європейського суду від 19.11.2015 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви».

Третя особа (Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) надало до суду письмові пояснення за вхід. №28354/19 від 07.08.2019 р. в яких зокрема, зазначило.

По-перше, згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 13.08.2008 відповідно до подання управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 № 14/1029 з урахуванням процентної надбавки за вислугу років у календарному обчисленні 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дня.

На підставі зазначеної постанови головним управлінням 05.06.2013 йому проведено відповідний перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010. Надбавка за вислугу 21 рік у розмірі 35% включена у грошове забезпечення при обчисленні пенсії з 01.10.2010 на підставі подання зазначеного управління від 29.09.2011 № 14/1029.

Доплата по перерахунку за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 в сумі 2357,92 грн. була ОСОБА_3 пенсіонеру разом із пенсією за вересень 2016 року.

По-друге, інститут судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентований статтею 382 КАС України.

Відтак, згідно з приписами цієї статті "Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені у ст. 382 КАС України процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, положення ч. 1 ст. 382 КАС України кореспондують з положеннями ч. 6 ст. 246, п. 4 ч. 1 ст. 322, п. 4 ч. 1 ст. 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається встановлений судом порядок та строк виконання рішення, а в резолютивній частині постанови суду апеляційної чи касаційної інстанції - встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Зважаючи на те, що всі рішення, які набрали законної сили, відповідно до ст. 370 КАС України, є обов'язковими до виконання на всій території України, та позивачем не наведено відповідних доказів які б могли свідчити, що прийняте рішення в подальшому може бути не виконане головним управлінням.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №2а/1570/8165/2011 від 17.12.2012 р. адміністративний позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13 серпня 2008 року та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до подання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 року за №14/1029, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років підполковника ОСОБА_3, а саме: у календарному обчисленні - 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дня.

19.11.2015 Європейський суд виніс рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви» (заява № 64511/12 та 572 інші заяви) про схвалення умов односторонніх декларацій, якими Уряд України зобов'язався протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення, відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат. До списку заяв у рішенні було приєднано і справу ОСОБА_3 за заявою №15099/14 зі скаргою на тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011.

Згідно службової записки від 04.01.2016 № 704/12.0.1-48-16 Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини повідомив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про ухвалення Європейським судом рішення у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви» (заява № 64511/12 та 572 інші заяви) та надіслав документи, необхідні для відкриття виконавчого провадження.

20.01.2016 відділом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №49868375 по виконанню рішення Європейського суду від 19.11.2015 № 64511/12 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви» за заявою ОСОБА_3.

За вказаним рішенням Європейського суду на користь ОСОБА_3 підлягає виплаті 1000 євро в перерахунку на національну валюту держави - відповідача та виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 №2а/1570/8165/201 1, зазначеної у пункті 320 додатку до рішення Європейського суду.

Відповідно до вказаної постанови зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13.08.2008 та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до подання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 за №14/1029, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років підполковника ОСОБА_3, а саме: у календарному обчислені - 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчислені - 29 років 8 місяців 23 дня.

На виконання постанови суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії відповідно до подання від 29.09.2011 №14/1029 з урахуванням процентної надбавки у розмірі 35% грошового забезпечення за період з 13.08.2008 по 30.09.2010. За результатами перерахунку ОСОБА_3 донараховано 2357,92 грн. (відповіді Пенсійного фонду України від 05.08.2016 № 25145/07-10).

На виконання вищевказаного рішення Європейського суду на користь стягувача ОСОБА_3 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 17.03.2016 №1326 перераховані кошти у розмірі 28575,47 грн. (еквівалент 1000 євро) та від 06.09.2016 №5623 сплачена заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 2 357,92 грн.

13.09.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49868375 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

27.04.2018 року Іллічівський міський суд Одеської області по адміністративній справі №501/536/17 визнав протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо внесення відомостей до Вимоги державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_3 та скасував Вимогу державного виконавця № 467/23 від 23.08.2016 року про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та Постанову від 13.09.2016 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 49868375.

Ухвалою від 05.11.2018 року Іллічівський міський суд Одеської області по адміністративній справі №501/2675/18 задовольнив скаргу на бездіяльність виконавчої служби та визнав неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі № 501/536/17.

На підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі № 501/536/17, Постановою від 12.12.2018 року виконавчою службою відновлено Виконавче провадження №49868375, про що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено відповідну постанову.

Пенсійний фонд України листом від 18.01.2019 №1829/06-30 повідомлено державного виконавця, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011 проведено перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010.

Доплата по перерахунку за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 в сумі 2357,92 грн. виплачена ОСОБА_3 разом із пенсією за вересень 2016 року.

Крім того, надбавка за вислугу 21 рік у розмірі 35% включена у грошове забезпечення при обчисленні пенсії з 01.10.2010 на підставі грошового атестата, виданого Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 10.06.2010 №76.

На вимогу державного виконавця від 20.03.2019 № 467/201/23 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.03.2019 №4979/03 разом із додатками, яким повідомлено про виконання зобов'язань в повному обсязі згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2 - 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Рішенням від 25.11.1997 N 6-зп, Конституційний Суд України розтлумачив, що кожному гарантовано право на судовий захист на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у випадках якщо ними відносно конкретної особи прийняте відповідне рішення, вчинена дія чи бездіяльність.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

У контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Відповідно до вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні були прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається положеннями статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Це положення створює специфічні правові зобов'язання для держави та відповідача.

Відповідно до положень етапі 41 Конвенції якщо Європейський суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування. Європейський суд. у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Характер рішень Європейського суду і той факт, що обов'язок держави виконати рішення Суду не ставиться в залежність від волі особи, на користь якої Європейський суд виніс рішення, обумовлюють специфіку виконання таких рішень Європейський суд, на відміну від національних судів, не видає виконавчих листів, і особа не зобов'язана ні самостійно пред'являти рішення до виконання, ні будь-яким чином стимулювати таке виконання. Держава зобов'язана сама виконати рішення Європейського суду на користь особи.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави викопати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон).

Закон України «Про виконавче провадження»

Стаття 3.

1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України (п. 8).

Стаття 4.

1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 статті 2 та ч.1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону № 4901-VIвиконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Положеннями п. 25 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України (п. 49 Порядку № 845).

За приписами пп. 1 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Аналіз вищенаведених вимог дає підстави для висновку, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, ДКС обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду і якщо таких коштів недостатнього, то Казначейство зобов`язане звернутися до Мінфіну з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України. При цьому, Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07.03.2007 року затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою "Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України".

Відповідальним виконавцем зазначеної програми є Мін'юст.

Бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на виплату грошових сум за рішеннями закордонних юрисдикційних органів, прийнятими за наслідками розгляду справ проти держави Україна, пов'язаних із виконанням державних боргових зобов'язань України (п. 9 ч. 2).

Платежі, зазначені у підпункті 9 пункту 2 цього Порядку, здійснюються на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України, проект якого вносить Мінфін (ч. 3).

Для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 9 пункту 2 цього Порядку, головний розпорядник подає до Казначейства, уповноваженого банку платіжний документ, який повинен містити такі відомості:

найменування справи, за якою закордонним юрисдикційним органом прийнято рішення проти України;

найменування стягувача (стягувачів);

банківський реквізит стягувача (стягувачів) (за наявності).

До платіжного документа для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2, додаються:

постанова про відкриття виконавчого провадження;

рішення закордонного юрисдикційного органу в офіційному перекладі;

повідомлення стягувача (стягувачів) про банківський реквізит, на який необхідно зарахувати стягнуті кошти (за наявності);

постанова державного виконавця - у разі стягнення виконавчого збору;

вимога державного виконавця - у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або у разі додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу.

До платіжного документа для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 4 і 9 пункту 2 цього Порядку, додаються:

рішення закордонного юрисдикційного органу в офіційному перекладі;

повідомлення про реквізити банківського рахунка, на який необхідно зарахувати кошти (за наявності).

Операції, пов'язані з використанням бюджетних коштів, здійснюються відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого в установленому законодавством порядку.

У разі наявності заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих років, узятими на облік органами Казначейства, така заборгованість підлягає погашенню у поточному бюджетному періоді (ч. 6).

ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо визнання протиправною бездіяльність Держави, в особі Кабінету Міністрів України, та Міністерства юстиції України, як окремої юридичної особи, яка є головним розпорядником використання грошових коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року.

Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України», а саме, ч. 2 ст. 1 - Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно пункту 3 статті 2 цього з Закону одним із завдань Кабінету Міністрів України визначено забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до розділу 1 Положення про Міністерство фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 375 (надалі - Положення) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Підставами юридичного спору в даній справі стала як зазначає позивач бездіяльність відповідача щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року.

Предметом оскарження в цій справі є бездіяльність Кабінету Міністрів України, та Міністерства юстиції України, як окремої юридичної особи, яка є головним розпорядником використання грошових коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року.

Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Так судом встановлено, що Уряд відповідно до вищевказаного рішення Європейського суду взяв на себе зобов'язання щодо виконання саме постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011.

У рішенні Європейського суду від 19.11.2015 у справі «Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 572 заяви», зокрема за заявою за ОСОБА_3 не заявлена до стягнення сума грошових коштів в розмірі 113 773, 09 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011 задоволено вимогу щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13 серпня 2008 року та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до подання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011 року за № 14/1029, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років підполковника ОСОБА_3, а саме: у календарному обчисленні - 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дня.

Вказане рішення не містить встановленої суми, яка підлягає стягненню.

В свою чергу підставою для звернення до Європейського суду ОСОБА_3 слугувало тривале невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011.

На виконання вищевказаного рішення Європейського суду на користь стягувача ОСОБА_3 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 17.03.2016 №1326 перераховані кошти у розмірі 28575,47 грн. (еквівалент 1000 євро) та від 06.09.2016 №5623 сплачена заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 2 357,92 грн.

13.09.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49868375 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Пенсійний фонд України листом від 18.01.2019 № 1829/06-30 повідомлено державного виконавця, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1570/8165/2011 проведено перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010.

Доплата по перерахунку за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 в сумі 2357,92 грн. виплачена ОСОБА_3 разом із пенсією за вересень 2016 року.

Крім того, надбавка за вислугу 21 рік у розмірі 35% включена у грошове забезпечення при обчисленні пенсії з 01.10.2010 на підставі грошового атестата, виданого Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 10.06.2010 №76.

На вимогу державного виконавця від 20.03.2019 № 467/201/23 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.03.2019 №4979/03 разом із додатками, яким повідомлено про виконання зобов'язань в повному обсязі згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012.

З огляду на встановлене судом відсутня бездіяльність з боку Держави, в особі Кабінету Міністрів України, та Міністерства юстиції України.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_3 із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України грошові кошти у сумі 113 тисяч 773 гривні 09 коп., відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07.03.2007 року.

На думку позивача сума 113 тисяч 773 гривні 09 коп., яка підлягає стягненню складається з:

17138,13 грн. (14717,85 грн. + 2420,28 грн.) - це сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доплати пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону №2050-ІІІ з урахуванням розміру 3% від простроченої суми;

96634,96 грн. (сума компенсації втрати частини доходів станом на 01.02.2016року у розмірі 72 277 гривень 46 копійок; сума пені за порушення 3-х місячного строку виплати пенсії ОСОБА_3 на підставі рішення національного суду за період з 20.04.2016 по 01.01.2019 у розмірі 22189,18грн.; три проценти річних від простроченої сум у розмірі - 2168,32 грн.).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема:

коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

18.09.2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №501/2380/17 визнано протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійснені компенсації несвоєчасно одержаних ОСОБА_3 сум пенсії, стягнуто із Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області суму компенсації втрати частини доходів станом на 01.02.2016 року у сумі 72 277 грн. 46 коп. та зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії щодо розрахунку та виплати суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3 за період з 01.02.2016 по 01.06.2017 року.

Відтак, вимога позивача про стягнення із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України грошових коштів у сумі 72 277 грн. 46 коп. не ґрунтується на приписах національного законодавства, оскільки виконання рішення по справі №501/2380/17 має окремий порядок і не є предметом розгляду даної справи.

Разом з цим, складові суми, яка, на думку позивача, підлягає стягненню це компенсація втрати частини доходів за різні періоди часу.

При цьому, питання щодо виплати компенсації втрати частини доходів не було предметом розгляду справи №2а/1570/8165/2011 та, як наслідок, і не розглядалось ЄСПЛ.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року по справі №440/85/19 висловив правову позицію, яка підлягає застосування до спірних правовідносин.

«Правові відносини щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (надалі - компенсація) регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III.

Відповідно до ст. 6 цього Закону компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Положення цієї статті передбачають різні джерела виплати компенсації. Що стосується Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету. Проте Закон № 2050-ІІІ не визначає, з яких саме джерел виплачуються ті чи інші компенсації. Це питання врегульовано іншими правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159. Відповідно до п. 7 цього Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати.

З огляду на вищенаведене, джерелом виплати позивачу як пенсії, так і компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати є кошти Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Суд звертає увагу, що судові рішення про стягнення коштів і про зобов`язання боржника вчинити дії (нарахувати та виплатити пенсію) є різними видами рішень, які виконуються у різному порядку.

Зазначена Постанова № 649 застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд покладено обов`язок нараховувати пенсійну виплату.

Натомість особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд, передбачені Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема у ст. 3.

Отже, предмети регулювання зазначеного закону та Постанови № 649 не співпадають. Відтак, суперечності між ними Суд не вбачає.»

При цьому, Порядок № 408 визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України».

Міністерство юстиції України є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ прози України» (далі - КПКВК 3601170).

Зазначеним порядком встановлений вичерпний перелік спрямування бюджетних коштів за КПКВК 3601170, а також підстави, на основі яких здійснюються платежі.

Будь-які інші виплати з цієї програми не передбачені. Крім того, згідно з пунктом 24 статті 116 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства і тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа Держказначейства від 27.12.2018 № 16-08/3168-880 та абзацу 2 ч. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання.

Головним управлінням внесені відомості по виконанню виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 09.10.2018 по справі №501/2380/17 до відповідного програмного забезпечення з метою виконання за бюджетною КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою», яким автоматично присвоєно номер у черзі (1 черговість заборгованості).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач бажає, що б рішення по справі №501/2380/17 виконувалось за бюджетної програми КПКВК 3601170, що суперечить приписам бюджетного законодавства та порядку.

Крім того, Держказначейством внесено відомості по виконанню виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 09.10.2018 по справі №501/2380/17 до виконання бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою», що свідчить про вжиття усіх необхідних заходів для своєчасності виконання відповідного судового рішення, а отже й відсутності протиправності дій в частині його несвоєчасного виконання, що тягне за собою виплату компенсації, відповідно до приписів статті 5 Закону України 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Державна казначейська служба України, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 справа № 820/287/18.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності Держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, як окремої юридичної особи, яка є головним розпорядником використання грошових коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року та стягнення на користь позивача із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України Кабінету Міністрів України грошові кошти у сумі 113 тисяч 773 гривні 09 коп., відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07.03.2007 року.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_3 із Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України Кабінету Міністрів України грошові кошти у сумі 6 тисяч 787 гривень 37 коп. (3 410,57 + 3 376,80 = 6 787,37), в якості відшкодування за проведення експертних досліджень № 1Е від 25.01.2019 року та № 3Е від 28.03.2019 року.

Збирання доказів є як обов'язком, так і правом сторони у справі. Щоб посилити власну позицію, можна скористатись інструментом, яким законодавець нещодавно наділив, а саме: правом сторони самостійно замовляти експертизу.

У відповідності до ч.ч.1, 2, 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Учасники справи, серед іншого, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.101 КАС України висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Аналіз викладеного свідчить, що предметом експертного висновку повинні бути обставини, які входять до предмету доказування, в свою чергу, як встановлено судом експертним дослідженням розглядалося питання встановлення суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_3 розрахунку Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області згідно розрахунку Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області.

Крім цього, вказана вимога є похідною, а тому також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, судом при розгляді даної справи повно і всебічно з'ясовано всі фактичні обставини справи та вирішено юридичний спір між позивачем та відповідачами в межах предмету спору та з огляду на підстави позову.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не виконання мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року та стягнення суми боргу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_3 - адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, телефон: НОМЕР_2, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

Кабінет Міністрів України - адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, факс:+38 (044) 256-63-33

Міністерство юстиції України - адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622, факс:+38 (044) 271-17-83, е-mail: themis@minjust.gov.ua)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Іванов Е.А

Суддя Стефанов С.О.

.