Рішення № 84741090, 04.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3684/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську Луганської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визнати за позивачем право щодо призначення йому з 22.07.2019 пенсії за віком згідно з п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача переглянути заяву позивача щодо призначення йому з 22.07.2019 пенсії за віком згідно з п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що має необхідний трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача. Однак, управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відмовило позивачу у задоволенні його заяви, оскільки відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства не здійснено зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою суду від 27.08.2019 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 11.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.09.2019 від УПФУ в м. Лисичанську Луганської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 40-41), в обґрунтування якого відповідач зазначив таке. 22.07.2019 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням управління від 30.07.2019 № 121130000950 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу.

Період роботи на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 10.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 позивачу не було зараховано до стажу при призначенні пенсії, оскільки за даними персоніфікованого обліку на момент подачі позивачем заяви про призначення пенсії страхові внески підприємством ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» за вказані періоди сплачені не були. Таким чином, загальний страховий стаж позивача складає 25 років 07 місяців 9 днів, в тому числі робота за списком № 1 (шахтарі) 8 років 01 місяць 13 днів.

Законом встановлено, що наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески. Це є принциповою відмінністю між поняттями «трудовий стаж» та «страховий стаж».

Відповідач вважає, що довідка ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» № 1371 від 26.07.2019 не може вважатись документом, який засвідчує сплату та зарахування єдиного внеску, так як підтвердженням сплати та підставами для зарахування страхових внесків є бухгалтерські та платіжні документи, а також звітність, подана страхувальником. Тому законних підстав для задоволення позовних вимог немає.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 останнього, зокрема:

16.04.2009 прийнято на роботу на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» підземним учнем гірника 1р. з повним робочим днем під землею;

19.06.2009 переведено підземним гірником 3р. з повним робочим днем під землею, де позивач працює по цей час (арк. спр. 12).

22.07.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (арк. спр. 56-57).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 30.07.2019 № 121130000950 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 13-14).

В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що період роботи на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» з 16.04.2009 по 11.05.2009 у якості підземного учня гірника не зараховано до пільгового стажу за відсутності даних про кількість робочого часу на підземних роботах (згідно довідки № 529 від 10.07.2019 про спуски-виїзди підземних робочих, робота провадилась на поверхні); періоди роботи на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 не зараховано до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю на час звернення за призначенням пенсії - 22.07.2019, даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенню відповідача про відмову в призначенні пенсії за заявою позивача від 17.07.2018, суд зазначає таке.

Підставами для відмови в зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу згідно із оскаржуваним рішенням стали:

- відсутність даних про кількість робочого часу на підземних роботах (згідно довідки № 529 від 10.07.2019 про спуски-виїзди підземних робочих, робота провадилась на поверхні);

- відсутність даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

У відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 16.04.2009 по 11.05.2009 у якості підземного учня гірника, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2) (пункт 3 Порядку № 383).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, при цьому під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Дослідженням довідок відокремленого підрозділу «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 10.07.2019 № 527, 529 (арк. спр. 77, 79) встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.04.2009 по 11.05.2009 працював повний робочий день на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» підземним учнем гірника; згідно з табелями спуску та виїзду підземних робітників ОСОБА_1 працював на поверхні з 16.04.2009 по 11.05.2009.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.04.2009 по 11.05.2009 не був зайнятий повний робочий день на підземних роботах.

За таких обставин відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 16.04.2009 по 11.05.2009 до пільгового стажу за Списком № 1, а тому відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 16.04.2009 по 11.05.2009 у якості підземного учня гірника.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 у якості підземного учня гірника, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні вказаного періоду відповідач посилається на відсутність на час звернення за призначенням пенсії - 22.07.2019, даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З копії довідки з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відносно позивача, яка сформована 22.07.2019, випливає, що за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 відсутні відомості про сплату страхових внесків (арк. спр. 96-98).

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Пунктом 1 частини першої статті 64 Закону № 1058 передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Позивач у періоди з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 працював в ПАТ «Лисичанськвугілля» (ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова»), що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за окремі періоди роботи на вказаному підприємстві.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

З урахуванням викладеного суд вважає, що відмова в призначенні пенсії у зв`язку з несплатою страхувальником страхових внесків (єдиного внеску), є непропорційним втручанням держави в права позивача та порушує його право на своєчасне отримання пенсії в належному розмірі.

Окрім того, судом встановлено, що в довідці відокремленого підрозділу «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 26.07.2019 № 1371 зазначено, що на нараховану та перераховану заробітну плату позивача з жовтня 2017 року по червень 2019 року в сумі 183103,75 грн перераховано ЄСВ (22%) у сумі 40282,82 грн. Всі нараховані суми ЄСВ при перерахуванні заробітної плати перераховані у повному обсязі (арк. спр. 16-17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, є необґрунтованими та не можуть порушувати законне право позивача на включення спірного періоду до пільгового стажу роботи.

З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність незарахування до страхового (пільгового) стажу позивача періодів роботи на підприємстві ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2017 по 30.06.2019 з підстав відсутності відомостей про сплату щомісячних внесків та ЄСВ за цей період роботи, оскільки в трудовій книжці позивача наявні належним чином вчинені записи про пільгову роботу з повним робочим днем під землею.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 не прийнятих відповідачем зазначених вище спірних періодів роботи позивача є неправомірною і ці періоди мають бути зараховані до страхового (пільгового) стажу позивача.

З огляду на наведене рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 30.07.2019 № 121130000950 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідача рішення від 30.07.2019 № 121130000950, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 30.07.2019 № 121130000950 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання УПФУ в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2019 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду по цій справі.

Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 11.09.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне розподілити судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347, код за ЄДРПОУ 21792407), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, код за ЄДРПОУ 32359108), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 30 липня 2019 року № 121130000950 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 512,27 грн (п'ятсот дванадцять грн 27 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 256,13 грн (двісті п'ятдесят шість грн 13 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун