Рішення № 84741664, 04.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4529/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.02.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. в сумі 6188,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з березня 2010 року вона перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу». 08.02.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при повному стажі 46 років 1 місяць 12 днів.

Як зазначено у позовній заяві з посиланням на положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в 2019 році застосовується середня заробітна плата за три попередні роки (2016-2018 рр) в сумі 6188,89 грн. ОСОБА_1 вказує, що з березня 2019 року вона отримую пенсію у новому розмірі, але для розрахунку пенсії була врахована середня зарплата в сумі 3764,40 грн., яка застосовується в разі переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Позивач вказує, що 10 червня 2019 р. вона звернулася до відповідача з вимогою розрахувати розмір її пенсії із розрахунку середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2017-2018 рр., але її вимоги були проігноровані.

З посиланням на положення ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 вказує, що в її випадку має місце призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону. Крім того, після набуття права пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач повинен застосувати для обрахунку її пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2017-2018 рр. в сумі 6188,89 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та зобов'язано відповідача надати до суду належним чином засвідчену копію всієї пенсійної справи позивача.

29.08.2019 року (вх. №30805/19) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку зазначеного у ньому.

У відзиві відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у відзиві в обґрунтування правової позиції, з посиланням на фактичні обставини справи, положення ч.1 ст.7, ч.2, ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначено, що Законом № 2148-VIII Прикінцеві положення Закону № 1058 доповнено пунктом 4-3, яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньо заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідач звертає увагу суду на те, що у випадку позивача має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а відтак застосуванню до даних правовідносин підлягає п. 4-3 Розділу XV Закону №1058-ІУ (у редакції чинній з 01.10.2017 року), відповідно до якого при перерахунку всіх пенсій, які призначені до 01.10.2017 р., застосовується показник середньої заробітної платі (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Як зазначено у відзиві, термін «обчислення пенсії» у правовому розумінні тотожний терміну «призначення пенсії», а не перерахунку. Враховуючи наведене, на думку відповідача, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року переведення на пенсію, тобто за 2016-2017-2018 роки відсутні, вказаний показник середньої заробітної плати застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для переходу на інший вид пенсії чи для перерахунку пенсії є безпідставним.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Станом на 04.10.2019 року інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ст.262 КАС України, зважаючи на те, що ухвалою суду від 05.08.2019 року судом відкрито провадження по справі, останнім днем для вирішення даної справи є 04.10.2019 року.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 04.10.2019 року у межах строку, визначеного ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судам встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 08.02.2019 року отримував пенсію за віком, яка була призначена за нормами ЗУ «Про державну службу» довічно.

Як встановлено з матеріалів пенсійної справи позивача, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.02.2019 року, з 08.02.2019 року позивач переведена на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 10.06.2019 року, в якій просила обчислити її пенсію з 08.02.2019 року згідно з Законом №1058-VI із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком, а саме за 2016, 2017, 2018 року (а.с.9).

У відповідь на вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на адресу позивача направлено лист від 27.06.2019 року №1351/Н-11 (а.с.10), в якому повідомлено, що згідно із заявою від 08.02.2019 ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 46 років 1 місяць (коефіцієнт стажу - 0,46083) та заробітній платі 8728,78 грн. (3764,40 грн.*2,31877), обчисленій за період з 01.07.2000 по 31.12.2018. Розмір пенсії встановлено на рівні 4194,32 грн., де: 4022,48 - основний розмір пенсії; 171,84 грн. - доплата за 16 років понаднормативного стажу.

Щодо розрахунку заробітної плати при обчисленні пенсії, то у листі зазначено, що частиною 3 статті 45 Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені, в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У листі від 27.06.2019 року №135/Н-11 вказано, що на зазначених підставах при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., що передбачено пунктом 4-3 розділу XV Закону. Згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, з 01.03.2019 проведено перерахунок пенсій, суть якого полягає в застосуванні коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Отже, зазначено у листі від 27.06.2019 року №135/Н-11, пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2019 року обчислено з урахуванням вищевикладених норм та при страховому стажі 46 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 10212,67 грн. (4404,33 грн.*2,31877) її розмір встановлено на рівні 4878,14 грн., де: 4706,30 - основний розмір пенсії; 171,84 грн., доплата за 16 років понаднормативного стажу.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн. протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків-не менше 25 років, для жінок-не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,- незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,- у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Водночас, ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Частиною 2 вказаною статті визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У той же час, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що ОСОБА_1 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

За призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше та за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно приписів вказаного Закону.

В даному випадку відбулось не переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії відповідно до Закону України ««Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а фактично призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує викладені Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), висновки, а саме, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не застосовано в спірних правовідносинах норми ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV та позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року по справі № 639/2751/17.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн., тобто із застосуванням середнього показника за 2014-2016 роки є протиправними.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.02.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. в сумі 6188,89 грн., суд виходить з наступного.

Так, відповідно до згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.02.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. є похідною від вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн., суд вважає, що вони також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, щодо визначення суми у розмірі 6188,89 грн., з якої підлягає здійсненню виплата пенсії ОСОБА_1, то суд зазначає, що в позовній заяві відсутні обґрунтування щодо вказаного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідача у майбутньому.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи підстави вважати, що пенсію ОСОБА_1 не буде призначено та перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. саме в сумі 6188,89 грн. відсутні, така вимога позивача є передчасною, а отже не підлягає задоволенню.

При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує, що відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту d Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, пенсійний орган не довів, що застосовуючи при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн., діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн.;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.02.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. , з урахуванням здійснених виплат.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.1419966383.1 від 25.07.2019 року. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.02.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2016-2017-2018 рр. , з урахуванням здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.