Рішення № 84741728, 04.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3356/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 20, код ЄДРПОУ 13888197) про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" про стягнення податкового боргу у розмірі 2954391,57 грн., з яких: по податку па додану вартість 1 446 545,87 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств 1 507 335,70 грн.; по адміністративним штрафам та іншим санкціям 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 24.04.2019 року, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ТОВ «Автодор» по податку па додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та адміністративним штрафам та іншим санкціям становить 2954391,57 грн.

У зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 13571-17 від 09.02.2018 року. В добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 06.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.07.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що позивач вже здійснив заходи щодо звернення стягнення на майно Відповідача для погашення суми боргу. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, до реєстру обтяжень внесено запис про обтяження № 25911236 від 26.04.2018 року накладене на нерухоме майно Позивача, обтяжувач Головне управління ДФС в Одеській області, вид обтяження: податкова застава. Відповідач вважає, що у разі задоволення позову, у Позивача виникне можливість двічі стягнути суму податкового боргу за одно теж саме порушення.

Відповідач також зазначає, що наявна невідповідність у цифрах між змістом описової частини позовної заяви та змістом документів, які підтверджують ці обставини.

Крім того відповідач зазначив, що позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів направлення/вручення податкового повідомлення-рішення від 17.12.2018 № 0047941207, № 0033705306 від 14.02.2019, з яких можливо встановити дату їх узгодження, також відсутні докази вручення саме цього податкового повідомлення-рішення.

Також відповідач зазначив, що ним сплачувались суми боргу по податковим повідомленням рішенням № 0225461207 від 06.11.2018, № 0207261207 від 16.10.2018. та нарахування по податковим деклараціям № 9152101796 від 24.07.2018, № 9310732295 від 22.02.2019, № 9231706108 від 24.10.2018, № 9228405649 від 19.10.2018, № 9299182379 від 26.02.2018.

15.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він додатково зазначив, що передача майна у податкову заставу не є заходами стягнення, а є лише забезпеченням сплати грошового зобов'язання платником податків.

Щодо невідповідності у цифрах між змістом описової частини позовної заяви та змістом документів, які підтверджують ці обставини, позивач зазначає, що відповідні платежі відповідача були зараховані в рахунок погашення попередніх заборгованостей.

Щодо доводів відповідача про ненадання належних та допустимих доказів направлення/вручення податкових повідомлень-рішень №0047941207 від 17.12.2018 року, № 0033705306 від 14.02.2019 року, позивач зазначає, що зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись позивачу але не були вручені, що підтверджується відповідним відмітками на поштових повідомленнях

Ухвалою суду від 17.07.2019 року призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

12.08.2019 року від відповідача надійшли заперечення в яких додатково зазначено, що відповідач не погоджується з розрахунками позивача щодо суми основного боргу. Також відповідач зазначає, що у позовній заяві відсутні базові цифри, дати та розрахунки, які надають можливість встановити алгоритм нарахування пені, а саме з якої суми, за які проміжки часу, з урахуванням яких процентів Позивач бажає отримати пеню

Ухвалою суду від 12.08.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 01.10.2019 року, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Про причини неявки не повідомив, жодних клопотань від представника позивача не надходило.

В судове засідання, призначене на 01.10.2019 року, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Від представника Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» зареєстроване Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області 31.03.1993 р. за № 15541070004000684 і перебуває на обліку як платник податків у Чорноморській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Станом на 25.04.2018 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ТОВ «Автодор» по податку па додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та адміністративним штрафам та іншим санкціям становить 1872155,48 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з наступним.

В результаті проведення ДПІ у м. ІллічівськуГ ДФС в Одеській області позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автодор» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахувань і сплати податків до державного бюджет. За результатами проведення перевірки було складено акт перевірки на підставі якого винесене податкові повідомлення-рішення:

№ 0001322201 від 07.09.2015р., яким ТОВ "Автодор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1091315 грн.;

№ 0001312201 від 09.09.2015р., яким ТОВ "Автодор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 818486 грн.;

№ 0001332201 від 08.09.2015р., яким ТОВ "Автодор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму у розмірі 510 грн.

