Рішення № 84741644, 04.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4748/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачеві надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн; зобов'язати відповідача скласти та надати ГУ ДКСУ в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення надмірно сплачені суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 в АК КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_2, код ЄДРПОУ банка - 14360570, МФО 305299, поточний рахунок НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.01.2019 ним було поміщено транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_4, 2005 року випуску до митного режиму імпорт. На підставі митної декларації та відповідно до ХІ МК України, п.215.1 ст. 215 та 206 ПК України позивачем були сплачені до Державного бюджету України суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість. В подальшому 01.03.2019 позивачем було поміщено вказаний т/з до митного режиму реекспорт згідно МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 UA-500410/2019/006596 від 01.03.2019, акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500410/2019/006596. 04 березня 2019 р. позивач відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України направив на ім'я начальника Одеської митниці ДФС заяву про повернення йому суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, так як т/з неможливо поставити на облік з технічних причин. Однак у відповідь листом № 2252/10/1570-19-02-08 від 20.03.2019 позивачеві повідомлено, що сума ввізного митна, які були сплачені при імпорті товару, який реекспортується, повертаються декларанту за умови дотримання вимог п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, повернення ПДВ та акцизного податку, який сплачено при імпорті такого товару нормами МКУ та ПКУ не передбачено. Позивач вважає зазначену відмову неправомірною, зважаючи, що сплачені ним суми митних платежів підлягають повернення, оскільки будь-яких об'єктивних застережень для цього немає.

Ухвалою судді від 23.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 02.09.2019 за заявою позивача постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 19.09.2019 о 10:00 год.

10.09.2019 до суду надійшла заява про зміну предмету позову.

23.09.2019 до суду від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що п. 2 ч. 8 ст. 301 МК України визначено, що повернення сум митних платежів не здійснюється в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України, а згідно п. 43.1 ст. 43 ПКУ надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Також МКУ та ПКУ не передбачено повернення податку на додану вартість та акцизного податку після поміщення товарів у митний режим реекспорту. Тобто суми ввізного мита, які були сплачені при імпорті товару, який реекспортується, повертаються платнику податків за умови дотримання вимог, визначених п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, повернення ПДВ та акцизного податку, який сплачено при імпорті такого товару нормами МКУ та ПКУ не передбачено. Крім того, у поданій позивачем заяві в довільній формі зазначена загальна сума, без розподілу на види митних та інших платежів, чим не дотримано вимоги п. 3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та / або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643. Також позивачем до заяви не було додано доказів відсутності у нього податкового боргу, чим не дотримано вимоги п. 43.2 ст. 43 ПКУ, п.3 Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146.

Ухвалою суду від 24.09.2019 залишено без задоволення заяву представника Одеської митниці ДФС щодо заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 20.01.2019 ОСОБА_1 було поміщено транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_4, 2005 року випуску до митного режиму імпорт. На підставі митної декларації та відповідно до ХІ МК України, п.215.1 ст. 215 та 206 ПК України позивачем були сплачені до Державного бюджету України суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість.

Оплата вищезазначених сум підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 38363330 на суму 5227,07 грн, 38363331 на суму 62,72, № 38362206 на суму 87 370,45 грн, № 38362207 на суму 1 048,32 грн від 20.01.2019. Факт того, що зазначені кошти у повному обсязі надійшли на рахунок Державного бюджету України представник відповідача не заперечував в судовому засіданні.

У зв'язку із неможливістю поставити на облік в Україні зазначений автомобіль 01.03.2019 ОСОБА_1 було поміщено вказаний транспортний засіб до митного режиму реекспорт згідно з МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 UA-500410/2019/006596 від 01.03.2019, акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500410/2019/006596.

04.03.2019 ОСОБА_1 направив на ім'я начальника Одеської митниці ДФС заяву (вх. № 61/ДЗН від 04.03.2019), в якій зазначив, що ним 20.01.2019 на рахунок митниці № 37345250020026, код ЄДРПОУ 39441717, була сплачена сума 92 597,52 грн за поміщення т/з марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_4, 2005 року випуску до митного режиму імпорт. Зазначену суму ОСОБА_1 просив повернути на його рахунок у зв'язку з технічною неможливістю поставити ввезений автомобіль на облік.

