Рішення № 84740946, 03.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3499/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправними дії, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24.05.2019 про відмову у переведенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування;

-визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, періоду роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ "РоссЮст";

-зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, періоду роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ "Росс Юст" (а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за час своєї трудової діяльності набув право на призначення пенсії згідно з чинним законодавством України.

16.05.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо переведення пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».

Відповідач рішенням від 24.05.2019 відмовив позивачу на пільгових умовах згідно з ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу за списком № 1.

Відповідно до рішення відповідача від 24.05.2019 позивач на час звернення має страховий стаж роботи 13 років 1 місяць 13 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком №1 згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 7 років 2 місяці 3 дні. До пільгового стажу зараховано періоди роботи з 02.10.1989 по 27.10.1989, з 16.01.1992 по 20.08.1995, 04.03.1996 по 29.10.1999 за виключенням періодів страйків.

ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 26.12.2002 по 31.12.2014, з 11.09.2015 по теперішній час.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.07.1989 ОСОБА_1 працював: 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ «Росс-Юст» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею.

В рішенні відповідача зазначено, що ОСОБА_1 не надав уточнюючих пільгових довідок за період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002, у зв'язку з чим відсутні підстави зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за списком №1.

За матеріалами паперової та електронної пенсійної справи згідно записів трудової книжки стаж роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 зараховано до страхового стажу роботи та не зараховано до пільгового стажу за списком №1. В матеріалах пенсійної справи наявний акт №5 від 04.07.2002 про нещасний випадок на виробництві в ТОВ «Росс-Юст».

Період знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 26.12.2002 по 31.12.2014, з 11.09.2015 по 15.05.2019 (по дату звернення за перерахунком) не зараховано до пільгового стажу за списком №1, так як період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 не зараховано до пільгового стажу за списком №1.

Позивач вважає рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24.05.2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років незаконним, а дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №1 період з 08.04.2002 по 01.11.2002 протиправними, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 03.09.2019 за вхідним реєстраційним номером 45477/2019 надав відзив на позовну заяву від 27.08.2019 №8142/07 (а.с.41-43), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (ІІІ група) позивач отримував в управлінні Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області.

На підставі постанови Верховної Ради України «Про зміни в адміністративно- територіальному устрої Луганської області, зміни встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області» № 1693-VІІ від 07.10.2014 року, місто Золоте Попаснянського району Луганської області, де зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1, було підпорядковано Попаснянському району Луганської області.

Пенсію по інвалідності в управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області отримує з 11.09.2015 у згідно довідки МСЕК серія 12 ААА №501234 від 01.10.2016 року.

16.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування». До заяви було надано: трудову книжку НОМЕР_2 від 12.07.1989.

Відповідно до розрахунку стажу, здійсненого управлінням, ОСОБА_1 на час звернення має страховий стаж роботи 13 років 01 місяць 13 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком №1 згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 07 років 02 місяці 03 дні.

До пільгового стажу зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 02.10.1989 по 27.10.1989, з 16.01.1992 по 20.08.1995, 04.03.1996 по 29.10.1999 за виключенням періодів страйків.

18.06.2019 позивач звернувся до управління з заявою про прийняття на облік його особової пенсійної справи, отриману особисто з архівного сховища управління Пенсійного фонду України міста Первомайська, що залишилось на тимчасово окупованій території.

За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 26.12.2002 по 31.12.2014, а в управлінні відповідача з 11.09.2015 по теперішній час.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.07.1989 позивач працював 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ «Росс-Юст» в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею. Записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах на підприємстві, де працював ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону.

При звернені ОСОБА_1 не надав уточнюючих пільгових довідок за період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002, в зв'язку з чим у управління відсутні підстави зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу роботи за списком №1.

За матеріалами паперової та електронної пенсійної справи згідно записів трудової книжки стаж роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 зараховано до страхового стажу роботи , але не зараховано до пільгового стажу за списком № 1.

В матеріалах пенсійної справи наявний акт Форми Н-1 № 05 від 04.07.2002 року про нещасний випадок на виробництві в ТОВ «Росс-Юст».

Період знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 26.12.2002 по 31.12.2014, з 11.09.2015 по 15.05.2019 (по дату звернення за перерахунком) не зараховано до пільгового стажу за списком №1, так як період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 не зараховано до пільгового стажу за списком №1 через відсутність уточнюючої пільгової довідки.

Відповідач зазначив, що на дату звернення до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не має необхідного пільгового стажу роботи, а саме 25 років, тому рішення управління від 24.05.2019 про відмову в призначенні йому такої пенсії - цілком правомірне. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-2).

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.67,68), від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.69,71).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 25.08.2016 Попаснянським РВ УДМС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-12).

Позивач є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням від 30.11.2016 (а.с.24).

16.05.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (а.с.46).

24.05.2019 відповідачем винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що при зверненні ОСОБА_1 не надав уточнюючих пільгових довідок за період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002, в зв'язку з чим відсутні підстави зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за списком №1 (а.с.17).

Дослідженням змісту рішення також встановлено, що згідно записів трудової книжки стаж роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 зараховано до страхового стажу роботи та не зараховано до пільгового стажу за списком № 1.

В матеріалах пенсійної справи наявний акт № 05 від 04.07.2002 про нещасний випадок на виробництві в ТОВ «Росс-Юст». Період знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 26.12.2002 по 31.12.20143, з 11.09.2015 по 15.05.2019 (по дату звернення за перерахунком) не зараховано до пільгового стажу за списком №1, так як період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 не зараховано до пільгового стажу за списком №1.

Відповідно до інформації, зазначеної в розпорядженні відповідача від 27.10.2015 №165263 страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 1 місяць 13 днів, робота за Списком 1 складає 7 років 2 місяця 3 дні (а.с.62).

Дослідженням копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 12.07.1985 судом встановлено, що в ній наявні такі записи:

- 01.09.1986 по 27.06.1989 навчання в СПТУ № 74 м. Первомайська за професією токар оператор верстатів СПУ;

Шахта «Родина» п/о «Первомайскуголь»

- 12.07.1989 прийнято учнем електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування ділянки ЕМО;

- 02.10.1989 переведено учнем електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем під землею ділянки ЕМО;

- 27.10.1989 звільнений за ч.3 ст. 36 КЗпП УССР, в Радянську армію; служба в армії з 12.11.1989 по 22.10.1991;

16.01.1992 прийнято учнем електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем під землею;

10.02.1992 - направлено до УКК п/о «Первомайскуголь» з відривом від виробництва на курси електрослюсарів підземних;

- 23.06.1992 - направлено до УКК п/о «Первомайскуголь» для проходження виробничої практики електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем під землею;

- 02.09.1992 - після закінчення навчання присвоєно З розряд електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею;

- 01.12.1993 - після закінчення навчання присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду підземного з повним підземним робочим днем під землею;

20.08.1995 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. З8 КЗпП;

- 04.03.1996 - прийнято електрослюсарем підземним II розряду з повним підземним робочим днем під землею за контрактом;

21.05.1996 - переведено гірноробочим підземним III розряду з повним підземним робочим днем під землею;

- 25.11.1996 - прийнято гірноробочим підземним в штат постійно з повним робочим днем під землею;

- 24.11.1998 - переведено електрослюсарем підземним III розряду з повним робочим днем під землею на дільницю ІПКТ;

29.10.1999 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП; Будівельно-монтажне управління № 6 ВАТ «Київметробуд»

- 15.05.2001 - прийнято гірником 3 розряду відкритих гірничих робіт з повним робочим днем;

- 07.08.2001 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП;

ТОВ «Росс Юст»

- 08.04.2002 прийнято підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим підземним днем;

- 07.05.2002 переведено ГРП (гірноробочим підземним) 3 розряду з повним

робочим підземним днем;

01.11.2002 звільнено за п.5 ст. 83 ТК РФ (за станом здоров'я) (а.с.13-16).

Листом від 11.01.2019 №22-2/8 Управління по спецроботі, контролю виконання та діловодства повідомило, що в документах по особовому складу підприємства «Шахта Північна» відкритого акціонерного товариства по видобутку вугілля «Воркутауголь» відомості про стаж роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 08.04.2002 по 01.11.2002 відсутні (а.с.18).

В матеріалах пенсійної справи наявний акт Форми Н-1 № 05 від 04.07.2002 року про нещасний випадок на виробництві в ТОВ «Росс-Юст» (а.с.19-20).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 24 Закону № 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і пільгових розмірах.

Згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (доход) та інших документів що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Положеннями частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Як вбачається із змісту Рішення від 24.05.2019, підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV є те, що ОСОБА_1 не надав уточнюючих довідок за період роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ «Росс-Юст», а в трудова книжка не містить повної інформації про роботу на пільгових умовах на підприємстві відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, у зв'язку з чим відсутні підстави зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за списком №1.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.

Оглядом трудової книжки позивача, судом встановлено, що в ній міститься запис про те, що позивач у період з 08.04.2002 по 01.11.2002 працював в ТОВ «Росс-Юст» підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим підземним днем.

При цьому частина третя статті 114 Закону № 1058-IV, якою керується відповідач, передбачає, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

Тобто, у випадку позивача, згідно вказаної норми необхідно довести зайнятість повний робочий день на підземних роботах. В трудовій книжці мається такий запис, який підтверджує зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, позивач не повинен надавати відповідачу уточнюючі довідки, оскільки вони надаються лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1058-IV, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Водночас, під час з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого нормами процесуального права покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів у встановленому порядку про наявність підстав щодо застосування положень Порядку № 637 до спірних правовідносин, як-то: відсутність у позивача трудової книжки, необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що визначає його право на пенсію за віком.

До того ж, відповідачем взагалі не конкретизовано, якої саме повної інформації не містить трудова книжка ОСОБА_1 про роботу на пільгових умовах на підприємстві, де працював останній.

Натомість, судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача в повній мірі відповідають вимогам Інструкції № 58 та підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірний період під землею із повним робочим днем, як того вимагає частина третя статті 114 Закону № 1058-IV (а.с.13-16).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надані до суду належні та допустимі докази в підтвердження роботи за період з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ "Росс-Юст", відтак на момент звернення із заявою від 16.05.2019 позивачем було досягнуто всіх необхідних умов, які дають право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно частини третьої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 періоду роботи з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ "Росс-Юст", суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідача рішення від 24.05.2019, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24.05.2019 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»; зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 08.04.2002 по 01.11.2002 в ТОВ «Росс-Юст» та повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2019 про переведення з пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно частини третьої статті 114 Закону №1058- IV.

Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту порушених прав позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с.32).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправними дії, рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24 травня 2019 року «Про відмову в перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Слободянюку Миколі Миколайовичу».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) зарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 08 квітня 2002 року по 01 листопада 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Росс-Юст».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) від 16.05.2019 про переведення з пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві на пенсію за віком згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Н.М. Басова