Також, ГУ ДФС в Одеській області були проведені перевірки за результатами яких були складені відповідні акти перевірки на підставі яких винесено податкові повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій:

від 10.05.2018 року №0091721207 на суму 3384,34 грн. (податок на прибуток);

від 16.10.2018 року №0207261207 на суму18787,92 грн. (податок на прибуток);

від 06.11.2018 року №0225461207 на суму 369,59 грн. (податок на додану вартість);

від 17.12.2018 року №0091721207 на суму 41164,80 грн. (податок на додану вартість);

від 29.11.2018 року №0236671207 на суму 8559,18 грн. (податок на прибуток);

від 10.05.2018 року №0091721207 на суму 752 грн. (податок на прибуток);

від 14.02.2019 року №0033705306 на суму 73,92 грн. (податок на додану вартість).

Також, в результаті подання платником декларацій з податку на додану вартість:

нарахування податкової декларації №9228405649 від 19.10.2018 року на загальну суму 157855,00 грн. (основний платіж);

нарахування податкової декларації №9299182379 від 26.02.2018 року на загальну суму 29455,00 грн. (основний платіж);

нарахування податкової декларації №9152101796 від 24.07.2018 року на загальну суму 66376,00 грн. (основний платіж);

нарахування податкової декларації №9231706108 від 24.10.2018 року на загальну суму 24008,00 грн. (основний платіж);

нарахування податкової декларації №9310732295 від 22.02.2019 року на загальну суму 98330,00 грн. (основний платіж).

Також, ТОВ «Автодор» була нарахована пеня на загальну суму 1082236,09 грн.

З огляду на зазначене, з урахуванням наявної переплати та відповідних сплат сум боргу з боку відповідача загальна заборгованість відповідача становить 2954391,57 грн., з яких: по податку па додану вартість 1 446 545,87 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств 1 507 335,70 грн.; по адміністративним штрафам та іншим санкціям 510,00 грн.

У зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 13571-17 від 09.02.2018 року. В добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.

Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4, п.16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п.36.5. ст.36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе/платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1. ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його Виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 13571-17 від 09.02.2018 року.

Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.8, 81.2 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У зв'язку з цим суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що у Позивача виникне можливість двічі стягнути суму податкового боргу за одно теж саме порушення, оскільки передача майна у податкову заставу не є заходами стягнення, а є лише забезпеченням сплати грошового зобов'язання платником податків.

Щодо невідповідності у цифрах між змістом описової частини позовної заяви та змістом документів, які підтверджують ці обставини суд зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З огляду на зазначене суд зазначає, що сплачені відповідачем суми боргу по податковим повідомленням-рішенням та нарахування по податковим деклараціям були зараховані але в рахунок погашення попередніх заборгованостей за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001322201 від 07.09.2015р. та № 0001312201 від 09.09.2015р.

Щодо доводів відповідача про ненадання належних та допустимих доказів направлення/вручення податкових повідомлень-рішень №0047941207 від 17.12.2018 року, № 0033705306 від 14.02.2019 року, суд зазначає, що відповідно до положень п. 58.3 ст. 58 Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи податкові повідомлення-рішення №0047941207 від 17.12.2018 року та № 0033705306 від 14.02.2019 року були вручені відповідачу 08.01.2019 та 27.02.2019 відповідно.

Щодо посилань відповідача на відсутність показників нарахування суми пені у позовній заяві, суд зазначає, що відомості про нарахування пені, періоди нарахування та податкові зобов'язання, за якими нарахована пеня, зазначено у розрахунку податкового боргу та інтегрованій картці платника.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов'язанням з урахуванням пені, станом на момент розгляду справи, складає 2954391,57 грн., з яких: по податку па додану вартість 1446545,87 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств 1507335,70 грн.; по адміністративним штрафам та іншим санкціям 510,00 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст.. 20 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 20, код ЄДРПОУ 13888197) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» (код ЄДРПОУ 13888197) заборгованість:

по податку па додану вартість на загальну суму 1446545 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. та 87 коп. на бюджетний рахунок № 31111029015015 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37914041, отримувач коштів УДКСУ у м. Чорноморськ Одеської області;

по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1507335 (один мільйон п'ятсот сім тисяч триста тридцять п'ять) грн. та 70 коп. на бюджетний рахунок № 33110318015015 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37914041, отримувач коштів УДКСУ у м. Чорноморськ Одеської області;

по адміністративним штрафам та іншим санкціям на загальну суму 510 (п'ятсот десять) грн. на бюджетний рахунок № 31119106015015 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37914041, отримувач коштів УДКСУ у м. Чорноморськ Одеської області.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.