Листом від 20.03.2019 № 2252/10/15-70-19-02-08 Одеська митниця ДФС за результатами опрацювання звернення ОСОБА_1 надала відповідь, в якій приведені окремі положення Митного кодексу України (ст. ст. 85, 71, 86, 89, 301), Податкового кодексу України (ст. ст. 43, 206, 213) та підсумовано останні висновком про те, що питання стосовно суми сплачених до бюджету митних платежів здійснюється у відповідності та дотримання вимог Митного та Податкового кодексів України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені дій Одеської митниці ДФС неправомірними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані Митним, Бюджетним та Податковим кодексами України та Порядком про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пунктів 1, 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, цей Порядок відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України (пункт 4 розділу ІІІ Порядку).

За правилами пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірку платника податків у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

В силу пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже за встановлених судом обставин, сплачені 20.01.2019 при імпорті в Україну транспортного засобу ОСОБА_1 після поміщення 01.03.2019 останнього в режим реекспорту платежі в загальній сумі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість, є надмірно сплаченими до Державного бюджету України.

Згідно з ст. 85 МК України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 5 ч. ч. 1 ст. 86 МК України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.

Відповідно до ст. 89 МК України після поміщення товарів у митний режим реекспорту згідно із пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.

Отже, позивач підтвердив наявність підстав для повернення коштів і це зокрема задокументовано у відповідному митному органі під час оформлення реекспорту транспортного засобу МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, тоді як відповідач за результатами отриманої заяви позивача щодо повернення сплачених коштів не вжив заходів та не вчинив дій, визначених Порядком № 618, як-то: встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, проведення перевірки, складання відповідних висновків та направлення їх до відповідного територіального органу казначейства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Одеська митниця ДФС не виконала процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на неї митним законодавством.

У свою чергу Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затверджений наказом Міндоходів і зборів України, Мінфіну України від 30.12.2013 №882/1188, детально регламентує порядок складання висновків про повернення сум з бюджету, складання платіжних документів та строки повернення таким сум.

У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Отже, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 17 травня 2019 року по справі №815/3382/15, адміністративне провадження № К/9901/6194/18.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що відповідач діяв у непередбаченим законодавством спосіб, та без дотримання своїх власних процедур, про недопустимість чого неодноразово зазначав ЄСПЛ (наприклад в рішенні "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Так, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про неправомірну бездіяльність Одеської митниці ДФС. Надання спірної відповіді за встановлених судом обставин хоча і є активною дією, однак остання не відповідає встановленому законодавством порядку, а тому не впливає на відповідність критерію дії «на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України».

Принцип «доброго врядування» передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

У свою чергу, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

У справі, що розглядається, законодавством визначено алгоритм дій митного органу, який отримав заяву. Так, Порядок № 618 передбачає лише один вид правомірної поведінки митного органу, який отримав заяву, відповідно до якого заява після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями / діями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Суд підкреслює, що про наявність дискреції можна стверджувати лише тоді, коли гіпотеза норми, що є підставою дискреції, чітко формулює уповноваження на здіснення вибору, а диспозиція передбачає принаймні два варіанти на вибір.

Також суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, встановивши неправомірну бездіяльність Одеської митниці ДФС, суд, використовуючи власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень, вважає за необхідне зобов'язати відповідача скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення сплачених сум митних платежів.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про теоретичну можливість існування у позивача податкового боргу, який би міг унеможливити повернення надмірно сплачених до Державного бюджету сум, оскільки вони суперечать положенням абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Більш того, такі обставини підлягали встановленню Відділом митного органу, якому заява позивача повинна була бути передана після розгляду керівником (заступником керівника) разом з пакетом документів, як це передбачено Порядком № 618.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Одеської митниці ДФС (Гайдара, 21-а, Одеса, Одеська область, 65078; код ЄДРПОУ 39441717), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1а; 37607526), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн (дев'яносто дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім грн 52 коп.).

Зобов'язати Одеську митницю ДФС скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення надмірно сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн (дев'яносто дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім грн 52 коп.), з яких 6533,82 грн (шість тисяч п'ятсот тридцять три грн 82 коп.) - ввізне мито, 59741,08 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок одну грн 8 коп.) - акцизний податок, 26322,62 грн (двадцять шість тисяч триста двадцять дві грн 62 коп.) - податок на додану вартість, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 в АК КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_2, код ЄДРПОУ банка - 14360570, МФО 305299, поточний рахунок НОМЕР_3.

Стягнути з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1694,39 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири грн 39 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя І.В. Завальнюк