Ухвала суду № 84741152, 03.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/9205/19

провадження 2-сз/201/36/19

УХВАЛА

03 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору по цивільній за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 серпня 2019 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк усунути вказані недоліки.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року позовну заяву повернуто.

ОСОБА_1 27 вересня 2019 року звернувся до суду з заявою про повернення сплаченого судового збору по справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 N 3674 - VI (далі - Закон "Про судовий збір").

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а уданому випадку позовної заяви є, зокрема, сторони по справі (позивач та відповідач).

Перевіривши матеріали справи та клопотання вважаю за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки з згідно матеріалів справи, а також інформації отриманої з автоматизованої системи документообігу суду витікає, що до позовної заяви позивачем було додано дублікат квитанції (чека) про сплату судового збору у розмірі 9 605 гривень від 10 січня 2019 року, який було сплачено останнім по іншій справі, а саме: 201/300/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів і витрат, яку передано за підсудністю до іншого суду, вища наведене підтверджується ухвалою від 12 серпня 2019 року, якою позовну заяву було залишено без руху, також з вище наведених підстав (не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору), а тому доданий дублікат квитанції не є підтвердженням сплати вище зазначеного платежу саме по цій справі, крім того доданий дублікат квитанції (чека) не містить відповідних реквізитів, а саме: не містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, а тому враховуючи зазначене передбачених законом підстав для повернення сплаченої суми судового збору не має та не встановлено.

При цьому, не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на повернення судового збору по цій справі у зв`язку з поверненням позовної заяви, оскільки як було встановлено судовий збір, що заявник просить повернути сплачено останній по іншій справі, а тому він не позбавлений звернутися з відповідною заявою з урахуванням положення абз. 1 п. 5 Порядку №787 "Про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", відповідно до якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості повернути помилково сплачений судовий збір, у зв`язку з порушення правил підсудності, на підставі Порядку №787.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24.09.2018 по справі №805/168/18-а.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення цим судом та за вказаних вище підстав немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 133 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про повернення сплаченого судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і витрат – відмовити.

Ухвала згідно ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Антонюк